Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2011 року Справа № 2а-1006/11/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі

            судді:                                    Агевича К.В.

            при секретарі:                      Лізогуб Ю.В.

            за участю:                              

представника позивача:          Коваленко М.О.(дов.№07/06-4124 від 18.10.2010),

представника відповідача:           не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краснолуцького міського центру зайнятості до Державного підприємства “Донбасантрацит”в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Краснокутська” про стягнення недоїмки зі страхових внесків на випадок безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП “Донбасантрацит” в особі ВП “Шахта “Краснокутська” в якому зазначив, що згідно з ст. 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець зобов’язаний своєчасно та у повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду. Відповідач станом на 31.10.2010 року має заборгованість у сумі 369323,13 грн., на яку нарахована пеня в сумі 34378,32 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача зазначені суми, а разом 403701,45 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, від нього на адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВП “Шахта “Краснокутська” ДП “Донбасантрацит” зареєстрований у Краснолуцькому міському центрі зайнятості у якості платника внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно ч. 5, 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець зобов’язаний своєчасно та у повному розмірі сплачувати страхові внески.

Пунктом 2 ст. 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року встановлені розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців —1,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, виплату доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характеру та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників, військовослужбовців —0,6 відсотка суми оплати праці, грошового забезпечення, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Оскільки заборгованість до цього часу відповідачем не сплачена, тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам в сумі 369323,13 грн. та пеню в сумі 34378,32грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -      

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Краснолуцького міського центру зайнятості до Державного підприємства “Донбасантрацит”в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Краснокутська” задовольнити повністю.

          Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Краснокутська” на користь Краснолуцького міського центру зайнятості до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 403701,45 грн. (чотириста три тисячі сімсот одна грн. 45 коп.), з них:

-          заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 369323,13 грн.;

-          пеню в сумі 34378,32 грн.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних  повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

           СуддяК.В. Агевич