№ 2-823\06

 № 2-42\07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 березня 2007 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Гімон М.М. при секретарі Гірман І.Г., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3до ОСОБА_4, 3-тя особа нотаріус ОСОБА_5, про визнання недійсним договору дарування ,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006р. позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, зазначивши на його обґрунтування, що їх рідний брат ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, при житті уклав із відповідачем договір дарування належного йому будинку АДРЕСА_1, який був нотаріально оформлений 19.11.2005 р. На думку позивачів, які є спадкоємцями ОСОБА_6, вважають, що спірна угода була укладена з порушенням закону і повинна бути визнана недійсною, оскільки ОСОБА_6 на час її укладення за станом свого здоров"я не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Про укладення договору дарування позивачам стало відомо вже після смерті брата.

У судовому засіданні позивачі та представник позивача позовні вимоги підтримали, пояснивши, що в 2003 р. у ОСОБА_6 був інсульт, після якого він пагано себе почував і остаточно не поновився, тому в нього були перепади настрою, він забував деякі речі. Після інсульту він вимагав догляду, оскільки проживав один, і необхідну допомогу йому надавали саме позивачі. З батьками відповідача у їх брата були пагані стосунки, вони ще до 2002 року виїхали в Грецію, де проживають до теперішнього часу, а приїжджали 1 раз на рік. У свій черговий приїзд у листопаді 2005 року вони, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_6, умовили його оформити договір дарування, про укладення якого він потім шкодував. Просили визнати угоду недійсною.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_4 є внуком ОСОБА_6, який його дуже любив, а також мав дуже добрі стосунки із батьками ОСОБА_7, які дійсно останні роки проживають в Греції, але щороку приїжджали до нього, а також регулярно передавали гроші для його утримання і сусіді йому допомагали. Позивачі дійсно часто бували у домоволодінні ОСОБА_6, але не для допомоги йому, а у зв'язку з тим, що користувались його огородом. На час укладення угоди ОСОБА_6 нормально себе почував, хоча ходити ому було тяжко, добре усвідомлював значення своїх дій і керував ними, його рішення про укладення договору дарування було свідомим, його намір залишити все своє майно онуку підтверджується також складеним ним задовго до укладення спірної угоди заповітом, в якому він також заповідав все своє майно відповідачу.

Нотаріус ОСОБА_5, яка була притягнута у якості 3 особи, в судове засідання не з'явилась, надіславши письмові пояснення, в яких вона вказала, що спірний договір дарування будинку був укладений у відповідності із вимогами закону, підписаний ОСОБА_6, який усвідомлював значення своїх дій і якому були роз'яснені наслідки укладення угоди. Дієздатність його сумнівів не викликала.

Суд, вислухавши сторони, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.11.2004 року у нотаріальній формі був укладений договір дарування будинку, за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4, від імені якого діяла його мати ОСОБА_8, будинок АДРЕСА_1 з надвірними побудовами.

Вказаний будинок належав дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності від 12.11.2004 p., виданого Виконкомом Маріупольської міської ради. Для укладення оспорюваної угоди власником були надані всі необхідні документи.

Як вбачається із акту посмертної судово-психіатрічної експертизи № 521а/689а від 12.12.2006 р., в період укладення договору дарування будинку 19.11.2004 р. ОСОБА_6 виявляв церебральний атеросклероз, психоорганічний

2

синдром,  але не зважаючи на це,  міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Висновки експертизи також підтверджені медичними документами та поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, з яких вбачається, що станом на листопад 2004 року ОСОБА_6, хоча й пагано себе почував і ходив, але адекватно міркував, все усвідомлював і ніяких проявів слабоумства не проявляв, усвідомлював те, що і кому він подарував.

Доводи позивачів про те, що спірний будинок у недобудованому вигляді ОСОБА_2 подарував ОСОБА_6 у 1982 році, а тому вони мають на нього права, є безпідставними, оскільки права власності ОСОБА_6 на спірний будинок на час укладення договору дарування ніким не оспорюється.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір дарування укладений на законних підставах з додержанням вимог закону, а доказів того, що ОСОБА_6 при його укладенні не усвідомлював значення своїх дій або не міг керувати ними, позивачі суду не надали.

Оскільки позивач не надав суду переконливих доказів про наявність підстав для визнання договору дарування недійсним, суд відмовляє в позові.

Керуючись ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 225, 22 6 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви  про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.

З повним текстом рішення можливо ознайомитися в канцелярії Іллічівського райсуду М.Маріуполя після 17.03.2007 р.