Справа №2-а-94 2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2007 p. Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
В складі: головуючого, судді - Хільчука І.І.
секретаря - Костромін Н.Р.
з участю:представника позивача - Гейтоти В.М.
представника відповідача - Сербенюка Р.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до військової частини А-0742 про стягнення грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення та судових витрат,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.04.2007 p., який підтримуючи в судовому засіданні, пояснив, що з 07.10.1981 року проходив військову службу в Збройних Силах, зокрема у військових частинах А-1244, А-1501, А-1858 і в цей час знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні у військових частинах А-1501 та А-1858. Вказані військові частини у зв'язку з проводимими в Збройних Силах України організаційними заходами були розформовані.
Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 09.11.2004 р.№ 310 його звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я. Наказом командира військової частини А-1501 від 22.11.2004 року №286 його виключено зі списків особового складу частини.
Правонаступником військової частини А-1501 згідно наказу командира 14-го авіаційного корпусу від 4.01.2005 року № 1ДСК призначено військову частину А1858. Правонаступником військової частини А1858 призначено військову частину А1267, згідно наказу командира повітряного командування «Захід» від 14.06.2005 року № 258ДСК. Остаточно визначено правонаступником військової частини А1858 відповідно до наказу командира повітряного командування «Захід» від 24.03.2006 року № 105 військову частину А 0742, яка і є відповідачем по справі.
Ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакціях чинних до 01. 01. 2007р.) було закріплено право на отримання військовослужбовцями за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Встановлювалось, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Механізм реалізації вище зазначеного закону був передбачений розпорядженням Кабінету Міністрів від 17.02.1993р. № 102-р, постановою Кабінету Міністрів України від 27.11. 1993р. № 964, постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12.03. 1996р. «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань...». Відповідно до постанови №316 від 12. 03.1996р. він забезпечувався продовольчим пайком за нормою № 7.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459 від 17. 02. 2000р. з метою економії бюджетних коштів призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Вказаний закон набрав
чинності з 11.03.2000 року. З цього часу йому і припинили видачу продовольчого пайка за нормою №7 встановленого постановою KM України від 12. 03. 1996р. № 316, хоча гарантія держави на отримання військовослужбовцями продовольчого забезпечення встановлена вказаною постановою не призупинялась і не відмінялась так як її дія зупинена тільки 30.03.2002 р.
З 07.11.2000 року набрала чинності нова редакція закону України «Про Зройні Сили України» №1934 від 06.12.1991року. Відповідно до ст. 16 вказаного акту держава забезпечує соціальний та правовий захист військовослужбовців, їм гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Ст.24 Конституції України гарантує кожному громадянину рівні конституційні права і свободи та рівність перед законом і виключає можливість будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними їх іншими ознаками. Разом з тим, на виконання вимог статті 16 Закону України «Про Збройні Сили України» постановою Кабінету Міністрів України від 29. 03. 2002р. № 426 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» встановлені для певних категорій військовослужбовців нові норми харчування і припинено чинність постанови KM України від 12. 03.1996р. № 316.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20. 12. 1991р. ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
В зв'язку з припиненням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12. 03. 1996р. № 316 по якій він забезпечувався продовольчим пайком за нормою №7, то з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 29. 03. 2002р. № 426 я вважаю, що мав право на продовольче забезпечення згідно норми № 1, як норми найменшої грошової вартості.
Отже, призупинення відповідачем видачі позивачеві продовольчого пайка, відмова виплатити грошову компенсацію взамін продовольчого забезпечення свідчить про пряме обмеження його майнових прав, тому просить поновити їх шляхом стягнення з відповідача грошову компенсацію взамін продовольчого забезпечення сумі 10655.10 грн., а також судові витрати по справі, звільнити його від сплати судового збору на підставі п.іст.4 Декрету КМУ від 21. 01.1993р. №7.
Представник відповідача позов визнав і пояснив, що не виплачувалась грошова компенсація взамін продовольчого забезпечення через нефінансування Міністерством Оборони України їх військоих частин, а оскільки з 2006 р. вже пішло фінансування таких надбавок, то просить суд задоволити позовні вимог позивача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що в період з 07.10.1981 року по 09.11.2004 р. позивач перебував на військовій службі у військових частина А-1244,А-1501 , А-1858 і тому знаходився на фінансовому забезпеченні у вище вказаних військових частинах. Військові частини А-1501 та А-1858 були розформовані/а.с.9-11/.
Правонаступником в/ч А-1501 згідно Директиви Міністра Оборони України від 18.11.2003р. №115/1/013 було визначено військову частину А-1858, а її правонаступником згідно наказу командира Повітряного командування "Захід" від 14.06.2005 року №258/ДСК призначено військову частину А-1267. Наказом командира Повітряного командування «Захід» від 24. 03. 2006 року № 258/ДСК остаточно призначено правонаступником в/ч А- 1858, військову частину А-0742. /а.с.15/
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий рівень. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер (Рішення Конституційного Суду України від 17. 03. 2004р. № 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів).
Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їх сімей (друге речення абз.2 п.4 рішення Конституційного Суду України від 17. 03. 2004р. № 7-рп/2004).
Невиплата позивачу військовими частинами А-1501, А-1858 в період з 11.03. 2000р. по 19. 03. 2002р. грошової компенсації взамін продовольчого пайка та встановленої в подальшому Міністерством Оборони України вартості харчування за нормою №1 призвело до звуження змісту та обсягу існуючих соціальних гарантій встановлених для позивача, як військовослужбовця частиною 5 ст. 17 Конституції України, ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України».
Ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакціях чинних до 01. 01. 2007р.) було закріплено право на отримання військовослужбовцями за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Встановлювалось, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Суд вважає, що відповідач , як правонаступник вказаних військових частин заборгував позивачу вартість його продовольчого забезпечення за період з 11.03.2000р. по 29.03.2002 р. виходячи з вартості продовольчого пайка (встановленої Міністерством Оборони України) за нормою №7 на суму 1 877 грн. 31 коп. та грошової компенсації вартості загальновійськової норми NqI харчування військовослужбовців Збройних Сил України за період з 30. 03. 2002р. по 24. 11. 2004р. (по день звільнення позивача з військової служби) на суму 5 652грн. 39 коп., а всього на суму 7 529 грн. 70 коп. Розрахунок заборгованості додається/а.с.12-14/.
У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19. 10. 2000р. компенсація громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше місяців виплати доходів. У встановленому вказаним законом порядку компенсація виплачується з 01.01. 2001р. Так як заборгованість створилась з вини відповідача, то підлягає компенсації у відповідності до чинного законодавства і відповідно до розрахунку становить 3 125 грн. 40 коп.
На підставі ст. ст. 3,8,17,22,24 Конституції України, ст.,ст.2,9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», рішенням Конституційного Суду України від 20. 03. 2002р. № 5-рп/2002, постановою КМУ від 12. 03. 1996р. № 316, постановою КМУ від 29. 03. 2002р. № 426, та керуючись ст., ст. 158-163,167,170 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю. Стягнути з військової частини А-0742 в М.Коломиї на користь :- ОСОБА_1заборгованість з виплати грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 10 655 (десяти тисяч шістсот п'ятдесяти п"яти) гривень 10 коп. та 30/тридцять/ грн. за надання правової допомоги; - в дохід держави - 106/сто шести/грн.55 коп.судового збору і 30/тридцять/грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів після її проголошення та апеляційна скарга протягом 20 днів до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд після подачі заяви про апеляційне оскарження.