Справа № 2а-89/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2011 року Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                                                           Захарової І.О.

при секретарі                                                                 Цивінської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання виконати певні дії.

Вимоги мотивує тим, що він був пенсіонером Міністерства оборони і з 23.02.1985 року отримував пенсію, призначену на підставі ст. ст. 12, 13 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій і посібників генералам, адміралам і військовослужбовцям надстрокової служби і їх сім'ям. У теперішній час перебуває на обліку у відділі за призначенням пенсій Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії і з 26.10.2010 року йому призначена пенсія за віком, розмір якої, як стверджується Управлінням, нарахований відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Для підрахунку трудового стажу ним в Управління були надані документи, що підтверджують періоди трудового стажу, у тому числі і довідка, видана військовим комісаріатом АР Крим про військову службу в озброєних силах СРСР з 29.11.1963 року по 22.02.1985 рік. Військова служба була періодом його трудової діяльності і на підставі ст. 73 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 року зараховувалася в трудовий стаж при призначенні пенсії. У наданій довідці, вказаною датою були так само перелічені періоди військової служби в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, які, на підставі діючого законодавства, при призначенні пенсії, обчислювалися і зараховувалися в трудовий стаж на пільгових умовах: у м. Советська Гавань Хабаровського Краю 1 рік служби за півтора роки – за постановою Ради Міністрів СРСР від 25.06.1949 року № 2696-1086 «с»; у м. Магадані 1 рік служби за 2 роки – за постановою Ради Міністрів СРСР від 14.09.1945 року № 2358. Загальна вислуга років складає 27 років 11 місяців 29 днів, проте в трудовий стаж при призначенні пенсії була зарахована лише календарна вислуга 21 рік 2 місяці 24 дні. 09.11.2010 року він звернувся в УПФУ в м. Євпаторії з проханням зарахувати в трудовий стаж періоди військової служби, обчислені на пільгових умовах, але відповідач йому в цьому йому відмовив. Таку відмову вважає незаконною, оскільки прийняті відповідачем положення законодавства для обґрунтування свого рішення про відмову зарахувати в загальний трудовий стаж періоди військової служби, обчислені на пільгових умовах, неправомірні, відповідачем порушений принцип допустимості доказів. Статтею 110 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, на яку посилається відповідач, визначає порядок заліку трудового стажу за роботу у віддаленій місцевості в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960  року. Стаття 5 Указу встановлює додаткові пільги, у тому числі і з нарахування стажу працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються у віддалену місцевість з інших місцевостей країни, за умови укладення трудового договору. Проте в коментарі до ст. 110 Положень відмічено, що у теперішній час порядок надання пільг особам, які працюють у віддаленій місцевості регламентується указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року, а так само Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 16.12.1967 року. Пункт 43 Інструкції визначає, що загальний стаж роботи, що надає право на отримання пенсії, обчислюється за період роботи у віддаленій місцевості в наступному порядку: пенсії по старості і по інвалідності – за період з 01.03.1960 року 1 рік роботи зараховується за 1 рік і 6 місяців роботи особам, вказаним в пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції. У пунктах 2, 3 і 4 Інструкції зазначені умови і перераховані категорії працівників, які мали право на числення стажу в полуторному розмірі, у тому числі в п. 2 ч. 1 Інструкції вказуються особи, на яких поширювалися пільги, передбачені ст. ст. 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960 року, надані незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Тобто, право на обчислення стажу в полуторному розмірі надавалось практично всім, хто працював у віддаленій місцевості. У пункті 7 ч. 2 Інструкції прямо вказується, що трудові договори можуть укладатися, а це не означає, що повинні, тому ствердження відповідача про те, що для пільгового обчислення стажу роботи у віддаленій місцевості законодавством передбачено офіційне підтвердження факту укладення строкового трудового договору, помилково. Відповідач в своїх висновках не врахував той факт, що у його – позивача випадку пільгове обчислення вислуги встановлюється іншими правовими нормами, а саме Постановами Ради Міністрів СРСР, прийнятими в 1945 і 1949 роках і кратність цього стажу визначена по-різному: у м. Советська Гавань – в півтора рази; у м. Магадані – в 2 рази і укладення трудового договору для отримання пільг йому не вимагалося. Позивачу періоди служби у віддаленій місцевості обчислені на пільгових умовах і зараховані до загальної вислуги на підставі раніше діючого законодавства, а прийнятий Верховною Радою України Закон залишив в своєму правовому полі законодавство, що діяло до 01.01.1991 року. Пунктом 2 ст. 24 Закону визначається правомірність раніше діючого законодавства в частині обчислення трудового стажу, а п. 4 цієї же статті визначає порядок зарахування періодів трудової діяльності до стажу роботи при призначенні пенсії. Пункт 5 ч. 1 Прикінцевих положень Закону вказує, що періоди роботи у віддаленій місцевості до 01.01.1991 року зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року, а ч. 3 цього же пункту вказує, що підставою для пільгового обчислення страхового стажу може служити довідка, в якій вказаний період роботи у віддаленій місцевості і користуванням пільгами. Таким чином, вважає, що відмова відповідача зарахувати до його трудового стажу при призначенні пенсії періодів військової служби, обчислених на пільгових умовах, є незаконною. Тому просить зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії зарахувати до загального трудового стажу періоди військової служби, обчислені на пільгових умовах та стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, дав пояснення відповідні викладеному в позові.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії до судового засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, про що свідчить розписка, будь-яких заяв від нього не отримано. Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи виходить, що ОСОБА_1 був пенсіонером Міністерства оборони і з 23.02.1985 року отримував пенсію, призначену на підставі ст. ст. 12, 13 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій і посібників генералам, адміралам і військовослужбовцям надстрокової служби і їх сім'ям. У теперішній час перебуває на обліку у відділі за призначенням пенсій Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії і з 26.10.2010 року йому призначена пенсія за віком, розмір якої нарахований відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Для підрахунку трудового стажу позивачем в Управління були надані документи, що підтверджують періоди трудового стажу, у тому числі і довідка, видана військовим комісаріатом АР Крим про військову службу в озброєних силах СРСР з 29.11.1963 року по 22.02.1985 рік.

Військова служба була періодом трудової діяльності ОСОБА_1 і на підставі ст. 73 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 року зараховувалася в трудовий стаж при призначенні пенсії.

У наданій довідці, вказаною датою були так само перелічені періоди військової служби в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, які, на підставі діючого законодавства, при призначенні пенсії, обчислювалися і зараховувалися в трудовий стаж на пільгових умовах: у м. Советська Гавань Хабаровського Краю 1 рік служби за півтора роки – за постановою Ради Міністрів СРСР від 25.06.1949 року № 2696-1086 «с»; у м. Магадані 1 рік служби за 2 роки – за постановою Ради Міністрів СРСР від 14.09.1945 року № 2358. Загальна вислуга років складає 27 років 11 місяців 29 днів, проте в трудовий стаж при призначенні пенсії була зарахована лише календарна вислуга 21 рік 2 місяці 24 дні.

09.11.2010 року позивач звернувся в УПФУ в м. Євпаторії з проханням зарахувати до трудового стажу періоди військової служби, обчислені на пільгових умовах, але відповідач йому в цьому йому відмовив.

Статтею 110 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, на яку посилається відповідач у листі – роз’ясненні щодо відмови в  обчисленні стажу па пільгових умовах, визначає порядок зарахування трудового стажу за роботу у віддаленій місцевості в пільговому обчисленні за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960  року. Стаття 5 Указу встановлює додаткові пільги, у тому числі і з нарахування стажу працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються у віддалену місцевість з інших місцевостей країни, за умови укладення трудового договору.

Проте в коментарі до ст. 110 Положень відмічено, що у теперішній час порядок надання пільг особам, які працюють у віддаленій місцевості регламентується указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року, а так само Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 16.12.1967 року.

Пункт 43 Інструкції визначає, що загальний стаж роботи, що надає право на отримання пенсії, обчислюється за період роботи у віддаленій місцевості в наступному порядку: пенсії по старості і по інвалідності – за період з 01.03.1960 року 1 рік роботи зараховується за 1 рік і 6 місяців роботи особам, вказаним в пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції.

У пунктах 2, 3 і 4 Інструкції зазначені умови і перераховані категорії працівників, які мали право на числення стажу в полуторному розмірі, у тому числі в п. 2 ч. 1 Інструкції вказуються особи, на яких поширювалися пільги, передбачені ст. ст. 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960 року, надані незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Тобто, право на обчислення стажу в полуторному розмірі надавалось практично всім, хто працював у віддаленій місцевості.

Згідно із листом  відповідача №140/Л-65 від 24.11.2010 року, ОСОБА_1 надано роз’яснення відмови обчислення стажу в пільговому порядку за роки проходження військової служби. Відповідно до цих роз’яснень відмова ґрунтується на тому, що відповідно до Інструкції «Про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР, Президії ВЦСПС від 16.12.1967 №530/П-28 час безперервної військової ( зокрема строчної) служби у віддалених місцевостях офіцерів і військовослужбовців надстрокової служби, якщо вони були звільнені в запас або відставку за станом здоров'я, віку або скороченню штату з військових частин і установ, розташованих у віддалених місцевостях, зараховується в стаж роботи, яка дає право на отримання пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 , якщо вони не пізніше за три місяці після звільнення з військової служби поступили на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них.

Враховуючи те, що на роботу в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ОСОБА_1 не поступав, трудовий договір не укладав, законних підстав для заліку в його стаж в кратному численні періодів проходження військової служби в районах Крайньої Півночі немає.

За наданими матеріалами позивач ОСОБА_1 не був звільненим в запас або у відставку за станом здоров’я,за віком або скороченню штатів із військах частин або установ, що розташовані в віддалених місцевостях. Вимоги щодо працевлаштування не пізніше трьох місяців  після такого звільнення в районах Крайньої Півночі або місцевостях, прирівняних  до неї, як умова необхідна для зарахування неприливної військової служби до стажу  роботи, що надає право на отримання пільг, не розповсюджується.

ОСОБА_1 проходив військову службу в м. Советська Гавань (російською: Советсткая Гавань ) з 23.06.1967 року по 01.01.1978 року та  у м. Магадан – з 01.01.1978 року по 01.07.1979 року.

На підставі наказу командира військової частини 63906 від 20.06.1979 року №116  він виключений зі списків особового складу частини та відряджений в розпорядження іншої частині в м. Євпаторії для проходження  подальшої служби, в ним проведений повний розрахунок. Звільнений він був в 1985 році та з частини, яка не розташована в районі Крайньої Півночі або  прирівняної  до неї місцевості.

Позивачу періоди служби у віддаленій місцевості обчислені на пільгових умовах і зараховані до загальної вислуги на підставі раніше діючого законодавства, а прийнятий Верховною Радою України Закон залишив в своєму правовому полі законодавство, що діяло до 01.01.1991 року.

Пунктом 2 ст. 24 Закону визначається правомірність раніше діючого законодавства в частині обчислення трудового стажу, а п. 4 цієї же статті визначає порядок зарахування періодів трудової діяльності до стажу роботи при призначенні пенсії.

Пункт 5 ч. 1 Прикінцевих положень Закону вказує, що періоди роботи у віддаленій місцевості до 01.01.1991 року зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року, а ч. 3 цього же пункту вказує, що підставою для пільгового обчислення страхового стажу може служити довідка, в якій вказаний період роботи у віддаленій місцевості і користуванням пільгами.

Згідно з положеннями ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 64 Конституції України права і свободи людини і громадянина не  можуть бути обмеженими, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії періодів військової служби, обчислених на пільгових умовах, є незаконною, у зв’язку з чим їх дії слід визнати неправомірними.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі ст. ст. 12, 13 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій і посібників генералам, адміралам і військовослужбовцям надстрокової служби і їх сім'ям, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, ст. 73 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 року, ст. 110 Положень про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960  року, керуючись ст. ст. 7 – 12, 71,158-163, 167 КАС України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії про зобов’язання виконати певні дії – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного Фодну України в м. Євпаторії щодо обчислення трудового стажу ОСОБА_1 без урахування пільгового обчислення стажу за періоди проходження військової служби в районах Крайної Півночі – неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди військової служби у віддаленій місцевості в пільговому обчисленні, а саме з 29.11.1967 року по 01.01.1978 рік в м. Советська Гавань (рос. Советская Гавань) Хабарівського краю вислуга один рік за півтора роки та з 01.01.1978 року по 01.07.1979 року в м. Магадан вислуга один рік за два роки.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії на користь ОСОБА_1 судовій збір у сумі 03 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання  постанови за правилами ч. 3 ст. 160 КАС України – протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

    Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                       І.О. Захарова