ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/180/11
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинський Олександр Ванадійович, розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Державної податкової адміністрації України
про: визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Державної податкової адміністрації України (далі – відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії.
Позов мотивовано тим, що позивач 01.12.2010 року направив на адресу відповідача лист із заявою, в якій просив надати відповідну правову оцінку діям працівників Жмеринської ОДПІ та провести розгляд даної заяви виключно в присутності позивача.
Листом від 04.01.2011 року відповідач направив позивачу відповідь на дану заяву. На думку позивача, відповідачем в порушення норм чинного законодавства не надано відповідної правової оцінки діям працівників податкового органу та не проведено розгляд даної заяви в присутності позивача.
З огляду на вищевикладене, позивач просить суд визнати неправомірною відмову відповідача стосовно не розгляду заяви від 01.12.2010 року за особистої присутності позивача у відповідності до норм статті 18 Закону України “Про звернення громадян” та зобов’язати відповідача розглянути дану заяву виключно за особистої присутності позивача при розгляді даної заяви.
Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на зобов’язанні суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення юридичної особи, судом в порядку статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи застосовано скорочене провадження.
Так, ухвалою суду від 19.01.2011 р. відповідачу встановлено 10-денний строк для подачі заперечень проти позову з дня одержання даної ухвали. Відповідач отримав зазначену ухвалу суду 25.01.2011 року, про що свідчить наявне у справі повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.12).
15.02.2011 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, згідно з якими відповідачем вчиненні дії з розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.12.2010 року та надана листом від 04.01.2011 року №8/Р/24-0614 відповідь на поставлені питання у відповідності до вимог ст. 9, ч. 5 ст. 23, ст. 33 Закону України “Про інформацію” (а.с.15-18).
Суд, дослідивши та вивчивши наявні у справі матеріали, оцінивши докази і їх сукупності, встановив наступне.
01 грудня 2010 року позивач звернувся до голови ДПА України з заявою, в якій просив надати відповідну правову оцінку діям працівників Жмеринської ОДПІ та провести розгляд даної заяви виключно в своїй присутності (а.с.6).
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 04.01.2011 року №8/Р/24-0614 відповідачем надано відповідь на заяву позивача від 01.12.2010 року (а.с.9).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про інформацію” всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України “Про інформацію” громадяни України, державні органи, організації і об’єднання громадян подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам.
Статтею 33 вищезазначеного Закону передбачено, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Правовий аналіз вищенаведеної норми Закону дає змогу зробити висновок про відсутність необхідності обов’язкової участі заявника під час розгляду органом державної влади його заяви або скарги.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що відповідач у встановлені строки надав відповідь на письмове звернення позивача, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вони задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158, 162, 183-2, 256 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Порядок і строки апеляційного оскарження постанови визначені ст.ст. 183-2, 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович