Справа № 2-744-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2009 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді КирилюкГ. М.

при секретарі Халпахчієвій Є.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Демченко О.М.

представника третьої особи Пісарева І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Хадлер», третя особа: Акціонерне товариство «HADLER TL AS" про стягнення суми коштів, не виплачених при звільненні працівника, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Хадлер» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановив:

В січні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 3 березня 2009 р. просить стягнути з Дочірнього підприємства «Хадлер» на свою користь 38856 грн. 28 коп. невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, 157582 грн. 20 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього на загальну суму 206438 грн. 48 коп.

Також просить відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 4350 грн.

Посилається на ті підстави, що з 3 квітня 2002 року по 14 березня 2008 р. він працював директором Дочірнього підприємства «Хадлер».

Між ним та власником підприємства, Акціонерним товариством «HADLER TL AS" було укладено трудовий договір від 01 квітня 2002 p., яким врегульовано трудові відносини.

Вказаний трудовий договір було припинено за угодою сторін згідно п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідач при його звільненні порушив встановлений законом строк розрахунку, не надав перед виплатою при звільненні розрахунку сум, належних до виплати та не здійснив в повній мірі належний розрахунок.

Оскільки грубе порушення відповідачем його прав, ненадання розрахунку компенсації, довідки про заробітну плату завдало йому суттєвих моральних та фізичних страждань, не дало змоги надати всі необхідні документи до служби зайнятості і отримати допомогу по безробіттю, підготувати документи для нарахування пенсії, просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Від позовних вимог щодо стягнення на його користь компенсації в розмірі трьох місячних заробітних плат в сумі 36960 грн. позивач відмовився. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 р. провадження в цій частині позову закрито.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з урахуванням уточнень.

Пояснив, що за період роботи у відповідача з 2002 р. по 2008 р. ним не було використано 92 дня щорічної відпустки та 36 днів додаткової відпустки. З урахуванням сплаченої відповідачем компенсації за невикористану відпустку при його звільненні в сумі 19609 грн., борг відповідача по компенсації за відпустку становить 38918, 28 грн.

При визначенні розміру компенсації позивач просить врахувати виплати за останніх 12 календарних місяців, що передували його звільненню, з урахуванням сум виплачених йому премій (а.с. 89).

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечують.

Пояснили, що позивачу на момент його звільнення з роботи було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в належному розмірі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

На підтвердження своїх заперечень надали довідку про фактично виплачену суму компенсації за невикористані дні відпустки від 11.02.2009 р. (а.с. 69).

При цьому не заперечували, що за період роботи з 2002 р. по 2008 р. позивачем не було використано 92 дня щорічної відпустки.

Пояснили, що при обчисленні середнього заробітку позивача для визначення суми компенсації відповідач виходив з суми заробітної плати, яка передбачена умовами трудового договору від 24.01.2007 p., а саме 8080 грн. З урахуванням того, що суми премій були нараховані позивачем самостійно, без погодження з власником та отримані незаконно, останні не були враховані при обчисленні середньої заробітної плати.

Оскільки відповідачем було виплачено суму, з приводу якої не було спору, позивач був відповідальною особою та повинен був здійснити розрахунок за невикористані ним відпустки, просить відмовити в задоволенні позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Також просять відмовити в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди, оскільки дії відповідача відповідають вимогам закону та ніяким чином не порушили права та законні інтереси позивача.

20.02.2009 р. Дочірнє підприємство «Хадлер» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної майнової шкоди в розмірі 685159 грн., визнання угоди від 27.02.2008 p., укладеної між ОСОБА_1 та Головою ради акціонерів «HADLER TL AS", недійсною, стягнення витрат на юридичну допомогу в розмірі 6000 грн. та судових витрат.

Посилається на ті підстави, що ОСОБА_1 працював на посаді директора, який відповідно до п. 10.2 трудового договору від 24.01.2007 р. повинен нести матеріальну відповідальність у разі, якщо його дії або бездіяльність нанесли пряму дійсну шкоду підприємству.

Згідно Аудиторського висновку від 21 березня 2008 року встановлено, що станом на 31 грудня 2007 р. на підприємстві були відсутні 3 тони пектину на суму 160600 грн.

Крім цього, висновками звітів аудиторської компанії від 20.05.2008 р. встановлено фінансові збитки підприємства внаслідок реалізації автомобільних аксесуарів за 2005-2007 р. на загальну суму 524559 грн.

В судовому засіданні представник Дочірнього підприємства «Хадлер» відмовилась від позовних вимог в частині визнання угоди від 27.02.2008 р. недійсною та відшкодування матеріальної шкоди в частині, що перевищує середньомісячний заробіток позивача, який становить 2150 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 р. провадження в справі в цій частині закрито.

В іншій частит позовних вимог представник позов підтримала та просить його задовольнити.

ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечує з тих підстав, що позивачем не надано жодного доказу заподіяння підприємству прямої дійсної шкоди його винними діями. Аудиторський висновок не відповідає встановленим бухгалтерським документам та не є належним доказом на підтвердження заподіяння його діями шкоди підприємству.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.04. 2002 р. між AT «HADLER TL AS" та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір.

Згідно наказу № 1/04 від 3 квітня 2002 р. ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Хадлер» (а.с. 139).

25.07.2003 р. між AT «HADLER TL AS" та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, згідно якого позивача було призначено на посаду директора ДП «Хадлер» до 25.07.2005 р.

24.01.2007 р. між AT «HADLER TL AS" та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, згідно якого позивача було призначено на посаду директора ДП «Хадлер» до 25.01.2008 р.

Згідно п. 5.1 вказаного договору позивачу встановлено заробітну плату в гривнах, що відповідає 1600 доларам США на місяць (а.с. 11).

За умовами укладених з відповідачем трудових договорів передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні та щорічної додаткової відпустки тривалістю 6 календарних днів.

Судом встановлено, що згідно наказу ДП «Хадлер» № 7-к від 14 березня 2008 р., у зв’язку закінченням дії трудового договору, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора з 14.03.2008 р. за згодою сторін (а.с. 15, 16).

Згідно довідки ДП «Хадлер» від 11.02.2009 р., ОСОБА_1 була нарахована компенсація за невикористані дні відпустки в сумі 19609, 89 грн. (а.с. 69).

При визначенні розміру компенсації за невикористану відпустку відповідач виходив з наступного: 72 календарних дня - кількість днів невикористаної відпустки за період з 2005 року; 96960 грн. - сумарна заробітна плата за 12 місяців, що передували звільненню (а.с. 79).

Проте, в судовому засіданні представник відповідача не заперечувала, що позивач не використовував щорічні відпустки також в 2002 -2004 p. p., загальний термін невикористаних відпусток за час роботи позивача на підприємстві становить 92 дні.

Оскільки відповідачем не було враховано 20 днів невикористаної щорічної відпустки, є підставі для стягнення відповідної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Оскільки на позивача не розповсюджується дія закону щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку, суд не враховує вказану відпустку при визначенні розміру компенсації при звільненні.

Посилання позивача щодо необхідності обчислювати заробіток позивача виходячи з сум, обумовлених контрактом, не грунтуються на законі.

При обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру компенсації за невикористані відпустки суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. № 100 та виходить з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю відповідної виплати (а.с. 104).

З урахуванням виплаченої позивачу компенсації за невикористану відпустку в розмірі 19609 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 22412 грн. 92 коп. 3гідно такого розрахунку:

•   -     162606, 56 грн. - сумарний заробіток з урахуванням виробничих премій за період з березня 2007 р. по лютий 2008 p.;

•   -     356 календарних днів за винятком святкових і неробочих днів за вказаний період;

•   -     92 -кількість днів невикористаної відпустки. 162606, 56: 356 =456, 76 грн.

456, 76 х 92 - 19609 грн. = 22412, 92 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем було здійснено виплату сум, з приводу яких був відсутній спір про їх розмір.

Крім цього, на момент свого звільнення позивач перебував на посаді директора, про своє звільнення з 14 березня 2008 р. останньому стало відомо ще

27.02.2008 р., про що свідчить надана ним угода, останній був відповідальною особою та мав можливість здійснити відповідний розрахунок.

Позовні вимоги про відшкодування заподіяної моральної шкоди підлягають частковому задоволенню розмірі 1000 грн.

При визначенні розміру компенсації заподіяної моральної шкоди суд враховує глибину душевних страждань позивача, характеру правопорушення та ступінь вини відповідача, діями якого її було завдано.

Вимоги позивача що стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Склад та розмір витрат, пов’язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір № 01/зп від 18 грудня 2008 p., відповідно до умов якого розмір гонорару становить 4350 грн. (а.с. 32)

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру позивачем було сплачено адвокату ОСОБА_2 вказану суму (а.с. 34).

Згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 14.12.2000 р. ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 137).

Оскільки вказаний адвокат брав участь лише в одному судовому засіданні

13.04.2009 р. в період часу з 10.36 год. до 14.12 год., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації на правову допомогу в розмірі 102 грн. 53 коп.

Оскільки закону для визначення граничного розміру компенсації на час розгляду справи немає, розмір компенсації суд визначає з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розмір компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».

Процент задоволених вимог позивача від загальної суми заявлених вимог становить 11, 34 %.

З урахуванням граничного розміру 40 % від 625 грн.(мінімальна заробітна плата) = 250 грн. х 3 год.37 хв. =904 грн. 16 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 11, 34 %, сума компенсації становить 102 грн. 53 коп.

Представником позивача не надано суду письмового звіту, адресованого клієнту, або розрахунку гонорару за надання правової допомоги при вчиненні дій, необхідних для розгляду даної справи, а тому суд позбавлений можливості перевірити обгрунтованість понесених позивачем витрат в розмірі 4350 грн.

Не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заподіяної підприємству матеріальної шкоди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і в порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Позивач за зустрічним позовом не довів суду, що внаслідок протиправних дій (бездіяльності) ОСОБА_1 підприємству була заподіяна пряма дійсна шкода у визначеному ним розмірі.

Позивачем на підтвердження вказаних позовних вимог в якості доказів надано аудиторські висновки від 21.03. 2008 року та від 20.05.2008 р.

В пункті 4 аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності ДП «Хадлер», підготовленого працівниками ТОВ «Аудиторська фірма «Яковлев та Партнери», зазначено, що останні, спостерігаючи за інвентаризацією, виявили відсутність товаро-матеріальних цінностей, а саме 3 тон пектину на суму 160, 6 тис. грн. (а.с. 55). При цьому відсутні будь - які розрахунки та посилання на конкретні документи, які слугували підставою для такого висновку.

Суду не було надано самого звіту інвентаризації, якою виявлено вказану недостачу, а само по собі спостереження за інвентаризацією не є належним доказом на підтвердження відсутності матеріальних цінностей.

Крім цього, як пояснив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, на час проведення аудиторської перевірки 3 тони пектину не встигли перемістити з одного складу на інший. Вказаний товар наступного дня було поміщено на склад позивача.

В п. 6 звіту ТОВ «Аудиторська фірма Яковлев та Партнери» від 20.05.2008 р. визначено, що фінансовий результат (збиток) ТП Хадлер» з урахуванням недоотриманого прибутку за 2005 р. становить 163304 грн., за 2006 р. - 142939 грн., за 2007 р.-218316 грн. (а.с. 53).

Згідно ч.4 ст. 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Оскільки на відповідача не може бути покладена відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок недоотриманого прибутку, зустрічні позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 232, 63 коп. (224, 13 грн. +8 гр. 50 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 250 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 21, 47, 74, 75, 76, 83, 116, 117, 130, 132, 133, 221, 233, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, ст. ст. 10, 57, 60, 81, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Хадлер» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 22412 грн. 92 коп., заподіяну моральну шкоду в розмірі 1000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 102 грн. 53 коп., а всього на загальну суму 23515 грн. 45 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «Хадлер» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Хадлер» на користь держави судовий збір в розмірі 232 грн. 63 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 250 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.