ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2011 р. Справа № 2а-9521/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
при секретаріБринза О.В.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Панишко А.О.
Лавринович О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Оіл" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтек Оіл» з проханням: стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 99279,54 грн.; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3037,56 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів.
Представник позивача, що з’явився у судове засідання підтримав поданий позов та надав пояснення що аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував на основі того, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006), визначено що:
робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
Таким чином, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
19 лютого 2010 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно з яким кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 11 осіб, а фактично серед штатних працівників облікового складу налічується 2 інваліда.
Таким чином, норматив робочих місць створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем виконано не було, що відповідачем не оспорюється.
Із змісту статті 18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що законодавцем передбачено три обов’язки підприємства яке використовує найману працю, а саме: звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, крім того, самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.
Саме останній обов’язок, тобто здійснення самостійних заходів по працевлаштуванню інвалідів, відповідачем виконано не було.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем лише подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2009 рік., а також надані звіти до Жовтневого районного центу зайнятості за кожен місяць 2009 року.
Доказів того, що відповідачем у 2009 році самостійно здійснювалися заходи по працевлаштуванню інвалідів суду не надано.
Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, за 9 робочих місць, що призначених для працевлаштування на підприємство інвалідів і не зайнятих ними, відповідач до 16.04.2010 року повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 99279,54 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом – звіт за формою 10-ПІ від 17.02.2010 року за 2009 рік розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Розмір пені у сумі 3037,56 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості розмірі: 99279,54 грн., що наявний у матеріалах справи.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем не добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві. Тому, адміністративно-господарські санкції в розмірі 99279,54 грн.. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3037,56 грн. нараховані позивачем правомірно, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нєфтек Оіл" (код ЄДРПОУ 30997048, банк: Закрите акціонерне товариство комерційний банк "Кредит-Дніпро", р/р 2600730213901, МФО 305749) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 25005978, банк: ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31218230700005, МФО 805012) адміністративно-господарські санкції у розмірі 99279,54 (дев"яносто дев"ять тис. двісті сімдесят дев"ять грн., 54 коп.) грн. та пеню за порушення термінів їх сплати у розмірі 3037,56 (три тисячі тридцять сім грн. 56 коп.) грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 22.01.2011 року
Суддя
Р.А. Барановський