Справа № 2-90/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

            26 січня  2011 року Євпаторійський міський суд АР Крим у складі:

головуючого             –        судді Кабаль І.І.    

при секретарі                           –                  Колганові М.І.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2) до Прокуратури АР Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом ОСОБА_1 до держави Україна,   Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим  , заінтересовані  особи-  Головне управління Держказначейства України в АР Крим, Прокуратура АР Крим про стягнення суми у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, суд-

В С Т А Н О В И В:

           У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 07.08.2001 року, яке вступило в закону силу 07.09.2001 року, було задоволено позов ОСОБА_2, із акту опису було виключено майно на суму 9510 грн. 50 коп. і зазначену суму було стягнуто на його користь з фінансового управління м.Євпаторії. 20.12.2001 року було видано виконавчий лист і постановою державного виконавця від 17.07.2002 року відкрито виконавче провадження. Впродовж п`яти років рішення суду не виконувалось, виконавче провадження було закрито  лише 09.08.2006 року, вказана сума перерахована позивачеві.

    У лютому 2003 року ОСОБА_2  звернувся з позовом до суду до прокуратури АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що сума у розмірі 9510 грн. 59 коп., що належала до виплати йому за судовим рішенням , була перерахована ЗАО «Хвиля» після реалізації описаного майна на депозитний рахунок прокуратури, яка незважаючи на рішення суду кілька років утримувала гроші без законних підстав, перешкоджала виконанню рішення.

    В подальшому вищевказані позови були об`єднані в одне провадження. В остаточному варіанті від 02.04.2009 року ОСОБА_2 просив у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення стягнути з відповідачів на його користь заподіяну йому матеріальну шкоду в сумі 8782 грн. 88 коп., яка складається : з інфляційних витрат з 2001 року по серпень 2006 року - 3931 грн. 94 коп.; за користування чужими коштами з 10.12.2001 року по 09.08.2006 року – 3519 грн. 46 коп.; 3% річних за 4 роки 8 місяців- 1331 грн. 98 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також судові  витрати в сумі 327 грн.

    12.04.2009 року позивач помер і ухвалою Євпаторійського міського суду від 19.11.2009 року його правонаступником визнано ОСОБА_1

    Згідно ухвали суду від 23.12.2010 року по справі залучений у якості співвідповідача – Центральний  відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим.

    Позивачка  ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглядати справу у її відсутність.

    Представник відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, позов не визнав, посилаючись на те, що рішення суду не виконувалось за об`єктивними причинами, оскільки воно  суду оскаржувалося прокуратурою АР Крим і виконавче провадження зупинялося. Вважає, що оскільки Центральний  відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим не являється боржником по вищевказаному виконавчому документу, просить в позові ОСОБА_1 відмовити.

    Представник прокуратури АР Крим позов не визнала, посилаючись на те, що вини прокуратури у тривалому невиконанні рішення суду немає. Оскільки рішення суду оскаржувалося, були підстави для зупинення його виконання. Прокуратурою АР Крим не було допущено безпідставного утримання коштів, які знаходилися на депозитному рахунку прокуратури. Моральна шкода не може бути стягнута на користь ОСОБА_1- правонаступника ОСОБА_2, оскільки це не передбачено законом.

    Представник Державного казначейства України просив в задоволенні позову відмовити, оскільки  рішення суду не виконувалось не з їх вини, в Державному бюджеті не передбачені кошти на відшкодування шкоди, пов`язаної з невиконанням судового рішення.

    Вислухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

            Так, судом встановлено, що рішенням Євпаторійського міського суду від 07.08.2001 року, яке вступило в закону силу 07.09.2001 року, на користь ОСОБА_2 з держави Україна було стягнуто 9510 грн. 50 коп. На підставі даного рішення ОСОБА_2 був виданий виконавчий лист 20.11.2001 року про стягнення з рахунку управління Державного казначейства в АР Крим, а саме з депозитного рахунку прокуратури АР Крим 9510 грн. 59 коп. Постановою державного виконавця ВДВС Центрального РУЮ м.Сімферополя від 17.07.2002 року було відкрито виконавче провадження про примусове виконання  судового рішення. Однак рішення суду тривалий час не виконувалося з різних причин, на що ОСОБА_2 подавав скарги в різні судові інстанції  і  лише 09.08.2006 року рішення суду було виконане.

            У відповідності зі ст.611 ч.1 п.4 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

            Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    У відповідності зі ст.1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.      

             Суд вважає, що за весь період, на протязі якого з 17.07.2002 року по 09.08.2006 року  знаходився на виконанні виконавчий лист про стягнення коштів на користь ОСОБА_2 у розмірі 9510 грн. 50 коп., судове рішення  не виконувалося  по вині відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, державні виконавці якого не приймали заходів що до його виконання в строк і відповідно до вимог, передбачених  Законом України «Про виконавче провадження», в результаті чого позивач поніс матеріальний збиток у вигляді інфляції у розмірі 3931 грн. 94 коп. і  3% річних в сумі 1331 грн. 98 коп., а всього 5263 грн. 92 коп., які підлягають примусовому стягненню згідно ст. 86 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження» з відповідача - Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим  на користь ОСОБА_2

          Підстав для стягнення вищевказаної суми з держави Україна, прокуратури АР Крим судом не встановлено, доказів того, що рішення суду не виконувалося з вини даних відповідачів, позивач суду не надав.

           Оскільки ОСОБА_2 помер 13.04.2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть і як убачається з відповіді з Першої євпаторійської державної нотаріальної контори  від 26.11.2009 року спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_1, то згідно ухвали Євпаторійського міського суду від  19.11.2009 року  правонаступником   визнана   його дружина - ОСОБА_1

    У відповідності зі ст.1230 ч.1 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.

    Таким чином, суд вважає, що завданий відповідачем - Центральним відділом державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим  матеріальний збиток у сумі 5263 грн. 92 коп. підлягає стягненню на користь спадкоємця ОСОБА_1

    В інший частині відшкодування матеріального збитку слід відмовити, оскільки вимоги позивача не обґрунтовані  на законі.

    Позивач просить стягнути з відповідачів по справі  3519 грн. 46 коп. за користування чужими коштами за період з 10.12.2001 року по 09.08.2006 року, однак  факт користування відповідачами коштами, які підлягали стягненню на користь ОСОБА_2 і знаходилися на депозитному рахунку  прокуратури АР Крим, не встановлений.  У підтвердження своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1  не надала суду доказів.

             Суд вважає, що застосування ст. 625 ЦК України  виключає  застосування ст. 536 ЦК України, на які посилається позивач.

    Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст.1230 ч.3 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя,  однак такого рішення суду  не приймалося, позивач ОСОБА_1 його суду  не надала.

На підставі ст. ст. 611,612, 625, 1166, 1230 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст.  10, 11, 209, 212, 214 – 215, 218  ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

          Позов  ОСОБА_1   задовольнити частково.

    Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання в розмірі  5263 гривні 92 копійки.    

         В іншій частині позовних вимог відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Євпаторійський міський суд в 10 - денний строк з дня його проголошення.

СУДДЯ                                                             І.І.КАБАЛЬ