Справа № 2-89/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 січня 2011 р.         Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим

в складі:

головуючого судді             -             ЗАХАРОВОЇ І.О.

при секретарі                      -             ЦИВІНСЬКОЇ К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суді з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що 05.05.1990 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час проживання у шлюбі ними набуто майно: квартира АДРЕСА_1 м. Євпаторії АР Крим, вартістю 114 000 гривень, гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3, оціночною вартістю 17 940 гривень. Крім того на відповідача відкриті депозитні грошові вклади, що знаходяться: на рахунку № НОМЕР_2 Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», розташованого за адресою: АДРЕСА_4 – у сумі 22 000 гривень; на рахунку № НОМЕР_1 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», розташованого за адресою: Україна м. Київ вул. Вербицького 18 – у сумі 500 євро; № НОМЕР_6 Акціонерного комерційного банку «Форум», розташованого за адресою: Україна м. Київ бульвар Верховної Ради 7 – у сумі 2 000 Доларів США; № НОМЕР_7 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397/0595 – у сумі 8 282 гривень 07 копійок; № НОМЕР_3 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397 – у сумі 2 300 гривень; № НОМЕР_4 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397 – у сумі 2 000 гривень; № НОМЕР_5 Державного ощадного банку № 220/086 в м. Черкаси – у сумі 2 851 гривні 71 копійки. Загальна вартість майна, що є їхньою спільною сумісною власністю становить – 131 940 гривень. Просить поділити зазначене майно, визнавши за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 м. Євпаторії АР Крим, вартістю 114 000 гривень, на ? частку гаражу, розташований за адресою: АДРЕСА_3, оціночною вартістю 17 940 гривень та на ? частку грошових вкладів, що знаходяться на зазначених вище рахунках на загальну суму 177 940 гривень.

ОСОБА_2 звернувся в суді до ОСОБА_1 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно. Свої вимоги мотивує тим, що у період часу з 1980 року по 1990 рік він мешкав та тяжко працював у Російській Федерації на шахті «Північна», що розташована у п. Північний м. Воркута, був одружений зі своєю першою дружиною та мав двох дітей: дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. За вказаний період часу йому та його першій дружині, яка згодом померла вдалося заробити 45 000 рублів. Ці гроші були збережені від гіперінфляції, яка відбулася внаслідок розпаду Радянського Союзу, шляхом обміну у 1989 році 35 000 рублів на долари США, що склало 17 000 доларів США, ці гроші зберігалися у його матері. Інша частина зароблених коштів у сумі 15 433 рублів у 1990 році була розміщена на рахунках Державного ощадного банку: № НОМЕР_7 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397/0595; № НОМЕР_3 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397; № НОМЕР_4 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397; № НОМЕР_5 Державного ощадного банку № 220/086 в м. Черкаси та до сьогодні ці гроші заморожені. Саме за ці кошти пізніше, коли він з 05.05.1990 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1, були придбані: квартира АДРЕСА_1 м. Євпаторії АР Крим, вартістю 114 000 гривень, гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3, оціночною вартістю 17 940 гривень. Решта сума грошей зберігалася на банківських рахунках та була витрачена в інтересах родини, у тому числі ОСОБА_1 та дітей. Так гроші з банківських рахунків: № НОМЕР_2 Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», розташованого за адресою: АДРЕСА_4; на рахунку № НОМЕР_1 Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», розташованого за адресою: Україна м. Київ вул. Вербицького 18 та № НОМЕР_6 Акціонерного комерційного банку «Форум», розташованого за адресою: Україна м. Київ бульвар Верховної Ради 7 були зняті у березні 2009 року, на початку 2008 року та у грудні 2008 року, відповідно. За час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 остання маже увесь час офіційно ніде не працювала, окрім останніх чотирьох років, сам він також тривалий час не мав постійного заробітку, у зв’язку з чим, їх сім’я існувала за рахунок раніше заробітних ним та його першою дружиною коштів. Тому просить визнати за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 м. Євпаторії АР Крим, гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та на грошові вклади, що знаходяться на рахунках: № НОМЕР_7 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397/0595; № НОМЕР_3 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397; № НОМЕР_4 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397; № НОМЕР_5 Державного ощадного банку № 220/086 в м. Черкаси.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої вимоги , дала пояснення відповідні викладеному в позовній заяві. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зустрічний позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити у й2ого задоволенні, наполягала на тому, що  майно на яке претендує ОСОБА_2 як на особисту власність, є подружнім майном.

Представник позивачки ОСОБА_6 підтримав свою довірительку, просив задовольнити вимоги основного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки він не доведений належними та допустимими доказами.

Відповідач ОСОБА_2 підтримав вимоги зустрічного позову. Просив його вимоги  задовольнити, дав пояснення, відповідно до яких майно  купувалося під час шлюбу із ОСОБА_1 на гроші, які він заробив до 1989 року та перевів в іноземну валюту, а саме в 17000 доларів США, що зберігалися у його матері. Позов ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у його задоволенні як заявленому безпідставно.

З матеріалів справи виходить, що  05.05.1990 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, про що  бюро ЗАЦС с. Северне м. Воркута вчинений актовий запис №73. Зазначений шлюб розірваний на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.06.2010 року.

05.01.1999 року на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого  в реєстрі за №7 та посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 м. Євпаторії (а.с.26)

Право власності на квартиру зареєстроване в КРП «БРТІ м. Євпаторії»  01.08.2000 року (а.с. 27)

На підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2004 року (а.с.28) ОСОБА_2 купив у ОСОБА_9  циглевий гараж в гаражному будівельному кооперативі «Калининець» , а саме гаражний бокс №195 (довідка на а.с.86)

11.8.2005   року відповідно до договорів №032/07-730 д банківського вкладу

 (вклад «Класичний») та  договору № 032/07-730 п також від 11.08.2005 року на ім’я ОСОБА_2 відкритий депозитний рахунок № НОМЕР_1 та банківський мультивалютний рахунок № НОМЕР_1 в Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Вербицького, 168, на суму 500,00 євро (а.с.9-10, 11-13)  

22.9.2008   року згідно із договором №2630/06/162359 банківського вкладу в іноземній валюті з правом поповнення (з сплатою процентів по закінченні строку) на ім’я ОСОБА_2 відкритий вкладений (депозитний ) рахунок №НОМЕР_6 в Акціонерному банку «Форум», що знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Верховної Ради,7 (15-16);

23.02.2009 року на ім’я ОСОБА_2 відповідно до договору №НОМЕР_2 UAN банківського  вкладу (депозиту) «Вклад з виплатою процентів наприкінці терміну» з АКІБ «УкрСіббанк» (м. Харків, пр.. Московський,60) відкритий  вкладний рахунок за №НОМЕР_2 (а.с. 5-8).

Також на ім’я ОСОБА_2 відкриті рахунки:  

27.11.1990 року - №НОМЕР_7 в Державному ощадному банку Дарницькому відділенні 5397/0595 (а.с.17-18);

19.12.1990 року - №НОМЕР_3 в Державному ощадному банку Дарницькому відділенні 5397( а.с. 19-20);

25.12.1990 року -   №НОМЕР_5 в Державному ощадному банку №220/086 в м. Черкаси (а.с. 22-23);

30.07.1992 року - №НОМЕР_4 в Державному ощадному банку Дарницькому відділенні 5397 (а.с.21).

Відповідно до ст.. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

 Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Такі самі положення містяться в ст.. 22 КпШС України (в редакції 1969 року), що діяв на момент придбання квартири та відкриття рахунків в Державному Ощадному банку.

Зокрема, ця правова норма зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою  спільною сумісною власністю. Кожний з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Подружжя має рівні права на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або внаслідок інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно із ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України  майно, набуто подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене  договором або законом.

Отже, за аналізом приведених правових норм, зазначене вище майно, придбане в період полягання сторін у шлюбі, а тому воно є подружнім , тобто є об’єктом спільної сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до вимог ст.. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного кодексу України, встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до змісту ст.. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із вимогами ст.. 70 Сімейного кодексу України,  частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  Так саме передбачає ст.. 28 КпШС України (в редакції 1969 року).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до змісту ст.. 71 Сімейного кодексу України та ст.. 29 КпШС України (в редакції 1969 року) майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Між сторонами виник спір щодо статусу переліченого вище майна. Зокрема, відповідач наполягає на  приналежності йому майна на праві особистої власності. Отже, суд вважає , що в даній ситуації вимоги  позивачки про поділ майна шляхом визнання за нею права власності на подружню частку, мають підстави та обраний спосіб  захисту права відповідає характеру його порушення.

Суд дослідив вимоги зустрічного позову щодо визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на спірне майно, та вважає, що такі вимоги є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Так,  відповідач наполягає на тому, що внески на вкладні книжки Державного ощадного банку були зроблені за рахунок його коштів, одержаних та заощаджених ним особисто до  укладання шлюбу із ОСОБА_1

Однак допустимі доказі на підтвердження зазначеного факту  суду не надані, тобто не доведений факт розміру та наявності заощаджень, які мав та зберігав ОСОБА_2 до моменту укладання шлюбу із ОСОБА_1

Як виходить із копій трудової книжки ОСОБА_1 до укладання шлюбу із ОСОБА_2 та під час шлюбу з ним, вона працювала, у тому числі на Воркутинській фабриці «Трикотажбут», тобто також мала відповідні доходи та можливість брати участь в формуванні сімейного бюджету та спільних заощадженнях.

Перший внесок зроблений через півроку після укладання шлюбу. При цьому обидва з подружжя продовжували працювати в м.Воркута та звільнилися за власним бажанням: ОСОБА_1, - 28.07.1990 року (трудова книжка на а.с. 133-137), ОСОБА_2 – 16.07.1990 року (трудова книжка на а.с. 64-66). Після звільнення ОСОБА_1 стала до роботи 17.10.1990 року в ВО «РАДИОИЗМЕРИТЕЛЬ», ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження свого працевлаштування.  

Також відсутні будь-які допустимі та належні докази на підтвердження обставин, викладених в зустрічній позовній заяві щодо  обміну значної частини заощаджень ОСОБА_2 в 1989 році на іноземну валюту в розмірі 17000 доларів США та зберігання цього майна і витрачання при придбанні спірної квартири в 1999 році  і гаражу в 2004 році.

В зазначений відповідачем період існувала інша держава – Союз Радянських Соціалістичних Республік та відповідно до діючого в ньому законодавства угоди з іноземною валютою між  громадянами не допускалися за виключенням окремих випадків, зокрема:  дарування валютних цінностей одному з подружжя, дітям, батькам, онукам, діду, бабці, рідним братам та сестрам за умови наявності дозволу Міністерства фінансів СРСР, а у разі перевищення  суми валютних цінностей 50 рублів – з обов’язковим  нотаріальним посвідченням; заповіту та придбання по праву спадкування валютних цінностей; з метою колекціонування   одиничних примірників монет в порядку встановленому Міністерством культури СРСР та за узгодженням Міністерства фінансів СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про угоди із валютними цінностями на території СРСР» від 30.11.1976 року (зі змінами та доповненнями внесеними Указом  Президії ВР СРСР від 25.02.1988 року) встановлений на той час порядок оберту валютних цінностей на території СРСР, відповідно до якого  угоди по покупці у організацій та громадян, а також по продажу ним валютних цінностей здійснюються Внешекономбанком СРСР або за його дорученням іншими спеціалізованими банками СРСР та іншими організаціями.

Докази на підтвердження наявності певного розміру заощаджень в рублях та здійснення угоди щодо купівлі на них 17000 доларів США в 1989 році – ОСОБА_2 не представив, заявив про відсутність таких доказів. Представлена довідка щодо одержання заробітної плати з 1985 року по 1988 рік включно (а.с. 63) підтверджує факт отримання певних сум, їх розмір, однак не доводить факту їхнього заощадження.

Суд дослідив доводи відповідача ОСОБА_2 щодо  формування сімейного бюджету лише завдяки його доходів , що на його думку також є підставою для визнання  спірного майна його особистою власністю.

Таке ствердження відповідача є безпідставним та помилковим, суперечить фактичним обставинам і наданим доказам, не відповідає положенням правових норм, що регулюють виниклі спірні відносини та наведені судом вище.

Крім факту роботи ОСОБА_1 під час шлюбу до 1996 року , полягання на обліку як безробітної та продовження трудової діяльності з 2005 року, що підтверджується записами в її трудовій книжці (а.с. 133-137), судом також встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 07.12.1991 р. відділом РАГС Харківського РВК м. Києва, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09.10.1991 року народився син ОСОБА_10.  

04.01.2002 року у подружжя народилася донька ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 виданого  09.02.2002 року  відділом РАГС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

ОСОБА_1 певний час займалася доглядом за дітьми, їхнім вихованням та домашнім господарством. Цей факт зазначає сам відповідач, не оспорює його та наполягає на викладених обставинах, про що заявив в судовому засіданні.

Також встановлено, що впродовж багатьох років, а саме  з 1996 року до 2000 року ОСОБА_2  вів господарчу діяльність, пов’язану із продажем періодичних видань та книжок,  однак як приватний підприємець зареєстрований лише в 2000 році, після чого продовжував вести бізнес та продовжує на теперішній час.

В зазначений період ОСОБА_1 також допомагала йому у ведені справ, їздила за товаром, працювала продавцем на торговому місці на різних ринках м. Києва, а в періоди відсутності чоловіка – повністю заміняла його у роботі та вела бізнес самостійно.

Зазначені факти підтверджують обидві сторони, у тому числі відповідач,а також показання свідків. Допитаних за дорученням суду за правилами, встановленими ЦПК України, зокрема, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5 (а.с. 219-221), ОСОБА_14 (а.с. 229-230)

Таким чином,   достовірно встановлено та не викликає сумніву, що спірне майно було набуте подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спільні кошти, завдяки сумісним зусиллям, труду і діям обох з подружжя в сфері ведення господарчої і трудової діяльності, а також діяльності ОСОБА_1 пов’язаної  із доглядом за дітьми та веденням домашнього господарства , що сприяло успішному веденню справ та одержанню прибутків від господарчої діяльності ОСОБА_2 . Отже, позивачка  набула права власності на подружню частку, та оскільки таке право оспорюється відповідачем, воно підлягає визнанню в судовому порядку, що передбачено ст.. 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до змісту ст.. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема,  майно, набуте нею, ним до шлюбу;  майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;  майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналогічні положення містяться в ст.. 24 КпШС України (в редакції 1969 року), відповідно до якої майно, належне кожному з подружжя до укладання шлюбу, а також отримане ним під час шлюбу в дар або  порядку спадкування, є власністю кожного з них.

За наданими доказами судом не встановлено факту трансформації одного об’єкту особистої приватної власності (грошей, зароблених в період з 1980 року по 1990 рік ОСОБА_2 особисто) в іншій  (квартиру, гараж, банківські внески), на чому наполягав відповідач. Вимоги, заявлені ОСОБА_2 є безпідставними, не доведеними допустимими доказами та задоволенню не підлягають.

Презумпція права  спільної сумісної власності подружжя на спірне майно, відповідачем ОСОБА_2 не спростована, залишається непохитною, а майно, зазначене сторонами в позовних заявах є предметом поділу між ними.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст.3 Цивільного-процесуального кодексу України  кожна особа має право в порядку, встановленому  цивільним-процесуальним кодексом України  звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

Як передбачає ст.11 ЦПК України. суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно ч.3 ст.10, ч. 2 ст. 27 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.                

Судом були надані рівні права  сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Сторони реалізували своє право та обов’язки і надали всі наявні в них докази, а також заявили про наявність труднощів щодо надання доказів, а саме показань свідків, для чого судом  направлені доручення відповідним судам за місцем проживання свідків та заявлені докази забезпеченні. Про забезпечення інших доказів або про сприяння в одержанні інших доказів суду не заявляли.

Дослідив надані докази, оцінив їх у сукупності, судом встановлені обставини, за якими суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову, заявленому ОСОБА_1 та наявність правових підстав для його часткового задоволення.

Так, 23.02.2009 року на ім’я ОСОБА_2 відповідно до договору №НОМЕР_2 UAN банківського  вкладу (депозиту) «Вклад з виплатою процентів наприкінці терміну» з АКІБ «УкрСіббанк» (м. Харків, пр.. Московський,60) відкритий  вкладний рахунок за №НОМЕР_2 суму 22000,00 грн (а.с. 5-8), який позивачка просить також поділити та визнати за нею оспорюване відповідачем право власності на подружню частку, тобто на ? вкладу.

Однак, достовірно встановлене та підтверджується наданим листом ПАТ «УкрСиббанк» від 29.12.2009 року (а.с. 117)  довідкою №34-20-47/10-83 від 13.12.2010 р., представленою відповідачем в судовому засіданні, що зазначений вкладний рахунок закритий 25.03.2009 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі.

Відповідно до змісту ст.. 63 Сімейного кодексу України , дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

А, згідно із ст.. 65 Сімейного кодексу України,  д ружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.  При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

До  розірвання шлюбу між сторонами триває презумпція згоди дружини (чи чоловіка) на розпорядження спільним майном, яке  здійснює другий з подружжя.

Отже, кошти, що зберігалися на рахунку та утворювали об’єкт спільної сумісної власності  одержані подружжям в спільне користування та розпорядження. Факт приховання ОСОБА_2 зазначених коштів, витрачання в особистих інтересах без врахування інтересів сім’ї  не  встановлений, бо не підтверджений допустимими доказами.

Тобто, на час розгляду справи рахунок, що підлягає поділу – відсутній, тобто  відсутній предмет спору і в цієї частині вимоги задоволенню не підлягають.

Суд також дослідив пояснення відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності інших  банківських рахунків (крім рахунків в Державному ощадному банку) та їх закриття в період перебування сторін у шлюбі з метою матеріального забезпечення сім’ї.

Такі пояснення не доведені доказами. Суд надав відповідачу можливість представити відповідні докази та проголошував для цього в судовому засіданні перерву, після закінчення якої відповідачем представлена лише довідка ПАТ «УкрСиббанк» №34-20-47/10-83 від 13.12.2010 р. про закриття рахунку №НОМЕР_2 суму 22000,00 грн. Щодо закриття інших рахунків докази не представлені, про їхнє витребування за сприянням суду – не заявлено.

Таким чином, за матеріалами справи доведено факти відкриття банківських рахунків № НОМЕР_1 в Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», та  №НОМЕР_6 в Акціонерному банку «Форум», які за наданими доказами не закриті та на них зберігається майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя – сторін у справі.

Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та навпаки вбачає наявними правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 частково в межах, заявлених нею.

Суд також враховує наступне. Реєстрація права власності на придбане майно (нерухомість) та укладання договорів на банківські вклади від імені одного  із подружжя, не спростовує презумпції належності такого майна до спільної сумісної власності подружжя. Однак, з урахуванням обставин справи та оспорювання відповідачем набутого права власності на подружню частку позивачкою, суд вважає необхідним, визнавши за ОСОБА_1 її право власності, як наслідок припинити таке право ОСОБА_2 на визначену частку, належну позивачці,  задля запобігання будь-якого непорозуміння щодо права власності кожного із сторін на конкретні речі.

На підставі ст. ст. 3,11-16Цивільного кодексу  України, ст.. ст.. 57, 60, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України. Ст.. ст.. 22, 24 КпШС України ( редакції 1969 року), керуючись ст. ст.  10, 11, 57-61, 88, 209, 212 -215, 218 Цивільного процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2 м. Євпаторії.

Право власності ОСОБА_2 на зазначену ? частку квартири АДРЕСА_2 м. Євпаторії – припинити.

  Визнати за ОСОБА_1  право власності на ? частку гаражного боксу №195 , що знаходиться в ГБК «Калининець» за адресою: АДРЕСА_3.

Право власності ОСОБА_2 на зазначену ? частку гаражного боксу №195 , що знаходиться в ГБК «Калининець» за адресою: АДРЕСА_3. – припинити.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на ? частку  грошових внесків на рахунках:

-   №НОМЕР_8 в Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Вербицького, 168;

-   №НОМЕР_6 в Акціонерному банку «Форум», що знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Верховної Ради,7;

-   №НОМЕР_7 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397/0595

-   №НОМЕР_3 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397

-   №НОМЕР_4 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397

-   №НОМЕР_5 Державного ощадного банку №220/086 в м. Черкаси

Припинити право власності ОСОБА_2 на зазначену ? частку грошових внесків на рахунках:

-   №НОМЕР_8 в Акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Вербицького, 168;

-   №НОМЕР_6 в Акціонерному банку «Форум», що знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Верховної Ради,7;

-   №НОМЕР_7 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397/0595

-   №НОМЕР_3 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397

-   №НОМЕР_4 Державного ощадного банку Дарницького відділення 5397

-   №НОМЕР_5 Державного ощадного банку №220/086 в м. Черкаси.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на майно – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами що були відсутні – у  той самий строк та в тому самому порядку – з моменту одержання копії рішення

СУДДЯ                             І.О. ЗАХАРОВА