Справа № 2-1306-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Наборозняка М. І.

при секретарі Надольній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідачів, в якому просить про виділення в користування їй та її неповнолітньому сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вказаній квартирі жилої кімнати, розміром 12 кв. м, відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - жилої кімнати, розміром 18 кв. м. Підсобні приміщення квартири просить залишити у спільному користуванні.

В позові вказала, що вона разом із відповідачами є співвласником по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 (надалі- спірної квартири), яка складається із двох жилих кімнат, площею 30, 7 кв. м, загальна площа квартири -51, 04 кв. м. Шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано 7.11.2008 року. Після цього він створює в помешканні напружену для проживання обстановку, влаштовує сварки, погрожує тим, що «випише із квартири»; інші відповідачі проживають окремо у власному будинку у Київській області; син ОСОБА_5 є інвалідом дитинства, потребує за своїм станом здоров*я проведення занять з лікувальної фізкультури у спеціально облаштованому для людини зі слабким зором місці.

Позовні вимоги обгрунтовує ст. 155 ЖК України, ст. 358, 391 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Позивачка також пояснила, що домовленості між нею та відповідачем ОСОБА_2 з приводу місця проживання їх дитини (сина ОСОБА_5) не було, рішення органу опіки та піклування чи судового рішення з цього приводу також немає.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що визначення запропонованого позивачкою порядку користування спірним житлом порушуватиме їх право власності на нього, оскільки вони мають право власності на 1/4 частину квартири, що становить по 7, 5 кв. м жилої площі на кожного, а у випадку задоволення судом її позову їм припадатиме лише по 6 кв. м., крім того вони втрьох змушені будуть проживати в одній кімнаті.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що позивачка є його колишньою дружиною, він проживав разом із сином ОСОБА_5 в одній кімнаті у спірній квартирі, а позивачка раніше проживала в окремій кімнаті, він приймає участь у вихованні та утриманні дитини, заперечив свою вину у виникненні конфліктних ситуацій із позивачкою у спірній квартирі.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що позивачка є його і його дружини ОСОБА_4 колишньою невісткою, спірну квартиру йому у свій час було надано за місцем його роботи, після реєстрації шлюбу його сина ОСОБА_2 з позивачкою він дозволив їй проживати у квартирі, в подальшому вона була приватизована в тому числі на позивачку; заперечив своє та дружини ОСОБА_4 постійне проживання у іншому житлі, пояс, що за станом здоров*я він та його дружина потребують постійного т медичного обслуговування, яке може надаватись лише в межах м. Києва, а не с Мархалівка Київської області, де вони проживають лише влітку. Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про дату та час слухання справи повідомлена, про що суду повідомив її чоловік ОСОБА_3, тому суд розглядає справу у її відсутність.

Третя особа надала до суду листа, в якому просить слухати справу у відсутність її представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за такими підставами.

При вирішенні спору суд керується вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України (які роз*яснені учасникам розгляду справи в судовому засіданні) розглядає справу у межах заявлених вимог та наданих доказів.

Позивачка в позовній заяві посилається на вимоги ст.. 155 ЖК України, яка передбачає, що власник квартири не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням, крім випадків, вказаних у законодавстві. Саме цю норму застосовує суд при вирішенні спору, оскільки вважає, що відповідачі не можуть бути позбавлені права користування по 7, 5 кв. м жилої площі у спірній квартирі і повинні користуватись всього по 6 кв. м і всього однією, а не двома жилими кімнатами, як пропонує позивачка. Суд при цьому враховує, що позивачка не вказала конкретне законодавство, яке дозволяє їй позбавляти відповідачів права користування на 1, 5 кв. м кожного щодо користування житлом.

Щодо вимог ст. 391 ЦК України (власник може вимагати усунення порушень його права), то суд вважає, що позивачка не довела належними доказами в судовому розгляді справи про те, що її право власності порушується.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на спірне житло (а.с. 6) вона має право спільної часткової власності на 1/4 частину квартири. Вимагає ж вона залишити у своєму користуванні одну кімнату, яка становить більше 1/3 частини жилої площі спірної квартири. При таких обставинах не має жодних підстав вважати, що її (позивачки) право буде захищене, а право відповідачів не буде порушене. Суд вважає, що визначення такого порядку буде проведено судом всупереч вимогам ст. 1 ЦПК України, тобто розгляд спору буде несправедливим.

Суд вважає, що позивачка не довела належнимми доказами про те, що у зв*язку із конфліктами з відповідачем ОСОБА_2 вона не може користуватись спірною квартирою, не довела, що ці конфлікти взагалі мали місце, а також те, по чиїй вині вони виникали. Суд приходить до такого висновку, враховуючи, що ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив зміст позовної заяви, а позивачка не надала суду переконливих доказів з цього приводу.

Вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки зазначений позивачем порядок не відповідає часткам всіх співвласників квартири. Тому суд вважає, що до запропонованого порядку буде порушуватись передбачене законом право приватної власності (в частині користування) відповідачів. За таких підстав будуть порушені вимоги ст. 1 ЦПК України щодо справедливого вирішення спору між сторонами.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивачка заявила вимоги лише у своїх власних інтересах, а не в інтересах неповнолітнього, сина ОСОБА_5.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 212-214, 225-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов залишити без задоволення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання заяви про його оскарження до районного суду протягом 10 днів з дня його оголошення, апеляційної скарги на адресу Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви. Суддя: