ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  25/464-27/34908.02.11

За позовом      Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

доФізичної особи –підприємця ОСОБА_1

простягнення  538 565, 40 дол. США

                                    Суддя Дідиченко М.А.

   Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Куцький Д.В. –представник за довіреністю від 07.04.2010 року;

Від відповідача:ОСОБА_1 –директор;

ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 25.03.2008 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 538 565, 405 дол. США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.) від 12.10.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.11.2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 558 438, 35 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становить 4 458 571, 78 грн. основної суми заборгованості та штрафні санкції у сумі 21 548, 30 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року у зв’язку із тим, що воно прийнято з порушеннями матеріального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 року касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року у справі № 25/464 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищезазначена постанова мотивована тим, що у зв’язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 06.09.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 вчинено виконавчі написи № 2855 та № 2856. 28.08.2009 року та 22.09.2009 року відкритті виконавчі провадження з примусового виконання вказаних виконавчих написів. Водночас, суди попередніх інстанцій не дослідили та не розмежували період протягом якого стягуються заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитом, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків на підставі виконавчих написів нотаріуса №№ 2855, 2856 та у даній справі.  

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року справу № 25/464 прийнято до свого провадження, присвоєно № 25/464-27/349 та призначено до розгляду на 09.11.2010 року.

         Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2010 року подав додаткові докази по справі та заявив клопотання про призначення судової експертизи заставного майна відповідача для встановлення його реальної вартості.

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2010 року не з’явився, витребуваних ухвалою суду пояснень не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2010 року відкладено розгляд справи на 29.11.2010 року.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.2010 року не з’явився, витребуваних ухвалами суду пояснень не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2010 року підтримав заявлене 09.11.2010 року клопотання про призначення судової експертизи заставного майна відповідача для встановлення його реальної вартості, а також заявив про продовження строку вирішення спору.

Зокрема, позивач зазначив про те, що у зв’язку з систематичним порушенням умов кредитного договору № Е1-SMЕ 021/379/2008 про надання кредиту в розмірі 543 356, 60 дол. США, забезпеченим договорами застави обладнання РЕ-SMУ 021/379/2008 від 30.07.2008 року та РЕ-SMУ 021/379/2008 від 30.07.2008 року, щодо сплати суми тіла кредиту, відсотків та штрафних санкцій, ПАТ «ОТП Банк»звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчих написів на договорі застави обладнання РЕ-SMУ 021/379/2008/1 від 04.09.2008 року, що зареєстровані за номерами 6259 та 6692. 06.08.2009 року нотаріусом було вчинено виконавчі написи за № 2855 та 2856 на договорах застави обладнання РЕ-SMУ 021/379/2008 від 30.07.2008 року та РЕ-SMУ 021/379/2008/1 від 04.09.2008 року на суму основного зобов’язання за кредитним договором, які були пред’явлені до Державної виконавчої служби в м. Ірпінь Київської області та Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві. Станом на дату укладення вищезазначених договорів заставна вартість обладнання становила 1 851 150, 00 грн. Таким чином, позивач заявляє про те, що навіть при повному виконанні ВДВС виконавчих написів нотаріуса, з урахуванням зносу обладнання та фактичної наявності кожної одиниці обладнання на території м. Києва та території м. Гостомеля, ПАТ «ОТП Банк»не зможе задовольнити свої вимоги в повному обсязі наявної заборгованості за кредитним договором без встановлення судом різниці між реальною вартістю заставного майна та присудженою до стягнення сумою господарським судом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд, на підставі ст. 38, 65 ГПК України, витребував у Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві та Державної виконавчої служби в м. Ірпінь Київської області відомості щодо того, чи було виконано виконавчі написи за № 2855 та 2856 на договорах застави обладнання РЕ-SMУ 021/379/2008 від 30.07.2008 року та РЕ-SMУ 021/379/2008/1 від 04.09.2008 року про звернення стягнення на майно, а в разі стягнення, зазначити на яку суму.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

      Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

          Враховуючи вищевикладене, суд відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи заставного майна відповідача для встановлення його реальної вартості, оскільки не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

          На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 року відкладено розгляд справи на 13.12.2010 року.

 Представники сторін у судовому засіданні 13.12.2010 року заявили клопотання про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи.

 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 24.01.2011 року.

20.12.2010 року від Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві через загальний відділ діловодства суду надійшов лист, в якому останній повідомляє суд про те, що станом на 13.10.2010 року виконавчий напис за № 2855 не виконано, кошти від реалізації заставного майна на рахунок ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві не надходили.

Представник позивача у судове засідання 24.01.2011 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2011 року заперечував проти позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року відкладено розгляд справи до 08.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2011 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2011 року подав пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що виконавчі написи нотаріуса не містять розрахунку стягуваних сум. За кожним з них окремо, стягується уся наявна заборгованість за порушення кредитного договору. Тобто фактично за виконавчими провадженнями згідно виконавчих написів нотаріуса відбувається подвійне стягнення заборгованості. Дана обставина унеможливлює визначення будь-яких сум заборгованості за періодами у даній судовій справі про стягнення заборгованості за кредитним договором. З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

        30.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (надалі - банк) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позичальнимк) було укладено кредитний договір № EL-SME 021/379/2008 (надалі –договір), згідно п. 1.1 та частини №1 якого позивач надає  відповідачу кредит у розмірі 534 352,60 доларів США для придбання обладнання на термін до 24 липня 2013 року зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом.

        На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 534 352, 60 доларів США, що підтверджується  випискою по особовому рахунку відповідача наявною в матеріалах справи.

        Згідно з умовами п.1.6.1 договору відповідач зобов’язався погашати позивачу суму кредиту відповідно до умов, встановлених п. 1.5 цього договору, а саме в розмірі та строки, встановлені у графіку повернення кредиту та сплати процентів.

        Відповідно до п. 1.5.1.1 договору нараховані в порядку, передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (надалі - графік).

        Позивач стверджує, що відповідач не повністю погашав визначені Графіком суми кредиту та не повністю виплачував проценти за користування кредитом.

        У відповідності до п. 1.9.1 договору незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором. При цьому виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

       13.04.2009 року позивачем була направлена відповідачу досудова вимога про погашення заборгованості за договором, в якій банк повідомив про те, що у відповідності до п. 1.9 договору вимагає дострокового виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором. Вказана вимога отримана відповідачем особисто 14.05.2009 року, що підтверджується його підписом про отриманні на листі № 22-2/76307.

       Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на положення п. 1.9.1 договору, відповідач зобов’язаний був повністю погасити заборгованість по кредиту та сплатити нараховані відсотки протягом 30-ти календарних днів з дати одержання вимоги позивача, а саме до 13.06.2009 року.

       Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов’язань за договором належним чином не виконав, а саме не в повному обсязі погашав визначені графіком суми кредиту та не в повному розмірі виплачував проценти за користування останнім.

       Пунктом 1.4.1.4 договору визначено, що проценти нараховуються на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день повернення.

       Отже, виходячи із зазначених умов договору, зважаючи на факт прострочення відповідачем сплати кредиту понад встановлений строк користування кредитом, встановлений п. 1.9.1 договору, відповідач мав сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому договором до дати фактичного погашення заборгованості по кредиту.

       Станом на 08.12.2009 року заборгованість відповідача по кредиту складає 498 107, 34 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти складає 3 976 889, 00 грн. та по сплаті відсотків заборгованість відповідача становить 60 331, 01 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти складає 481 682, 78 грн.

        Статтею 1054  Цивільного Кодексу України встановлено, що  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

        Згідно ч. 1 ст. 1049  Цивільного Кодексу України  позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

        З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором  № EL-SME 021/379/2008 від 30.07.2008 року, між позивачем та відповідачем були укладені договори застави обладнання № PE-SME 021/379/2008 від 30.07.2008 року та № PE-SME 021/379/2008/1 від 04.09.2008 року (надалі –договори застави).

        Згідно із п. 3.1 договорів застави предметом застави є обладнання, що належить заставодавцю на праві власності, та знаходиться за такою адресою: м. Київ, вул. С. Хохлових, 7/9. Більш детальний опис предмету застави наведено в додатку № 1 до договору.

        Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

        Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не вставлено законом (право застави).

        В силу ст. 20 Закону України «Про заставу» кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (зааставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

        Як вбачається із матеріалів справи, 06.08.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 були вчинено виконавчі написи № 2856 та № 2855, відповідно до яких запропоновано звернути стягнення на предмет застави згідно договорів застави обладнання № PE-SME 021/379/2008 від 30.07.2008 року та № PE-SME 021/379/2008/1 від 04.09.2008 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»у розмірі 498 107, 34 доларів США- залишок заборгованості за кредитом, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на день вчинення виконавчого напису становить 3 826 958, 69 грн., 29 319, 86 доларів США –сума несплачених відсотків за користування кредитом за період з 26 березня 2009 року по 28 липня 2009 року, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на день вчинення виконавчого напису становить 225 264, 48 грн., 412 767, 39 грн. –сума пені за прострочення виконання зобов’язань за період з 26 березня 2009 року по 28 липня 2009 року, штрафні санкції –300 гривень, а всього на загальну суму 527 427, 20 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на день вчинення виконавчого напису становить 4 052 223, 17 грн. та 413 067, 39 грн.

       28.08.2009 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 2856 від 06.08.2009 року,

       22.09.2009 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 2855 від 06.08.2009 року.

       Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що одночасно задоволення вимог і на підставі виконавчих написів, і на підставі рішення суду призведе до подвійного стягнення заборгованості.

        Так, листом № ДВ/30 від 13.0.2010 року Відділ Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві повідомив, що станом на 13.10.2010 року виконавчий напис № 2855 від 06.08.2009 року не виконано, кошти від реалізації заставленого майна на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ не надходили.

        Крім того, у судовому засіданні відповідач зазначив, що виконавчі написи № 2855 та № 2856 від 06.08.2009 року не виконані.  

       Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріпленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Тому, здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитися у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

       Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні визначено як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою наданням юридичної вірогідності.

       Однак, при цьому виконавчий напис не є вирішенням спору про право цивільне між кредитором та боржником. Вирішення спору про право відноситься саме до компетенції судів.

       Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про заставу»передбачено, що заставодавець має право у будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов’язання.

       А тому, суд вважає, що таке виконання може відбутися за рішенням суду способом стягнення коштів з боржника, тобто не за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно.

       Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

       Відповідач доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом  суду не надав.

       Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 498 107, 34 доларів США та процентів за користування кредитом в сумі 60 331, 01 доларів США є обґрунтованими та  підлягають задоволенню.

         Крім того, у зв’язку із простроченням виконання зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 453 610, 71 грн. за період з 26.03.2009 року по 08.12.2009 року.

         У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

         Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

         Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Згідно з п. 4.1.1 кредитного договору за порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів у визначені договором строки, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен  день прострочення.   

          Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов’язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов’язання  мало бути виконане.

          З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, за шість місяців прострочення (з 26.03.2009 року по 25.09.2009 року), згідно наступного розрахунку:

- 24 889, 36 доларів США (заборгованість за період з 26.03.2009 по 27.05.2009) х 24% річних / 365 днів х 63 (дні прострочення) = 1 031, 31 доларів США;

- 24 589, 36 доларів США (заборгованість за період з 28.05.2009 по 14.06.2009) х 24% річних / 365 днів х 18 (дні прострочення) = 291, 03 доларів США;

- 24 589, 36 доларів США (заборгованість за період з 15.06.2009 по 17.06.2009) х 22% річних / 365 днів х 3 (дні прострочення) = 44, 46 доларів США;

- 24 439, 36 доларів США (заборгованість за період з 18.06.2009 по 25.06.2009) х 22% річних / 365 днів х 8 (дні прострочення) = 117, 84 доларів США;

- 24 117, 36 доларів США (заборгованість за період з 26.06.2009 по 27.07.2009) х 22% річних / 365 днів х 32 (дні прострочення) = 465, 28 доларів США;

- 23 607, 36 доларів США (заборгованість за період з 28.07.2009 по 11.08.2009) х 22% річних / 365 днів х 15 (днів прострочення) = 213, 44 доларів США;

- 23 607, 36 доларів США (заборгованість за період з 12.08.2009 по 26.08.2009) х 20,5% річних / 365 днів х 15 (дні прострочення) = 198, 20 доларів США;

- 23 027, 36 доларів США (заборгованість за період з 27.08.2009 по 25.09.2009) х 20,5% річних / 365 днів х 30 (днів прострочення) = 388, 20 доларів США.

         Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 2 749, 76 дол. США, що еквівалентно до національної валюти становить 21 954, 08 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

         Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 100, 00 грн. на підставі п. 4.1.1.2 кредитного договору.

         У відповідності до п. 4.1.1.2 договору за прострочення виконання боргових зобов’язань понад 30-ти календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 0,2% від суми прострочених боргових зобов’язань але не менше 100,00 грн.

         Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком.

         Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

         Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

         Оскільки, штраф та пеня є різновидами неустойки, отже, сторони пунктами 4.1 та 4.1.1.2 договору передбачили за одне правопорушення одночасне застосування двох різновидів штрафної санкції.

         Чинним законодавством не передбачено застосування подвійної відповідальності за порушення одного й того ж зобов’язання.

         Тому, обґрунтованим є застосування лише одного із різновидів забезпечення виконання зобов’язання (неустойки): або пені, або штрафу.

         Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу.

         Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

     2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 ( 01004, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(01003, м. Київ,  вул.  Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) 558 438,35 доларів США (п’ятсот п’ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім доларів США 35 центів), що в еквіваленті до національної валюти складає 4 458 571, 78 грн. (чотири мільйони чотириста п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот сімдесят одну гривню 78 копійок), пеню в сумі 21 954, 08 грн. (двадцять одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят чотири гривні 08 копійок), 19 323, 90 грн. (дев’ятнадцять тисяч триста двадцять три гривні 90 копійок) державного мита та 178, 84 грн. (сто сімдесят вісім гривень 84 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                 Дідиченко М.А.

дата підписання 22.02.2011 року