Справа № 2-517/2011 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року                     Євпаторійській міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючої                                                             судді Захарової І.О.

при секретарі                                                   Єгоричевій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба по справам дітей Євпаторійської міської Ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суді з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги мотивує тим, що син проживає із нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач в утриманні та вихованні дитини їй не допомагає. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позову. Також доповнила свої вимоги та просила визначити місце проживання дитини із нею.

ОСОБА_2 звернувся в суді із зустрічними позовними вимогами  до ОСОБА_1, третя особа Служба по справам дітей Євпаторійської міської Ради про визначення місця проживання неповнолітнього  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із ним. Вимоги мотивовані тим, що  син ОСОБА_3 знаходиться в тому віці, коли особистий приклад батька та постійне спілкування йому дуже необхідні для формування рис характеру підлітка. Оскільки ОСОБА_1 пред’явила вимоги про стягнення аліментів на утримання сина, вона поставила під сумнів  його участь в утриманні та виховані дитини. Розпочаті інтриги негативно впливають на психічний стан сина. Вважає необхідним та просить  визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 із ним, бо він має відповідні доходи від трудової діяльності. Син планує продовжувати навчання в м. Сімферополі та вони можуть проживати разом, а в вихідні дня повертатися до м. Євпаторії. Визначення місця проживання сина із батьком буде найбільш відповідати інтересам підлітка.

В судовому засіданні  позивачка та її представник підтримали вимоги основного позову. Просили задовольнити його. Не погодилися із вимогами зустрічного позову, просили відмовити в його задоволенні як в безпідставному.

Відповідач та його представники не визнали вимоги основного позову, підтримали зустрічний, який просили задовольнити. Відповідач пояснив, що  не ухиляється від сплати аліментів, написав заву в бухгалтерію підприємства про утримання з його офіційного заробітку 1/3 частини, чому стягувалося за менше – не знає, однак і ці відрахування були повернуті , бо позивачка їх не одержала. Крім цього заробітку він має інші доходи, що дозволяє йому робити разові подарунки сину. Також вважає, що визначення місця проживання сина із ним буде повністю відповідати інтересам останнього.

Представник третьої особи – Служби по справам дітей Євпаторійської міської Ради, вважав відсутніми підстави для визначення місця проживання неповнолітнього за вимогами сторін. Пояснив, що неповнолітній до них з питанням порушення його права на вибір місця проживання не звертався, виникла ситуація для нього не є спірною.

Неповнолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що визначив своє місце проживання за адресою  АДРЕСА_1, де проживає разом із матір’ю. Батько впродовж більш двох років проживає в м. Сімферополі, де працює. Батько буває в м. Євпаторії, вони бачаться, він іноді одержує від батька в подарунок гроші, які накопичує в особистих потребах. Ці кошти для придбання харчів, одягу та на інші повсякденні потреби і на його утримання не витрачаються. Змінювати своє місце проживання він не бажає, де буде продовжувати навчання після закінчення 9 класу іще не визначився.

З матеріалів справи виходить, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).

Шлюб між подружжям ОСОБА_2 розірваний  на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 10.08.2010 року (а.с. 2). За ініціативи ОСОБА_2. В позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що навесні 2008 року він пішов з сім’ї та переїхав на постійне місце проживання в м. Сімферополь, де проживає тривалий час і створив нову сім’ю, має намір оформити сімейні відносини із новою обраницею.

При розірванні шлюбу також встановлене, що місце проживання і утримання дитини врегульоване в добровільному порядку.

Із довідки №351 від 16.11.2010 року наданою  ПП «Сервісна компанія «КОМФОРТ», виходить, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір’ю ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1.  Із довідки №54 від 11.02.2011 року виданої ЄНВК «ІНТЕРГАЛ», виходить, що підліток навчається  в цьому закладі з 2002 року.

Таким чином, з урахуванням пояснень самого ОСОБА_3, він проживає разом із матір’ю в квартирі АДРЕСА_1 окремо від батька.

Згідно ст. 51 Конституції України і ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідач приймає участь в утриманні дитини епізодично та в недостатньому ступені.

Так, згідно із його поясненнями він згоден сплачувати добровільно на утримання сина 1/3 свого доходу щомісяця, однак за наданими доказами такі дії не вчиняє.  Відповідно до довідки №123 від 01.02.2011 року з його офіційного заробітку, який складає від 870 грн до 930 грн, протягом 5-ти місяців (травень-вересень 2010 року) проводилися відрахування менш ніж ? частки , що становить 199 грн , як аліменти . Зазначені платежі повернуті без зазначення причин такого повернення,  доказів на підтвердження відмови ОСОБА_1 від одержання таких платежів – не надано.

Як пояснив в судовому засіданні  відповідач, його доходи на місяць значно перебільшують зазначення  довідці про заробітну плату, з інших видів доходів він  відрахування не проводив.

На підтвердження своєї участі в утриманні сина відповідач подав квитанції про перерахування 20.11. 2009 року 500 грн та 20.03.2010 року 1000 грн (а.с.43) Як пояснила відповідачка, такі перекази дійсно мали місце, одержані нею. Останній переказ на 1000 грн – є подарунком батька сину на день народження та був повністю йому переданий. Зазначені обставини підтверджує неповнолітній ОСОБА_3 та не заперечує відповідач ОСОБА_2

Також відповідачем представлені копії документів  на придбання ноутбука для сина в грудні 2010 року, необхідного останньому для успішного навчання. Зазначені дії відповідача не заперечуються стороною позивача. Однак разові коштовні  подарунки та грошові внески не свідчать про участь в щомісячному утримані сина.

Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України у разі невиконання батьками свого обов'язку утримувати дітей аліменти присуджуються за рішенням суду в частці від доходу їх матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Враховуючи, що батьки зобов'язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, житло, беручи до уваги матеріальний стан сторін та відповідача, суд вважає обґрунтованими і задовольняє вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу), але, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, не менше 30 %  прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Суд дійшов зазначеного висновку виходячи з того, що за встановленими обставинами  участь відповідача в утриманні сина не є систематичною та надається в недостатньому розмірі. Позивачка,з якою син фактично проживає, крім іншого, несе повсякденні витрати, пов’язані із утриманням сина.

Проаналізував вимоги сторін щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3, суд вважає їх необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 Він є неповнолітньою дитиною,   якої  виповнилося   більш ніж  14 років  і  він здатний повною мірою усвідомлювати існуюче та давати йому вірну оцінку, визначати, що для нього є добре, а що погане.

    За змістом ст. 29 ч. 2 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом, зокрема  Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».    

Такі ж положення містяться і в ч.3 ст. 160 СК України, відповідно до якої, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Європейський суд з прав людини при розгляді  справи про права дитини «Венема проти Нідерландів» від 5 лютого 2003 року, дійшов висновку «…., що в судових рішеннях, коли розглядається питання батьків та дітей, права дитини мають бути превалюючими. Якщо необхідний певний баланс інтересів, інтереси дитини мають переважати».  

Відповідно до частини 3 ст. 152 СК України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Згідно  ч.1  статті 18 Сімейного Кодексу України  кожен учасник   сімейних  відносин,  який  досяг  чотирнадцяти років,  має право  на  безпосереднє звернення   до  суду за захистом   свого  права  або  інтересу.

Неповнолітній ОСОБА_3 обрав своїм місцем проживання квартиру АДРЕСА_1 разом із матір’ю. В зазначеній квартирі також зареєстрований його батько. Він вважає обране місце проживання найбільш відповідним його правам та інтересам. Будь-які вимоги щодо захисту своїх прав він не заявляв та не заявляє.

Будь-які обставини, що б обмежували його  в виборі зазначеної квартири як свого місця проживання – відсутні, у тому числі відсутні обмеження, передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Квартира, в якій проживають неповнолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ) придбана ОСОБА_2 (який зареєстрований в даній квартирі) під час шлюбу із ОСОБА_1 та є їхнім сумісним майном, про що відповідач зазначає в своєї зустрічній позовній заяві.

Відповідно до ст.. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

 Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, з огляду на приписи наведених правових норм  ОСОБА_1 є співвласницею цього  майна, що передбачає її право на користування житлом.

Таким чином,  вибір ОСОБА_3 місця проживання разом із матір’ю в квартирі, що належить обом батькам, є відповідним  змісту його права та жодним чином не порушує прав інших осіб.

Будь-які обставини, що б свідчили про неможливість батьків брати участь у вихованні сина, його розвитку, формуванні рис характеру, та його особистості, а також реалізувати інші обов’язки та права  у зв’язку із його вибором місця проживання, за наданими доказами – не встановлені. Так саме відсутні обставини, які б свідчили про неналежні житлові умови, що утворюють загрозу життю, здоров’ю неповнолітнього, внаслідок обрання ним місця проживання в квартирі батьків.

Вимоги сторін щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина є безпідставними та заявлені з порушенням права дитини на вільний вибір такого місця проживання. Фактично такі вимоги заявлені задля вирішення питання аліментного утримання сина та в особистих інтересах.

Правові норми, на які посилаються сторони, зокрема ст.. ст.. 160 (ч.ч.1,2), 161, 171 Сімейного кодексу України, передбачають розв’язання спору між батьками стосовно місця проживання малолітньої дитини, тобто дитини яка не досягла віку 14 років.

    Отже, виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітнього сина.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Від імені та на захист прав неповнолітніх виступають їхні законні представники.

У відповідності до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України  кожна особа має право в порядку, встановлену  цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.                

Судом були надані рівні права  сторонам процесу щодо подання доказів,їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Позивачка довела обґрунтованість своїх вимог в частині стягнення аліментів із відповідача на утримання неповнолітнього сина, та справедливість обраного способу захисту права дитини на належне утримання батьками.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3

Згідно ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на утримання дітей присуджуються з дня пред’явлення позову, тобто в даному випадку – з 03.11.2010 року.

Крім того, відповідно до ст. ст. 81 та 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 51 гривні і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 3, 11-16, 29 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 160, 161, 171, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 209, 212 – 215, 218  Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого у ПП ОСОБА_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1   на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1\3 частки всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03.11.2010 року .

Стягнути з ОСОБА_2  на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривні і витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень .

Допустити негайне виконання  рішення в межах суми платежів за один місяць.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, а також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба по справам дітей Євпаторійської міської Ради  про визначення місця проживання неповнолітньої дитини – відмовити.

Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 – денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                                       Захарова І.О.