Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2011 р. Справа № 2а-29081/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Скріпніка А.І., суддів: Абдукадирової К.Е., Єфіменко О.В.,
при секретарі судового засідання Чумаріної Д.В.,
за участю: позивача – ОСОБА_1 – особисто;
представника відповідача – Заікіна О.Г. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання дій та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
24.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, у якому просив визнати дії Державної податкової адміністрації України щодо несвоєчасної видачи йому трудової книжки при звільненні та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 грн., яку було причинено внаслідок несвоєчасної видачи йому трудової книжки при звільненні
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року провадження у даній справі відкрито, справу призначено до судового розгляду на 17.01.2011 року о 11.00 год., у зв’язку з клопотанням сторін розгляд справи було відкладено на 27.01.2011 року о 10.30 год.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року провадження у справі було зупинено до надання додаткових доказів у справі, розгляд питання щодо поновлення провадження у справі було призначено на 11 лютого 2011 року о 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову, проти чого заперечував представник відповідача.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 – підполковника міліції, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ 1 оперативного сектору відділу внутрішньої безпеки при Державній податковій адміністрації Управління внутрішньої безпеки Державної податкової адміністрації України згідно з наказом № 1035-0 від 01.07.2010 року було звільнено за пунктом 64 підпунктом «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, із вищевказаним наказом позивач був ознайомлений 01.07.2010 року, тоді як трудову книжку йому було видано лише 11.10.2010 року.
Колегія суддів заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає за необхідне вимоги, викладені в позовній заяві задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України “Про державну службу”. Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до Закону України “Про державну службу”, якщо інше не передбачено законами України, а тому трудове законодавство у цьому випадку застосовується субсидіарно.
Відповідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка як основний документ про трудову діяльність працівника дає можливість власникові при прийнятті на роботу судити про досвід роботи працівника для того, щоб вирішити питання про прийняття його на роботу або обґрунтовано відмовити в цьому. Інша важлива функція трудової книжки полягає в тому, що вона є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Найважливіші питання, що стосуються ведення трудових книжок, визначаються постановою Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників". Детальніше порядок ведення трудових книжок визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно приписів ст.48 Кодексу законів про працю України, (надалі – КзпПУ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень п.п.4.1 п.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.
Згідно ч. 1 ст.47 КзпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, (а.с. 25), ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку 11.10.2010 року, тоді як звільнено позивача було 01 липня 2010 року (а.с.5).
Суд не приймає посилання представника відповідача на той факт, що у день звільнення позивач був присутній на роботі та, відповідно, на приписи на п.п.4.2 п.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, де, зокрема, зазначено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Проте, відповідачем у даному випадку не було навіть спроби дотриматися приписів трудового законодавства (отримати згоду позивача на пересилання трудової книжки поштою з доставкою у день звільнення, коли той був присутній на роботі тощо), а тому суд наголошує, що не можна з контексту законодавчої норми висмикувати окреме речення і посилатися на нього, як на самостійну норму для виправдання своїх неправомірних дій.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При визначенні розміру цього відшкодування суд враховує ступінь і характер моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах стягнення на користь позивача 200 грн. моральної шкоди, в іншій частині цієї вимоги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 17-20, 24, 51, 69-72, 86, 158-164, 160, 167, 186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання дій та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Державної податкової адміністрації України щодо несвоєчасної видачи ОСОБА_1 трудової книжки при звільненні.
Стягнути з Державної податкової адміністрації України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 грн.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 14 лютого 2011 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови буде виготовлений 18 лютого 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Скріпнік А.І.
Судді
Єфіменко О.В.
Абдукадирова К.Е.