ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 лютого 2011 р.           Справа № 2а/0270/578/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дончика В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовами товариств з обмеженою відповідальністю ТОВ "МС 22", ТОВ “МС 15”, ТОВ “МС 34”, ТОВ “Мегасервіс”, ТОВ “МС 56”, ТОВ “МС 41”, ТОВ “МС 29” та ТОВ “МС 49” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними

в с т а н о в и в :

В лютому 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 22", ТОВ “МС 15”, ТОВ “МС 34”, ТОВ “Мегасервіс”, ТОВ “МС 56”, ТОВ “МС 41”, ТОВ “МС 29” та ТОВ “МС 49” звернулись до суду з позовами до ДПІ у м. Вінниці про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій податкового органу, які полягають у невизнанні як податкової звітності податкових декларацій з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податкових розрахунків комунального податку за другий квартал 2010 року. На думку позивачів, вказані дії ДПІ у м. Вінниці суперечать вимогам податкового законодавства та окремим наказам Державної податкової адміністрації України, а відтак є протиправними.

Від представника позивачів до суду надійшло клопотання, в якому він просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача також надав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що від обох сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 22", “МС 15”, “МС 34”, “Мегасервіс”, “МС 56”, “МС 41”, “МС 29” та “МС 49”  зареєстровані як юридичні особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та перебувають на обліку платників податків у ДПІ у м. Вінниці.

Згідно з довідок Головного управління статистики Вінницької області, позивачі  включені до ЄДРПОУ із зазначенням місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17, керівником підприємств є Килимчук Олександр Володимирович.

Судом встановлено, що 06 серпня 2010 року позивачами до ДПІ у м. Вінниці подано податкові декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податкові розрахунки комунального податку за другий квартал 2010 року.

У відповідь на подані декларації, ДПІ у м. Вінниці на адресу позивачів направлені листи про невизнання поданих декларацій з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податкових розрахунків комунального податку за другий квартал 2010 року, як податкової звітності. Дані рішення податковий орган мотивував тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Не погоджуючись з такими діями податкового органу, позивачі звернулись за захистом своїх прав до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України “Про держану податкову службу в Україні”(чинному на момент виникнення спірних правовідносин), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані  державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно із п. п. 3, 4 статті 11 Закону України “Про держану податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова  особа  платника податків).

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин)), прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація  приймається без попередньої  перевірки  зазначених  у ній  показників через канцелярію, чий статус визначається  відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову  декларацію  з  будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо)  забороняється та  розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну   відповідальність   у   порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року, податкова  звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як  податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення  надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими  показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 4.8 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року (далі - Методичні рекомендації), за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона  реєструється  і  вважається  прийнятою.  Цей факт засвідчують відповідні відмітки:  штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер, що проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.

А згідно з п. 4.5 Методичних рекомендацій, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов’язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов’язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад,   документи,   залиті   чорнилом  або  іншою  рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого  належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків.  На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп “ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання”.

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності  у  триденний  термін  від  дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової  декларації  із зазначенням   підстав   неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп.  4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).

Таким чином, судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 22", “МС 15”, “МС 34”, “Мегасервіс”, “МС 56”, “МС 41”, “МС 29” та “МС 49” знаходяться за юридичною адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17, що підтверджується доказами які є в матеріалах справи, а тому дії державної податкової інспекції у м. Вінниці, що полягають у невизнанні декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податкових розрахунків комунального податку за другий квартал 2010 року, як податкової звітності, є протиправними.

Крім того, сама наявність факту не знаходження за юридичною адресою, з огляду на вказані правові норми, не є підставою для неприйняття та невизнання як податкової звітності податкових декларацій.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів  громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення  яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За правилами ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був  орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позови Товариств з обмеженою відповідальністю "МС 22", “МС 15”, “МС 34”, “Мегасервіс”, “МС 56”, “МС 41”, “МС 29” та “МС 49” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо невизнання податкових декларацій з податку на прибуток Товариств з обмеженою відповідальністю "МС 22", “МС 15”, “МС 34”, “Мегасервіс”, “МС 56”, “МС 41”, “МС 29” та “МС 49”  за перше півріччя 2010 року, як податкової звітності.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо невизнання податкових розрахунків комунального податку Товариств з обмеженою відповідальністю "МС 22", “МС 15”, “МС 34”, “Мегасервіс”, “МС 56”, “МС 41”, “МС 29” та “МС 49”  за другий квартал 2010 року, як податкової звітності.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 22", “МС 15”, “МС 34”, “Мегасервіс”, “МС 56”, “МС 41”, “МС 29” та “МС 49” відповідно, 3,40 грн. понесених судових витрат, кожному.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/          Дончик Віталій Володимирович

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: