Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1432/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Скріпніка А.І.
при секретарі Чумаріної Д.В.
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Скріпніка А.І., при секретарі Чумаріної Д.В. за участю представника позивача: Бондаренко О.В. –згідно довіреності; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Димитровського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» про стягнення безпідставно отриманої матеріальної допомоги по безробіттю,
В С Т А Н О В И В:
25 січня 2011 року Димитровський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» про стягнення безпідставно отриманої матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 121,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» працював ОСОБА_2, 1963 року народження, який потім був звільнений у зв’язку із скороченням численності. На підставі заяви ОСОБА_2 надано статус безробітнього та призначено допомогу по безробіттю з 07.12.2009 року. Допомога по безробіттю виплачувалась ОСОБА_2 до 01.12.2010 року. У період з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року ОСОБА_2 проходив професійне навчання та одночасно отримував матеріальну допомогу. Таким чином, ОСОБА_2 незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року у сумі розміром 121,92 грн.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 07.12.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Димитровського міського центру зайнятості з заявою про надання статуту безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.
14.04.2010 року укладено договір №051310041400012 між Димитровським міським центром зайнятості і ОСОБА_2 що він на виконання вимог, якого з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року проходив професійне навчання за направленням Димитровського міського центру зайнятості в Димитровському багатогалузевому об’єднанні комунального господарства за професією «машиніст крана автомобільного» та отримав матеріальну допомогу в цей період разом з індексацією в сумі 121,92 грн.
За період стажування ОСОБА_2 отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року у сумі 121,92 грн.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі- Закон N 1533-III), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону N 1533-III видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Тому обов'язки роботодавця не вичерпуються їх колом, визначеним у частині 4 статті 35 Закону N 1533-III.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання про правомірність застосування до спірних відносин сторін припису частини 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення".
Суд зазначає, що цілком вірним є посилання позивача в обгрунтування своїх позивних вимог на частину 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", якою визначено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі – Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом №803 належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Згідно з статтею 19 Закону державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Крім того, суд вважає доречним звернути увагу на затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 308 Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, пунктом 29 якого передбачено, що виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання, оплата проїзду до місця професійного навчання та у зворотному напрямку, проживання здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не було здійснено підвищення кваліфікації та не забезпечено працівнику суміжної професії за попереднім місцем роботи протягом двох років які передували вивільненню, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, а отже такими що підлягають задоволенню.
Також з матеріалів справи вбачається, що начальнику правління ВАТ «Трест Красноармійськвугілля»» направлена претензія №21 від 06.08.2010 року з проханням перерахувати суму претензії на розрахунковий рахунок Димитровського міського центру зайнятості у встановлений законодавством строк. Але як вбачається з позовної заяви відповідь в установлений строк не надійшла, до теперішнього часу сума заборгованості не відшкодована.
Частиною 4 статті 26 Закону визначено, що підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю.
З наведеного випливає, що допомогу по безробіттю з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року у сумі розміром 121,92 грн., отриманої ОСОБА_2 в період стажування законодавством покладається на відповідача.
Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Димитровського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» про стягнення незаконно отриманих коштів - задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест Красноармійськшахтобуд» (ЄДРПОУ 00180798, р/р 26009980104091) на користь Димитровського міського центру зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (розрахунковий рахунок 37174001004265, банк отримувача ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25097806) суму незаконно отриманої допомоги у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 92 (дев’яносто дві) коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 15 лютого 2011 року.
Повний текст виготовлено 18 лютого 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Скріпнік А.І.