Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1992/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі
при секретарі Полежай Ю.В.
за участю:
прокурора Брильова М.О.Ю, за посвідченням №058 від 17.07.2009
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Ширшова Є.О., за довіреністю від 25.06.2010
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини 3004 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач солдат запасу проходив військову службу у Військовій частині 3004 на посаді стрільця та знаходився на речовому забезпеченні у відповідача. Наказом начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 20.10.2010 № 52 о/с він був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п. «б» ч. 6 ст. 26 (у зв’язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
На підставі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 10, 14, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004, позивач повинен був одержати за рахунок держави речове майно або грошову компенсацію замість нього, але таке майно відповідачем видане не було, компенсація за нього у розмірі 1893,66 грн. не сплачена, що підтверджується довідкою № 13 на виплату грошової компенсації замість неотриманого речового майна при звільненні в запас.
Просив визнати протиправними дії Військової частини 3004 щодо невиплати позивачу заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 1893,66 грн., зобов’язати Військову частину 3004 відшкодувати заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 1893,66 грн.
Військовий прокурор Донецького гарнізону, позивач у судовому засіданні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача позов визнав в повному обсязі, про що надав письмову заяву. Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Підстав для неприйняття судом визнання адміністративного позову не встановлено. Таке визнання позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України, однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від іме ні держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадяни на або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність че рез фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
На підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» військовий прокурор Донецького гарнізону звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність самостійно захистити свої порушені права та реалізувати свої процесуальні повноваження.
Судом встановлено, що Наказом начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 20.10.2010 № 52 о/с ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п. «б» ч. 6 ст. 26 (у зв’язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Наказом Командира військової частини 3004 Внутрішніх військ МВС України від 22.11.2010 року №234 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Під час проходження служби у Збройних Силах України позивач знаходився на всіх видах забезпечення у Військовій частині 3004, у тому числі на речовому забезпечені.
Однак, речовим майном позивач не був забезпечений.
Згідно довідки розрахунку на виплату грошової компенсації замість неотриманого речового майна при звільненні в запас № 13, яка видана ОСОБА_1 (а.с. 8), сума, яка призначена до виплати позивачу за невидане речове забезпечення складає 1893,66 грн.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов’язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Так, згідно п. 2 зазначеного вище Положення метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.
Відповідно до п. 10 вказаного Положення військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
Таким чином, відповідач повинен був забезпечити речовим майном позивача за рахунок Міноборони та у встановлених нормах.
Як зазначалось судом вище, згідно довідки розрахунку на виплату грошової компенсації замість неотриманого речового майна при звільненні в запас № 13 сума, яка призначена до виплати позивачу за невидане речове забезпечення складає 1893,66 грн.
Відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив грошову компенсацію замість неотриманого позивачем речового майна у розмірі 1893,66 грн., суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини 3004 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини 3004 щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 1893,66 грн.
Зобов’язати Військову частину 3004 відшкодувати ОСОБА_1 заборгованості по виплаті компенсації замість належних предметів речового майна у сумі 1893,66 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 22 лютого 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.