Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1018/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Кішеноковій Г.О.
за участю: представників позивача: Беро А.Л. (за довіреністю від 17.01.2011 року),
Папакіної К.М. (за довіреністю від 17.01.2011 року);
представника відповідача – Тимошенко С.Ю. (за довіреністю від 15.04.2010 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «ВЕГА» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2011 року Закрите акціонерне товариство «ВЕГА» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, в якому просить визнати протиправними дії щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року податковою звітністю та зобов’язати відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року податковою звітністю датою її прийняття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 грудня 2010 року Закритим акціонерним товариством «ВЕГА» надіслано в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року з додатками. Зазначена декларація прийнята відповідачем 16.12.2010 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2 від 16.12.2010 року.
11 січня 2011 року на адресу позивача надійшов лист Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька за вих. №57677/10/15-213 від 27.12.2010 року, в якому зазначено, що податкова декларація з податку на додану вартість ЗАТ «ВЕГА» за листопад 2010 року не визнана податковим органом як податкова звітність на підставі Закону України №2181-III від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року «Порядок заповнення та подання декларації з податку на додану вартість», та запропоновано надати нову податкову звітність.
Позивач вважає, що такі дії суперечать вимогам приписів підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі – Закон № 2181) та нормам пункту 4.3. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054, яким затверджено форму податкової декларації та порядок її заповнення і подання.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариства «ВЕГА» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №741558, перебуває на обліку як платник податку, зареєстроване як платник податку на додану вартість.
16 грудня 2010 року Закрите акціонерне товариство «ВЕГА» (далі – ЗАТ «ВЕГА») на адресу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька надіслано до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року з додатками в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку згідно умов Договору про визнання електронних документів №38694/10/28-213, укладено між ЗАТ «Вега» та Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька 17.09.2008 року.
Зазначена декларація прийнята відповідачем 16.12.2010 року, що підтверджується квитанціями №1 та №2 від 16.12.2010 року (а.с. 18-23).
11 січня 2011 року на адресу позивача надійшов лист Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька за вих. №57677/10/15-213 від 27.12.2010 року, в якому зазначено, що податкова декларація з податку на додану вартість ЗАТ «ВЕГА» за листопад 2010 року не визнана податковим органом як податкова звітність на підставі Закону України №2181-III від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року «Порядок заповнення та подання декларації з податку на додану вартість». З урахуванням викладеного, платнику податків запропоновано надати новий пакет податкової звітності у відповідності з діючим законодавством (а.с. 7).
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, заважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).
Підпунктом 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України України №166 від 30.05.1997 року визначено, що у разі, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Згідно з підпунктом 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до пункту 4.3 Наказу № 166, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Тобто, абзац 5 підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 та аналогічна норма, що міститься в пункті 4.3 Наказу № 166 містять виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації:
1) якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів;
2) її не підписано відповідними посадовими особами;
3) не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Проте жодної із перелічених підстав невизнання поданої позивачем декларації як податкової звітності з матеріалів справи не вбачається, а на наявність хоча б однієї з них відповідач не вказує ані в повідомленні про невизнання як податкової декларації, ані в своїх запереченнях.
Відповідно до положень Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року, працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб, печатки платника податків, обов’язкових реквізитів, обов’язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності, прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У відповідності із зазначеної методикою під обов’язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або у разі відмови від нього – серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.
Судом досліджено декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, надану платником податків до податкового органу. В декларації заповнені всі обов'язкові реквізити (зазначено звітний період декларації, назва підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, ідентифікаційний код, місцезнаходження підприємства), декларація підписана керівником підприємства Гайдук О.В. та головним бухгалтером – Папакіною К.М., повноваження яких щодо представництва підприємства позивача відповідачем не заперечуються під час розгляду справи.
З огляду на викладене, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року, надана позивачем до податкового органу містять всі обов’язкові реквізити та подана разом з додатками.
Як вбачається з матеріалів справи, лист податкового органу вих. №57677/10/15-213 від 27.12.2010 року, спрямоване на адресу позивача, не містить конкретного визначення, якого додатка не вистачає, або іншого порушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з пунктом 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «ВЕГА» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства «ВЕГА» за листопада 2010 року податковою звітністю, - протиправними.
Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Донецька визнати податкову декларацію з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства «ВЕГА» за листопад 2010 року податковою звітністю з 16 грудня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «ВЕГА» судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 07 лютого 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2011 року.
Суддя Фещук А.В.