ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/132/11 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, суддів: Альчука Максима Петровича, Чудак Олесі Миколаївни
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України
про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
ВСТАНОВИВ :
13 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень та стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з лютого 2004 року працює на посаді судді апеляційного суду Вінницької області та відповідно до Закону України "Про статус суддів" (далі - Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) має право на забезпечення благоустроєним житлом.
Згідно положень вказаного Закону передбачено, що не пізніше ніж через шість місяців після обрання, суддя місцевого спеціалізованого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєними житлом у вигляді окремої квартири або будинку. У разі ж такого незабезпечення, суддя забезпечується житлом за рахунок державного бюджету.
З серпня 2008 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в першочерговій черзі (рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2011 від 28.08.2008 року). На момент звернення до суду належним житлом не забезпечений.
Посилаючись на те, що головним розпорядником коштів за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" є Державна судова адміністрація України, відповідно до Бюджетного кодексу України, підготовку проекту Державного бюджету України на відповідний рік здійснює Міністерство фінансів України, безпосереднє розрахунково-касове обслуговування якого здійснює Головне управління Державного казначейства України, позивач вимушений звернутись до суду з позовом, щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що призвела до порушення його прав як громадянина в сфері публічно-правових відносин, а також перешкоджає в реалізації права на житло, передбаченого Конституцією України, Житловим кодексом Української РСП а також Законом України "Про статус суддів".
З огляду на це позивач, просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України, а також стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок апеляційного суду Вінницької області 750000,00 грн. для придбання благоустроєного житла.
Судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду справи з їх участю та реалізації ними права судового захисту, своїх прав та інтересів.
В матеріалах справи міститься заява позивача в якій він просить суд розгляд справи провести за його відсутності в зв'язку із зайнятістю на роботі. Позовну заяву підтримує в повному обсязі (а.с. 30).
Відповідач 1 - Міністерство фінансів України в судове засідання не з’явився, проте надав до суду заперечення на позов, в якому просив розглянути справу за відсутності його представника, а також просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 1837 від 27.12.ІНФОРМАЦІЯ_2 року, міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України і основним завданням його є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення Державного бюджету України, матеріального та соціального ж забезпечення суддів, міністерство не здійснює.
Відповідач 2 - Державне казначейство України в судове засідання не з’явився, надавши суду заперечення на позов, в якому просив розглянути справу за відсутності його представника, а також відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Державне казначейство України, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями і відповідно до повноважень, наданих Бюджетним кодексом України, Законом України "Про Державний бюджет України" та Положенням про Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів; не здійснює заходів щодо забезпечення суддів житлом, передбачених Законом України "Про статус суддів", а також, не може надавати будь-яких даних, на підставі яких, суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору.
Відповідач 3 - Державна судова адміністрація України в судове засідання не з’явився, однак надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності його представника, а також подав заперечення на позов, яким просив відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне. Відповідач 3 вважає, що позивачем не виконано вимоги п. 5 Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 03.08.2005 року, оскільки останній письмово не повідомив місцевий орган та суд у якому працює про взяття його на облік. Крім того, відповідно до п. 2 Порядку, обов’язок забезпечити позивача житлом покладено на обласні державні адміністрації. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може, проте не зобов’язаний, придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Проте, на даний час відсутній механізм розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав житло. Також відповідач 3 ставить під сумнів розрахунок вартості житла наданий позивачем, в зв’язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позову.
За правилами КАС України розгляд і вирішення справи в судах першої та апеляційної інстанцій здійснюється у двох формах: у судовому засіданні та в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 10 ст. 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, цією процесуальною нормою встановлено те, що судовий розгляд справи в порядку письмового провадження здійснюється: без виклику осіб, які беруть участь у справі; на основі наявних у суду матеріалів; без проведення судового засідання, передбаченого главою третьою розділу третього КАС України.
За правилами ч. 3 ст. 122 КАС України та ч. 1 ст. 197 КАС України підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження, зокрема, в суді першої інстанції клопотання особи, яка бере участь у розгляді справи, про розгляд справи за її відсутності. Тобто розгляд і вирішення справи в суді першої інстанції у порядку письмового провадження можливі лише за наявності такого клопотання.
Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оглянувши матеріали справи, подані клопотання, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд, відповідно до вказаної частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:
Відповідно до Постанови Верховної Ради України №1463-IV від 05.02.2004 року ОСОБА_1 призначено суддею Апеляційного суду Вінницької області.
Згідно рішення житлово - побутової комісії Апеляційного суду Вінницької області від 18.08.2008 року №3 ОСОБА_1 у відповідності до рішення Вінницької міської ради за №2011, позивач, разом із своєю сім’єю в складі чотирьох чоловік взятий на квартирний облік за місцем роботи та включений в списки суддів, що потребують поліпшення житлових умов (а.с.17).
Як вбачається зі списку суддів, які потребують поліпшення житлових умов, наданого відділом кадрів Апеляційного суду Вінницької області та затвердженого 29.01.2010 року рішенням Ради судів Вінницької області, станом на 01.01.2010 року, позивач власним житлом не забезпечений в зв’язку із чим вимушений наймати житлову площу.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року №2453, застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який регулював виключно ці правовідносини.
Відповідно до ч. 7 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) не пізніш як через шість місяців після обрання суддя місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.
Названою статтею закону про статус суддів також передбачено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду. У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді.
Фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Постановою Кабінету Міністрів України №707 від 03.08.2005 року (чинною на час виникнення спірних правовідносин) та затвердженим нею Порядком забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (далі – Порядок №707).
Вказаний Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів визначає процедуру забезпечення суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів благоустроєним житлом, суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Також ним визначено, що розмір житла визначається відповідно до норм забезпечення житловою площею згідно із законодавством та з урахуванням права на додаткову житлову площу.
Відповідно до п. 7 Порядку №707, в разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді.
Відповідно до ст. ст. 48 та 49 чинного Житлового Кодексу Української РСР, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Відповідно до статті 47 Житлового кодексу, норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв. м. на одну особу.
Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Суддя має право на додаткову жилу площу відповідно до вимог статті 49 Житлового кодексу України. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).
До складу сім'ї судді ОСОБА_1 входять: дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), донька - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.).
Виходячи із норми житлової площі в Україні, яка становить 13, 65 кв.м. на особу, та з урахуванням прав на додаткову житлову, мінімальний розмір житлової площі, якою має бути забезпечений суддя Кривошея А.І. становить 64,60 кв.м..
Як вбачається з довідки товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" від 13.01.2011 р., станом на 13.01.2011 року, 1 кв.м. житлової площі квартир, що будуються, без врахування оздоблювальних робіт, коефіцієнтів поверху та комфортності складає 5980 грн. за 1 кв.м.. Загальна площа трикімнатних квартир, що будуються (виходячи з житлової не менше 51 кв.м.) складає від 100 кв.м., середня вартість таких квартир становить 600000 грн..
Відповідно до Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою КМУ від 3 серпня 2005 № 707, суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду.
Розмір житла визначається відповідно до норм забезпечення житловою площею згідно із законодавством та з урахуванням права на додаткову житлову площу. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.
У разі коли місцевий орган виконавчої влади або Міноборони у шестимісячний строк не забезпечили житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з Державною судовою адміністрацією або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді.
Придбання житла здійснюється згідно з вимогами Закону України "Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти".
Розрахунок вартості житла проводиться територіальними управліннями Державної судової адміністрації (стосовно суддів місцевих судів) або судом виходячи з розміру житла, визначеного згідно з пунктом 3 цього Порядку, та вартості 1 кв. метра його загальної площі, яка не може перевищувати більш як на 25 відсотків опосередковану вартість будівництва житла за даними Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства у відповідному регіоні на час його придбання. Під час визначення загальної вартості житла враховуються витрати, пов’язані з переоформленням права власності на нього та внесенням передбачених законодавством податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Розрахунок вартості житла погоджується з Державною судовою адміністрацією (п. 8).
Під час визначення загальної вартості житла враховуються витрати, пов'язані з переоформленням права власності на нього та внесенням передбачених законодавством податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Розрахунок вартості житла погоджується з Державною судовою адміністрацією.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.10.2010 №401 затверджено Прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2011 рік., згідно з якими вартість 1 кв. м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), у Вінницькій області складає 4318 грн..
При вирішенні даної справи, суд враховує чинність Постанови КМУ №1246 від 17.10.2007 року, відповідно до якої рішення про придбання житла на ринку приймають розпорядники. Вартість такого житла визначається за результатами проведення тендеру з урахуванням найменшої ціни, що склалася у регіоні, але не вище опосередкованої вартості спорудження житла: для м. Києва - опосередкованої вартості спорудження житла, збільшеної у 2,5 рази; для м. Севастополя, обласних центрів, міст Київської області та Чорноморського узбережжя Криму - опосередкованої вартості спорудження житла, збільшеної у 2 рази.
Відповідно до листа Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 09.07.2008 року № 01-19/1467, Державна судова адміністрація України та територіальне управління ДСА у Вінницькій області виходячи з п. 8 Порядку забезпечення житлом судді Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 03.08.2008 року, не уповноважені проводити розрахунок вартості житла судді апеляційного суду.
Судом встановлені обставини, відповідно до яких ОСОБА_1 потребує поліпшення житлових умов та згідно статті 44 Закону України "Про статус суддів", має право на забезпечення житлом у відповідності до норми житлової площі в Україні визначеної статтею 47 ЖК України, а також на додаткову житлову площу в розмірі 10 кв.м., що передбачено статтею 49 ЖК України.
Враховуючи вимоги частини 2 пункту 7 статті 44 Закону України "Про статус суддів", а саме право позивача на забезпечення квартирою за ринковими цінами, суд приймає до уваги довідку від 13.01.2011 року видану Концерном "Поділля" щодо ринкової вартості житла, відповідно до якої ринкова вартість трикімнатної квартири станом на 13.01.2011 року становить 600000 грн.
Разом з тим, суд не бере до уваги твердження представника Державної судової адміністрації України, стосовно опосередкованої вартості квадратного метра спорудження житла у Вінницькій області, яке з врахуванням ПДВ повинно становити 4318 грн., оскільки вказана сума не відповідає ринковим цінам існуючим у м. Вінниці, а наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 401 від 13.10.2010 року "Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2011 рік" носить лише прогнозні даті та має рекомендаційний характер.
Враховуючи вимоги статей 47, 48 Житлового кодексу України, позивач потребує житла з розміром жилої площі - 64,60 кв. м., що відповідає розмірам трикімнатної квартири.
Вказана норма є необхідною для забезпечення позивача благоустроєним житлом, відповідно до вимог ст. 44 Закону України "Про статус суддів". При цьому, слід виходити із ринкової вартості трикімнатної квартири, що підтверджена довідкою Концерну "Поділля", який здійснює будівництво та продаж житла у м. Вінниці. Тому, розмір грошової суми на придбання квартири позивачу з урахуванням 25 відсотків вартості спорудження 1 кв. м житла має становити 750000 грн., за умови, що житлова площа становить не менше 64 кв., а загальна площа складає не більше 100 кв.м., що відповідає розмірам трикімнатної квартири.
Статтями 82, 83 Бюджетного кодексу України передбачається, що видатки на забезпечення судочинства здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 130 Конституції України вказує, що обов’язок по забезпеченню фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів покладено на державу.
Зокрема, згідно з пунктами 9-11 частини першої статті 126 Закону України "Про судоустрій України", Державна судова адміністрація (ДСА України) відповідно до покладених на неї повноважень, зокрема, виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів, забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом.
Відповідно ч. 2 п. 1 до Указу Президента України "Про Положення про Державну судову адміністрацію України" від 3 березня 2003 року на Державну судову адміністрацію України покладено обов’язок щодо організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, а ч. 4 п. 3 передбачає, що основним завданням ДСА України є здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників судів.
Крім того, п. 4 Положення встановлено, що ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: готує матеріали для формування пропозицій до державного бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування; виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Так як Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, тому несе відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду. А оскільки ДСА України не виконала в повному обсязі вимоги постанови КМ України від 3 серпня 2005 року №707 щодо забезпечення житлом судді, який потребує поліпшення житлових умов, в її діях вбачаються очевидні ознаки бездіяльності, яка виходячи з обставин справи є протиправною.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1837, Міністерство фінансів у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно з даним Положенням Міністерство фінансів України, зокрема, забезпечує підготовку проекту основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організацію роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу.
Відповідно до положень ст. 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно ст. 35 Бюджетного кодексу України організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Міністерство фінансів відповідно до покладених на нього завдань і повноважень на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабміну.
Міністерству фінансів України як державному органу був відомий зміст постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 №707 "Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів", а відтак при аналізі бюджетних запитів розпорядника бюджетних коштів - ДСА України, Міністерством фінансів мало б бути перевірено їх відповідність вимогам зазначеної постанови та здійснено відповідне коригування.
Суд відмічає, що ці чинники не були поза межами контролю держави в особі її органів і, отже, визнає відповідальність Міністерства фінансів України за ситуацію, що склалася.
На ряду з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 48 Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до п. 1, 3 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується основним завданням забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, в тому рахунку розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.
Згідно з п. 4 вказаного Положення, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.
Разом із тим, ч.ч. 1, 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України визначено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не здійснює розподіл коштів за напрямками видатків щодо матеріального забезпечення суддів, а тому не є тим учасником бюджетного процесу, який у спірних правовідносинах повинен нести відповідальність.
Натомість, відповідно до ст. ст. 120, 126 Закону України "Про судоустрій", та відповідних норм Положення "Про Державну судову адміністрацію України", функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансування видатків на матеріальне забезпечення суддів виконує Державна судова адміністрація України.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" повноваження щодо забезпечення житлом суддів, як і інших осіб, які мають право на отримання житла, місцевою районною державною адміністрацією не відноситься до компетенції таких.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Рішенням Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 встановлено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування.
Отже, бездіяльність відповідачів призвела до порушення права позивача на отримання благоустроєного житла, яке, за таких обставин, потребує судового захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Вінницької області для придбання квартири і передачі її в користування позивачу.
За правилами встановленими ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до Декрету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються, зокрема позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, щодо незабезпечення житлом судді ОСОБА_1 у встановлений законом строк.
3. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проекту Державного бюджету України на 2009 - 2011 роки коштів на придбання благоустроєного житла в м. Вінниця для судді Апеляційного суду Вінницької області Кривошеї А.І..
4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Вінницької області 750000,00 грн. для придбання благоустроєного житла і передачі в користування судді Апеляційного суду Вінницької області Кривошеї А.І..
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Чернюк Алла Юріївна
Судді: Альчук Максим Петрович
ОСОБА_5