Категорія №14
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2011 року Справа № 2а-566/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Мамедової Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПАК ЛТД» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ
12 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПП «ПАК ЛТД» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання протиправним дій та зобов’язання вчинити певні дії.
01 лютого 2011 року представник уточнив адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначили наступне.
22 грудня 2010 року ПП «ПАК ЛТД» до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську були надіслані податкові декларації поштою за наступні податкові період: березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року з виправленнями помилками за квітень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року з виправленими помилками за липень 2010 року. 05 січня 2011 року Відповідач зазначені декларації не визнав, як податкову звітність, що підтверджується повідомленнями № 121\10\28-10. Позивач вважає, що дії Відповідача є протиправними щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість, здійснення з грубим порушенням чинного законодавства та порушують права, інтереси та обов’язки ПП «ПАК ЛТД» як платника податків. Згідно п.4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетом та державним цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податку має право: надати таку нову декларацію разом із сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. Податковий орган зобов’язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.
Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права та інтереси ПП «ПАК ЛТД». Посадовими особами відповідача грубо порушені вимоги п.п. 4.1.1, 4.1.2, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Відповідачем було порушено передбачений порядок невизнання податкової звітності, що передбачено Законом № 2181.
Тому позивач просить:
- визнати протиправними дії ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську щодо неприйняття у ПП « ПАК ЛТД» податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а саме: за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року.
- зобов’язати ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийняти та вважати поданими податкові декларації з податку на додану вартість ПП «ПАК ЛТД», а саме: березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року та занести до електронних баз даних податкової звітності, в тому числі до картки особового рахунку ПП «ПАК ЛТД» датою їх вручення.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали суду пояснення, аналогічні викладеному в уточнені до позовної заяви.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, послався, що декларації з ПДВ, які були направлені поштою 22.12.2010 року, а саме: за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року не були прийняті ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську у зв’язку з заповненням всупереч правилам: подвоєння податкової звітності, не зазначено обов’язкового реквізиту – код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ, не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються у поданій декларації та порушує абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від 21.12.00р (із внесеними змінами) «Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів їх не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платники податків. Відповідач зазначає, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську запропонувала ПП «ПАК ЛТД» виправити вказані недоліки, направивши листи, та надати знову декларації, заповнені згідно затвердженого порядку, але недоліки не були усунені і тому подані декларації залишилися невизнаними контролюючим органом і неподаними.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 67 Конституцією України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.
У відповідності з Законом України «Про систему оподаткування» до складу податків у числі інших також входить і податок на додану вартість; контроль за правильністю та своєчасністю справляння всіх видів податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковим органами в межах повноважень, визначених законом, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181).
Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно з п.п. 4.1.2. вказаної норми Закону № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу.
Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Згідно наведених норм Закону № 2181, податковий орган зобов’язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.
Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (далі – Порядок), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Відповідно до п.п. 4.1.1 вказаного Порядку декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4 (п. 3 Порядку).
Як зазначено в Законі № 2181, відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.
У разі якщо службова (посадова) особа ОДПС порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім’я керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, не застосовується.
Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Відповідно до п. 4.4. Порядку, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов’язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації. Порядок заповнення податкових декларацій визначені п. 5 Порядку.
Так, згідно п.п. 5.2. п. 5 Порядку суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.
У колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці Б.
Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".
Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).
У БДАЗ ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація» із обов’язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.
Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об’яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону № 2181 (п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).
В судовому засіданні встановлено, приватне підприємство «ПАК ЛТД», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради від 11.06.2009 року (а.с.22). Згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області від 12.06.2009 року ПП «ПАК ЛТД» включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.23). Позивач зареєстрований в ДПІ Артемівського району м. Луганська 15.06.2009 року (а.с.12). Згідно свідоцтва № 100239200 від 10.08.2009 року позивач є платником податку на додану вартість (а.с.11).
22 грудня 2010 року позивачем до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську були надіслані податкові декларації поштою за наступні податкові періоди: за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року.
Вказані обставини підтверджуються податковими деклараціями за вказаний період, а також описом вкладенням, повідомленням про вручення, та листом кур’єрської доставки (а.с.28 - 93).
Судом встановлено, що декларація за березень 2010 року не визнані Відповідачем з посиланням на те, що було подвоєння поданої податкової декларації, а інші декларації не визнані ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську з посиланням про те, що вони заповнені всупереч правилам: не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються у поданій декларації та порушує абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від21.12.00р (із внесеними змінами) «Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів їх не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платники податків.
Однак у даному випадку суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам закону.
Зазначені податкові декларації були вивчені судом, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття податкової декларації за березень, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Крім того зазначені Відповідачем порушення не є підставами для не прийняття податкової звітності. Також Відповідач не надав доказів підтвердження того, що податкова звітність за березень 2010 року буда подвоєна.
З відповідачем спірних декларацій вбачається, що в декларації за квітень 2010 року у рядках 8.1. та 25.1 не має прочерку; в декларації за травень 2010 року у рядках 8.3., 25.2.не має прочерку; в декларації за червень 2010 року не має прочерку у рядку 8.3. колонки «А»; в декларації за липень 2010 року у рядку 8.3. колонки «А», та у рядку 25.1. не має прочерку; у декларації за серпень 2010 року у рядку 25.2. не має прочерку; у декларації за вересень 2010 року у рядку 8.3. у двох колонках не має прочерку, а також у рядку 25.2.
Одночасно в судовому засіданні представник позивача надав оригінали податкових декларацій, які були надіслані відповідачу. У деклараціях були відсутні вказані недоліки, а саме у всіх рядках, де це необхідно були проставлені прочерки, як того потребує діюче на момент направлення податкової звітності законодавство.
Крім того, суд вважає, що визначені відповідачем недоліки не відповідають вимогам закону, оскільки, як зазначено вище, згідно вказаним нормам Закону № 2181, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, лише у разі, якщо вона заповнена платником податків всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Зазначений перелік обставин є вичерпним. Інших підстав для відмови у визнанні податкової звітності в якості податкової декларації законом не встановлено.
Зазначені відповідачем недоліки щодо податкових декларацій позивача не підпадають під ознаки недоліків, визначених вказаним переліком. Позивачем при складенні вказаних декларацій були додержані всі необхідні вимоги, як до форми податкових декларацій, так і до порядку їх заповнення, визначені Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.
Посилання відповідача на пункт 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій, які є підзаконним актом, на увагу не заслуговує, оскільки цим пунктом безпідставно розширено визначений абзацом п’ятим пункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи та законні інтереси платників.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
На цей час дані податкових декларацій не занесені до картки особового рахунку ПП «ПАК ЛТД» та не занесені до електронних баз податкової звітності.
Тому суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 03 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Уточнюючи позовні вимоги Приватного підприємства «ПАК ЛТД» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську щодо неприйняття поданих 22 грудня 2010 року ПП «ПАК ЛТД» (код ЄДРПОУ 34686142) податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме: за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року.
Зобов'язати ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийняти та вважати поданою 22 грудня 2010 року податкову звітність ПП «ПАК ЛТД» податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року.
Зобов'язати ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих ПП «ПАК ЛТД» 22 грудня 2010 року податкових декларацій з податку на додану вартість а саме: за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, а також червень 2010 року з уточнюючими показниками квітня 2010 року та вересень 2010 року з уточнюючими показниками липня 2010 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2011 року.
СуддяК.Ю. Широка