Справа №  2-1/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

      07.02.2011  р.                                   Гуляйпільський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого- судді                                                   Чемолосової С.П

при секретарі                                                                              Імановій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м. Гуляйполе Запорізької області справу за позовом Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Н. Махна на захист та в інтересах своїх членів : ОСОБА_1 до Гуляйпільського  комунального підприємства “Теплокомунсервіс” в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гуляйпільської міської ради Запорізької області  про захист та  відновлення прав споживача та відшкодування завданої шкоди, -

                                                            В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся в суд  на захист та в інтересах  свого члена, ОСОБА_1 до відповідачів про захист та відновлення прав споживача та відшкодування завданої шкоди в якому вказав, що 06.03.2006 року та 25.04.2006 року власниця квартири, ОСОБА_1, письмово зверталась до відповідача, КП « Теплокомунсервіс»з проханням встановити причину  поганого тиску та повної відсутності надходження води до її квартири, а також прохала здійснити усі необхідні заходи для відновлення належного водозабезпечення та замінити аварійні водопровідні труби до своєї квартири.

          Далі позивач в позові вказав, що 30.08.2006 року, на його думку,  грубо порушуючи п. 9 Правил користування приміщеннями житлових будинків (далі —Правил), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, без жодного попередження відповідачем КП «Теплокомунсервіс»було здійснено відключення квартири ОСОБА_1 від водопроводу,  було здійснено ремонт і заміну водопровідних труб виключно в квартирі № 11 громадянина ОСОБА_4 в результаті чого,  тільки 01.09.2006 року,  в другій половині дня,  мінімальне водопостачання до квартири ОСОБА_1 було відновлено. Далі позивач вказав, що на його думку, при цьому за рахунок того, що бруд від ремонту в квартирі поверхом нижче, піднявся по трубам, остаточно забилися старі труби в квартирі ОСОБА_1.і припинилось водопостачання в кухні. Позивач вказав що, в приватній розмові з майстром, який здійснював нагляд за ремонтом, ОСОБА_1 було категорично відмовлено в заміні старих аварійних труб з квартири № 11 до квартири ОСОБА_1, посилаючись на особисту вказівку керівництва КП “Теплокомунсервіс”. Далі в позові позивач вказав, що  в  подальшому це, на його думку,  підтвердилося офіційною відповіддю начальника КП “Теплокомунсервіс”, ОСОБА_3, який своїм листом № 517 від 14.09.2006 року  повідомив, що “стояк не потребує ремонту, а ремонт і заміна водопровідних труб не був і не буде здійснений”.

          Позивач в позові посилався, що основною причиною звернень ОСОБА_1 щодо забезпечення належного водопостачання було не тільки аварійне становище та висока зношеність водопровідних труб, а й те, що на стояку в квартирі ОСОБА_4  був встановлений кран, який дозволяв останньому без відключення водопостачання в своїй квартирі здійснювати постійне регулявання надходження води в квартиру ОСОБА_1, або взагалі відключати воду. Саме ці, на думку позивача, багаторічні хуліганські і самоуправні дії ОСОБА_4 послужили основною причиною звернень ОСОБА_1 стосовно відновлення належного водопостачання.

          Позивач в позові зазначив, що в  святкову ніч з 31 грудня 2006 року  на 1 січня 2007 року  в алкогольному сп`янінні ОСОБА_4 в черговий раз з хуліганських намірів перекрив воду до квартири ОСОБА_1 В результаті цього на новорічні свята родина ОСОБА_1 була повністю позбавлена води, а тільки після багаторазових звернень до органів міліції та до посадових осіб відповідача, в кінці дня 02 січня 2007 року відповідною  комісією разом з міліцією було здійснено вихід до квартири ОСОБА_4  і відкрито кран та відновлено існуюче мінімальне водопостачання до квартири ОСОБА_1 При цьому заступник начальника ОСОБА_5 категорично відмовився фіксувати зловживання і складати будь-які акти щодо причини і строків відключення водопостачання і  тільки 02 січня 2007 року виявилось, що кран, який багато років, на думку позивача, використовувався для хуліганського і самоуправного перекриття води в квартиру ОСОБА_1 - не демонтований відповідачем під час ремонту, а  був замінений на новий і встановлений знову в квартирі ОСОБА_4

      Позивач вказав, що  правові відносини між КП “Теплокомунсервіс” та ОСОБА_1 мають договірний характер, що підтверджується відповідним договором № 505/814 від 23 січня 2003 року. Згідно цього договору, відповідач КП «Теплокомунсервіс»є виконавцем, що надає комунальні послуги, а громадянка ОСОБА_1 є  власником квартири, що отримує комунальні послуги. Крім того, між вижчезазначеним відповідачем та ОСОБА_1 був укладений  договір № 130 від 15 листопада 2005 року про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, який діє до 2010 року. На основі чинного законодавства і саме цих двох договорів повинні відбуватися взаємовідносини між  вищезазначеним відповідачем та ОСОБА_1, але   на думку позивача,  вищезазначений відповідач взагалі не виконує своїх обов`язків, а замість надання в повному об`ємі якісних і своєчасних комунальних послуг здійснює відверте і неприховуване знущання, вимагання і переслідування ОСОБА_1 саме ненаданням цих комунальних послуг. Ці вимагання та постійні відключення води мають, на думку позивача, характер відвертого і багаторічного мордування та катування, що здійснюється відповідачем відносно ОСОБА_1 та членів її родини, а  тому  позивач  вважає, що  діяльність  вищевказаного відповідача має вкрай агресивний, нечесний та несправедливий   характер, що заборонено ст. 19 Закону України “Про захист прав споживача”. Позивач вказав, що  з часу подання багаточисленних заяв щодо ремонту водопроводу до квартири ОСОБА_1  пройшов час, але відповідач грубо порушує договірні відносини і права ОСОБА_1, як споживача, а належне водопостачання — не забезпечує. Крім того, на думку позивача, посадовими особами відповідача здійснюється  організоване злісне хуліганство. Так, 28 січня 2007 року посадова особа відповідача, ОСОБА_5, виключно з хуліганських мотивів не відкрив кран і не відновив водопостачання до  ОСОБА_1, брехливо стверджуючи, в присутності міліції, що існує якесь протікання води. Таким чином  вищезазначеним відповідачем здійснюється агресивна, нечесна та несправедлива діяльність, яка порушує законні права і інтереси ОСОБА_1, завдає їй і членам її сім`ї непоправної шкоди та згідно ст. 19 Закону України “Про захист прав споживача” заборонена законом.

          Тому  позивач  прохає захистити порушені права громадянина України і члена Фонду ОСОБА_1 шляхом: а) присудити припинення дій, що порушують права споживача ОСОБА_1 і здійснити  примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі по належному водозабезпеченню квартири № 15, ОСОБА_1 окремою трубою і без кранів в інших квартирах чи приміщеннях, які дозволяють здійснювати злісне хуліганство і несанкціоноване позбавлення води в квартирі ОСОБА_1; б) визнати дії відповідача дискримінаційними, незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача та права людини і громадянина, а їхню підприємницьку діяльність- агресивною і нечесною; в) припинити дискримінацію і захистити порушені права споживача ОСОБА_1 шляхом присудження відповідачеві заборони щодо погроз і вимагання “боргів” та заборони вивішувати завідомо неправдиву інформацію і повідомлення про “заборгованість” ОСОБА_1

          25.06.2008 року представник  Таврійського  благодійного  фонду милосердя імені Н.Махна ОСОБА_7, який діє на захист та в інтересах свого члену, ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги, в яких вказав, що у зв`язку з встановленням нових фактів, суттєвою зміною обстановки, винесенням рішення (постанови) Гуляйпільського райсуду від 26 жовтня 2007 року щодо скасування рішення сесії Гуляйпільської міської ради № 4 від 26.04.2007 року “Про від`єднання житлових будинків від централізованої системи теплопостачання КП “Теплокомунсервіс”, вступивших в законну силу: ухвали Гуляйпільського райсуду від 15 січня 2008 року; рішення Гуляйпільського райсуду від 23 січня 2008 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2008 року, на підставі ст.ст. 31, 32, 319 ЦПК України Фонд змушений відповідно замінити  неналежного відповідача належними відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також відповідно уточнити та доповнити свою позовну заяву  від 01.03.2007 року про захист і відновлення прав споживача додатковими вимогами про відшкодування завданої шкоди:, а саме  згідно існуючого договору № 505/814 від 23 січня 2003 року “об участіі в затратах на содєржаніє дома і прідомовой терріторіі і прєдоставлєниє комунальних услуг”, ( як вказав позивач мовою оригіналу), підписаного колишнім начальником КП “Теплокомунсервіс” ОСОБА_3, перший відповідач зобов`язаний надавати увесь комплекс комунальних послуг, в тому числі безперебійне забезпечення питною водою і забезпечення  теплом в холодну пору року. Але, як  свідчить прокурорська перевірка та відповідне рішення Гуляйпільського райсуду від 26 жовтня 2007 року по справі № 2-а-58/2007, надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також відключення від мереж централізованого опалення у квартирах багатоквартирних будинків передбачено тільки з ініціативи споживача. Позивач вказав,що виконавець комунальних послуг КП “Теплокомунсервіс” або відповідальна особа, ОСОБА_3, до суду  з приводу розірвання договорів про надання послуг з теплопостачання до споживачів не звертався, а Гуляйпільською міською радою не укладалися договори з іншими виробниками послуг на централізоване опалення багатоквартирних будинків в м. Гуляйполе.

          Далі в позові позивач зазначив, що постановою Гуляйпільського райсуду від 26.10.2007 року  було скасовано рішення сесії Гуляйпільської міської ради № 4 від 26.04.2007 року “Про від`єднання житлових будинків від централізованої системи теплопостачання КП “Теплокомунсервіс”, але житлова квартира ОСОБА_1 виключно по ініціативі ОСОБА_3 і в порушення існуючого договору на протязі що найменше останніх років не забезпечується належно питною водою і була абсолютно протизаконно позбавлена опалення в опалювальний сезон 2007-2008 років, а ОСОБА_1 і усім членам її родини протиправними діями відповідачів  було завдано матеріальної і моральної шкоди.

          Матеріальна шкода ОСОБА_1, на думку позивача, полягає в тому, що незаконним позбавленням послуг по водозабезпеченню і централізованому опаленню та злочинним розірванням договору в односторонньому порядку, відповідачами по очевидній змові було здійснено незаконне і протиправне позбавлення життєво важливих комунальних послуг (вода і тепло), в результаті чого на відновлення водо і теплопостачання  ОСОБА_1 необхідно, щонайменше, 10642 грн. 66 копійок, так як невиконання і розірвання договору про надання комунальних послуг було  здійснено виключно з вини КП “Теплокомунсервіс” та його директора ОСОБА_3

          Протиправними діями відповідачів ОСОБА_1, на думку позивача, завдано також і моральної шкоди, яка полягає в тому, що  від незаконних дій першого і другого відповідачів абсолютно протизаконно було в односторонньому порядку розірвано існуючий до цього часу договір  з ОСОБА_1 і таким чином протиправно позбавлено комунальних послуг на забезпечення водою і теплом, а третім відповідачем виключно з хуліганських намірів здійснювалося багаторазово незаконне і повне відключення води в квартирі ОСОБА_1

          Позивач вказав, що моральна шкода ОСОБА_1 також полягає в фізичних і душевних стражданнях, яких вона і всі члени її родини на протязі багатьох років зазнавали у зв`язку з незаконними, протиправними і відверто хуліганськими діями відповідачів щодо законних прав на надання комунальних послуг та відповідне водо і теплозабезпечення у своїй власній квартирі згідно існуючого договору. На його думку, ці явно організовані зловживання і дії відповідачів призвели спочатку до багаторічного позбавлення життєво важливих комунальних послуг з метою незаконного переслідування, а також до багаторічного порушення конституційних прав і свобод ОСОБА_1, до багаторічної стресової ситуації, створеної свідомо і зумисно відповідачами, в результаті яких ОСОБА_1 була позбавлена можливості проживати звичним життям, а змушена була витрачати сили, здоров`я, час і відповідні кошти на захист своїх порушених прав. Моральна шкода полягає ще і в тому, що на протязі багатьох років протиправними діями відповідачів ОСОБА_1 примусили змінювати свій звичний образ життя, протиправно позбавили можливості отримувати комунальні послуги згідно існуючого договору та позбавили можливості вільно і без обмежень користуватись і розпоряджатись своєю власністю (квартирою) з належними комунальними послугами. При цьому її  примусили постійно нервувати, переживати, ходити в міліцію, в прокуратуру і суд для надання пояснень і виправдань, звертатись в суди та інші організації і установи, в необхідності відновлювати своє здоров`я, вгамовувати серцевий і головний біль ліками, купленими в аптеці, постійно витрачаючи при цьому своє здоров`я, нерви, час і кошти. Тому  позивач  змінив свої позовні вимоги та прохає суд  на відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди, стягнути з першого і другого відповідача солідарно: матеріальної шкоди 10642 грн. 66 коп. та компенсацію моральної шкоди в сумі 20 тисяч гривень; г) на відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди, стягнути з третього відповідача компенсацію моральної шкоди в сумі 2625 гривень.”

      Представник позивача  ОСОБА_7 11.09.2009 р. уточнив та доповнив позовні вимоги в яких вказав, що зі суттєвою зміною обстановки, винесенням рішення Гуляйпільського райсуду від 23 січня 2008 року  про часткове задоволення позову Фонду № 35 від 27.02.2007 року про захист і відновлення прав споживача та визнання дій КП “Теплокомунсервіс” незаконними, протиправними, такими, що порушують права ОСОБА_1 і відповідної заборони погрожувати і вимагати борги, вивішувати завідомо неправдиву інформацію і повідомлення про заборгованість ОСОБА_1, а також постанови Господарського суду Запорізької області від 02 жовтня 2008 року, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2008 року та ухвали Гуляйпільського районного суду від 25 червня 2008 року, що вступили в законну силу, він на підставі ст.ст. 31, 32, 319 ЦПК України  уточнює та доповнює позовну заяву  та доповнення  від 25.06.2008 року, змінивши саму суть позову для належного відновлення прав людини та відшкодування шкоди, завданої протиправними і незаконними діями відповідачів та вказав, що   відповідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 “Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, відключення від мереж централізованого опалення та водопостачання і водовідведення у квартирах багатоквартирних будинків передбачено виключно з ініціативи споживача.

          Рішення Гуляйпільського  райсуду від 26 жовтня 2007 року по справі № 2-а-58/2007 вступило в законну силу і незаперечно підтверджує той факт, що виконавець комунальних послуг КП “Теплокомунсервіс”, керований його колишнім директором  ОСОБА_3, до суду з приводу розірвання договорів про надання послуг з теплопостачання до споживачів не звертався, а  іншими виробниками послуг щодо централізованого опалення багатоквартирних будинків в м. Гуляйполе договори не укладалися. Перший відповідач є монополістом в наданні централізованого опалення багатоквартирних  будинків в м. Гуляйполі, в тому числі і в квартирі ОСОБА_1 Хоча постановою Гуляйпільського райсуду від 26.10.2007 року і було скасовано рішення сесії Гуляйпільської міської ради № 4 від 26.04.2007 року “Про від`єднання житлових будинків від централізованої системи теплопостачання КП “Теплокомунсервіс”, але житлова квартира ОСОБА_1, на думку позивача, виключно по  ініціативі ОСОБА_3 і в порушення існуючого договору на протязі багатьох років не забезпечувалася належно питною водою і була абсолютно  протизаконною позбавлена опалення в опалювальний сезон 2007, 2008 та 2009 років, а здійснення протиправних і незаконних дій першим відповідачем незаперечно підтверджуються рішеннями Гуляйпільського райсуду від 23 січня 2008 року та від 26 жовтня 2007 року.  Згідно існуючого договору № 505/814 від 23 січня 2003 року, підписаного колишнім начальником КП “Теплокомунсервіс” ОСОБА_3, перший відповідач зобов'язаний надавати увесь комплекс комунальних послуг, в тому числі безперебійне забезпечення питною водою і забезпечення теплом в холодну пору року. Але, як, вказав позивач, як  свідчать вище вказані факти і винесені з цього приводу рішення суду, перший відповідач протиправно і абсолютно протизаконно повністю припинив з 2007 року надання послуг з теплозабезпечення в квартирі ОСОБА_1, а по виключній ініціативі ОСОБА_3, перший відповідач на протязі багатьох років здійснював дискримінацію і зловмисно організував та здійснив багаторічне ненадання належних комунальних послуг по водозабезпеченню в квартирі ОСОБА_1

          02.10.2008 року постановою Господарського суду Запорізької області КП “Теплокомунсервіс” визнано банкрутом, відповідно відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2. Але на думку позивача, злісно не виконуючи постанови Господарського суду Запорізької області від 02.10.2008 року і рішень Гуляйпільського райсуду від 23 січня 2008 року та від 26 жовтня 2007 року, ліквідатор банкрута ОСОБА_2, не виконуючи своїх обов`язків по ліквідації і продовжуючи незаконну господарську діяльність банкрута, стала всіляко перешкоджати провадженню по даній справі, не надаючи суду необхідної інформації і не з`являючись до суду багато місяців. В результаті незаконної діяльності першого відповідача та безпосередньо ОСОБА_2, яка в даний момент представляє в суді збанкрутіле КП “Теплокомунсервіс”, квартира ОСОБА_1 перед початком нового опалювального сезону в 2009 році  вже на протязі третього року абсолютно протизаконно відключена від централізованого опалення і відповідно повністю позбавлена тепла, що має бути забезпечено першим відповідачем згідно існуючого договору № 505/814 від 23 січня 2003 року, підписаного колишнім начальником КП “Теплокомунсервіс” ОСОБА_3

          Тому позивач вважає, що житлова квартира ОСОБА_1 виключно по ініціативі ОСОБА_3 і дискримінаційними діями керованого ним КП “Теплокомунсервіс”, а потім і незаконними діями ОСОБА_2, в порушення чинного вітчизняного і міжнародного законодавства та існуючого договору про надання комунальних послуг, на протязі  останніх трьох років не  забезпечувалася належною питною водою і була абсолютно протизаконно позбавлена опалення в  опалювальний сезон 2007-2009 років, а ОСОБА_1 і усім членам її родини протиправними діями першого, другого і третього відповідача було завдано величезної матеріальної і непоправної моральної шкоди.  Матеріальна шкода ОСОБА_1, на думку позивача, полягає в тому, що незаконним позбавленням послуг по водозабезпеченню і централізованому опаленню та злочинним розірванням договору в односторонньому порядку, першим і другим відповідачем по очевидній змові було здійснено незаконне і протиправне позбавлення життєво важливих комунальних послуг (вода і тепло), в результаті чого на наступне вимушене самостійне відновлення водо і теплопостачання ОСОБА_1 необхідно щонайменше 10642 грн. 66 копійок,  Так як невиконання і одностороннє розірвання договору про надання комунальних послуг було здійснено виключно з  вини КП “Теплокомунсервіс” та його директора ОСОБА_3 - в умовах ліквідації збанкрутілого КП “Теплокомунсервіс” відшкодування завданої матеріальної шкоди, на думку позивача, має бути здійсненим виключно за особистий рахунок ОСОБА_3, та ОСОБА_2, які, як вказав позивач, несуть персональну відповідальність за ненадання комунальних послуг і за багаторічні дискримінаційні дії і обмеження, що були здійснені першим і другим відповідачем. Крім того позивач вказав, що протиправними діями відповідачів ОСОБА_1 завдано моральної шкоди.

          Моральна шкода ОСОБА_1 полягає в тому, що від незаконних дій першого і другого відповідачів  протизаконно було в односторонньому порядку розірвано існуючий до  цього часу договір з ОСОБА_1 і таким чином протиправно позбавлено комунальних послуг по  забезпеченню водою і теплом, а третім відповідачем виключно, на думку позивача, з хуліганських намірів здійснювалося  незаконне і повне відключення води в квартирі ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_3, на думку позивача,було організовано і здійснено демонстративну дискримінацію щодо ОСОБА_1, під безпосереднім керівництвом ОСОБА_3 здійснювалися організовані дії по перешкоджанню в наданні ОСОБА_1 житлових субсидій і довідок, в реструктуризації штучно створеного боргу за комунальні послуги.

                    Мінімальний розмір компенсації моральної шкоди за зловмисне невиконання і розірвання в односторонньому порядку договору про надання комунальних послуг, на думку позивача, має бути не менше як подвійний розмір завданої матеріальної шкоди, тобто персонально з ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 необхідно  стягнути не менш як 20 тисяч гривень солідарно, а розмір компенсації моральної шкоди за зловмисне з хуліганських намірів перекриття води третім відповідачем, на думку позивача, має бути не менше як 5 (п`ять) мінімальних зарплат, тобто 630 грн. (законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати в Україні з 1 липня  2009 року) х 5 = 3150 гривень.Тому позивач прохає суд визнати дії і бездіяльність відповідачів дискримінаційними, незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача ОСОБА_1 та права і свободи людини і громадянина;

діяльність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати  агресивною і нечесною, такою, що порушує чинне законодавство, права людини і не відповідає займаним посадам, а також такою, що здійснюється з метою дискримінації і незаконного переслідування ОСОБА_1;

на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, стягнути з першого і другого відповідача солідарно: матеріальної шкоди 10 642 грн. 66 копійок та компенсацію моральної шкоди в сумі 20 тисяч гривен;

на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, пов`язаної із зловмисними відключеннями води, стягнути з третього відповідача компенсацію моральної шкоди в сумі 3150 гривень.

          11.01.2011 р. позивач уточнив свої позовні вимоги, де вказав, що в зв`язку з встановленням нових фактів, суттєвою зміною обстановки, винесенням рішення Гуляйпільського райсуду від 23 січня 2008 року про часткове задоволення позову Фонду № 35 від 27.02.2007 року про захист і відновлення прав споживача та визання дій КП “Теплокомунсервіс” незаконними, протиправними, такими, що порушують права ОСОБА_1 і відповідної заборони погрожувати і вимагати борги, вивішувати завідомо неправдиву інформацію і повідомлення про заборгованість ОСОБА_1, а також постанови Господарського суду Запорізької області від 2 жовтня 2008 року, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2008 року постанови Гуляйпільського райсуду від 26 жовтня 2007 року, що вступили в законну силу, винесенням ухвали Гуляйпільського райсуду від 12 жовтня 2010 року про долучення по ініціативі суду в якості відповідача Гуляйпільської міської ради, на підставі ст. ст.31, 32,33, 319 ЦПК України позивач  уточнив  та  збільшив свої позовні вимоги до збільшеного кола відповідачів. При цьому,як вказав позивач, в результаті того, що було встановлено в суді, що ОСОБА_3, звільнився з посади директора КП “Теплокомунсервіс” ще до початку опалювального сезону 2007 року і відповідно не має відношення до позбавлення ОСОБА_1, централізованого опалення, позовні вимоги в цій частині  ним заявляються  до Гуляйпільської міської ради, безпосередньо винної у багаторічному позбавленні теплопостачання до квартири ОСОБА_1, а позовні вимоги відповідно  позивач викладає в наступній формі:

          визнати дії і бездіяльність усіх чотирьох відповідачів дискримінаційними, незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача ОСОБА_1, та права і свободи людини і громадянина;

          діяльність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, та депутатів міської ради п`ятого скликання визнати агресивною і нечесною, такою, що порушує Конституцію та чинне законодавство України, права і свободи людини та не відповідає займаним посадам, а також такою, що здійснюється з метою дискримінації і незаконного переслідування ОСОБА_1, за активну громадську діяльність;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди  протиправними і незаконними діями, стягнути з ліквідатора ОСОБА_2, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, завданої протиправними і незаконними діями, стягнути з ОСОБА_3, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, пов`язаної із зловмисними відключеннями води, стягнути з ОСОБА_4, компенсацію моральної шкоди в сумі 4705 гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, завданої протиправними і незаконними діями, стягнути з Гуляйпільської міської ради матеріальної шкоди 10 642 грн. 66 копійок та компенсацію моральної шкоди в сумі 30 тисяч гривень.

          В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_7, та зацікавлена особа ОСОБА_1 на задоволенні змінених позовних вимогах від 11.01.2011 року  за вх. № 45 наполягають та прохають суд їх задовольнити.

          Представник Гуляйпільського   комунального підприємства «Теплокомунсервіс», в особі  арбітражного керуючого  ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій прохав справу  розглядати без його участі та в письмових поясненнях суду пояснив, що вважає, що заявлені позовні вимоги необгрунтовані, безпідставні та незаконні, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав, а саме:

          02.10.2008 року згідно постанови Господарського суду Запорізької області № 16/50/08  Гуляйпільське комунальне підприємство “Теплокомунсервіс” було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строк якої встановлено  в шість місяців та призначено ліквідатором банкрута, арбітражного керуючого ОСОБА_2 На виконання постанови  Господарського суду Запорізької області та згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а  саме ч. 1 ст. 22 - “... у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом  і відкриває ліквідаційну процедуру”, також статтею 23 коментованого закону - “...з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

          підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції  у разі можливості її продажу;

          строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види  загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається такими, що настав;

          припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

          вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

          виконання  зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у  випадках і порядку, передбаченому ІІІ розділом коментованого закону.

          З чого виходить, що  всі грошові зобов`язання та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким,  що настали. Тобто строк виконання зобов`язання виник в процесі ліквідаційної процедури, а саме з 20.03.2008 року на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області.

          Також згідно ст. 25 Закону  України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, регулює повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, згідно до яких —ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

          виконує функції керівника банкрута;

          виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

          приймає до керування майно банкрута, здійснює заходи скеровані на пошук, виявлення та повернення майна боржника, яке знаходиться у 3 осіб, та пред`явлення вимоги про повернення дебіторської заборгованості;

          реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених в реєстр вимог кредиторів.

          приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження.

          Вищезазначений перелік є  вичерпним з чого слідує, що інші дії не передбачені ст. 25 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ліквідатор в процесі ліквідаційної процедури виконувати не може.

          Крім цього, в мотивувальній частині ухвали Апеляційного суду Запорізької області по справі № 22-756/08 від 08.05.2008 року, зазначається, що направлення справи на  новий розгляд та скасування рішення першої інстанції провадиться з підстав -незалученнями в першій інстанції до справи в якості відповідача гр. ОСОБА_4 позивачем. Це в свою чергу говорить про можливість протиправних дій саме з боку гр. ОСОБА_4, який, як вважає, позивач “перекривав водопостачання гр. ОСОБА_1.”.

          Водночас,  представник відповідача зазначив,  що станом на сьогоднішній час з боку гр. ОСОБА_1, є заборгованість котра виникла, майже спочатку укладення Договору № 505/814 від 23.01.2003 року з КП “Теплокомунсервіс” про надання комунальних послуг, та розмір якої з вересня 2004 року по серпень 2007 рік становить 4092, 41 грн.,що говорить про  невідповідальність особи в виконанні обов`язків передбачених Договором та ставить під сумнів підстави зазначені в позовній заяві. Далі в письмових поясненнях вказано, що  крім того Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій  так названних “незаконних” дії з боку КП “Теплокомунсервіс” не встановлено, про що свідчать постанови про відмову в порушенні кримінальних справ.

          Також вимоги позивача, що до визначення “діяльності ОСОБА_2, агресивними і нечесними, такими, що порушують чинне законодавство, права людини і не відповідають займаній посаді, а також такими, що здійснюються з метою дискримінації і  незаконного переслідування ОСОБА_1.” –є  безглуздими та говорять про обмежене тлумачення чинного законодавства, а саме не дослідження вище коментованого Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В письмових поясненнях відповідач вказав,що крім цього з метою виконання ухвали Гуляйпільського суду, ліквідатором, в зв`язку з тим, що в переліку переданих колишнім керівництвом документів, зазначені проекти та технічні вимоги відсутні, 29.12.2008 року, було направлено відповідні запити до Пологівського відділення інспекції державного архівно-будівельного контролю у Запорізькій області та Державного архіву Запорізької області. На запит ліквідатора КП “Теплокомунсервіс” ОСОБА_2, виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, вих. № 127/01-12 від 13.02.2009 року на вих. № 31 від 11.02.2009 року було повідомлено про неможливість надання документації у зв`язку з введенням в експлуатацію дому ще 1970 року. Тому  відповідач вважає заявлені позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідач   ОСОБА_4  в судове засідання не з`явився, як вказав в заяві в зв`язку з хворобою, надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що проживає за адресою :АДРЕСА_1, за зазначеною адресою проживає з 1970 року. Поверхом вище нього проживає ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

          В ванній кімнаті його квартири знаходиться кран для подачі водопостачання в його квартиру і квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_7, приблизно з 1999 року в його ванній кімнаті почала протікати водопровідна труба майже під стелею. Для заміни вищевказаної труби потрібно було  міняти трубу в квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_10  Він  неодноразово звертався з заявами до КП “Теплокомунсервіс”  та в Гуляйпільську міську раду, а останнього разу був на прийомі у замістника  голови Гуляйпільської районної  державної адміністрації ОСОБА_11, в зв`язку з тим, що коли представники КП “Теплокомунсервіс” приходили міняти водопостачальну трубу, то ОСОБА_7 та ОСОБА_1, не впустили представників КП “Теплокомунсервіс” до квартири. Вислухавши його, ОСОБА_11, в усній формі дозволив йому перекрити водопровідну трубу.

          Також він звертався до інженера КП “Теплокомунсервіс” ОСОБА_5, який повідомив, що для заміни труб водопостачання ОСОБА_7 та  ОСОБА_1, відмовляються впустити їх в свою квартиру.

          Крім того, він ще звертався до голови міської ради ОСОБА_12, по  вищевказаному питанню, який також порадив йому перекрити водопровідний кран.

          Скільки разів та коли саме відбувалися ці події пояснити не зміг, із-за того, що вже минув тривалий термін, а він має похилий вік та хвороблив стан здоров`я.

          Приблизно в 2007 році, він в другій половині дня, знову ж таки із-за протікання вищевказаної водопровідної труби перекрив кран водопостачання через який подається вода до його квартири та квартири ОСОБА_7, та ОСОБА_1, для уникнення затоплення квартири. Насамперед він до перекриття крану водопостачання повідомив диспетчера КП “Теплокомунсервіс” про свої наміри, який в свою чергу повідомив  йому, що про його дії повідомить майстру ОСОБА_13 Подальші дії диспетчера йому не відомі, але представники КП “Теплокомунсервіс” більше з цього питання не приходили до нього.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_14 позовні вимоги позивача  не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що він підтримує  письмові пояснення відповідача ОСОБА_15,а тому вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в інтересах ОСОБА_1 не обгрунтовані, не підтверджені доказами та такі, які задоволенню не підлягають.

          В судовому засіданні відповідач  ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_16 позовні вимоги позивача не визнали в повному обсязі, вважають їх такими ,що не грунтуються на законі з наступних підстав: КП «Теплокомунсервіс»засноване на власності територіальної громади і підпорядковується Гуляйпільській міській раді у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Рішення про відключення споживачів м. Гуляйполя від  централізованого опалення ним, як пояснив відповідач ОСОБА_3, не приймалося особисто ні як начальником комунального підприємства, ні як фізичною особою. Як пояснив відповідач ОСОБА_3 свої обов`язки він виконував відповідно до укладених з ним контрактів з виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради і не мав можливості впливати на переукладнення або розірвання договорів  про надання комунальних послуг з тих підстав, що відповідно до розпорядження міського голови 06 липня 2007 року він був звільнений з посади директора ГКП

«Теплокомунсервіс»та призначений на посаду директора іншого підприємства –КП «Комунсервіс». Тому як відповідач, так і його представник вважають, що позовні вимоги в цій частині взагалі не мають законного підгрунття і не підлягають задоволенню.

          Інша частина позовних вимог щодо встановлення запірної задвижки в квартирі відповідача ОСОБА_4 також не грунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки ця запірна задвижка була встановлена у вказаному приміщенні ще при  забудові будинку.Підвального приміщення куди б можливо було  перенести цей технічний пристрій, в цьому будинку не існує і є технічно не можливим. Вказані обставини  достовірно були підтверджені допитаними в судовому засіданні свідками. Будь яких вказівок гр. ОСОБА_4 про самостійне перекриття задвижки  з метою тиску на гр. ОСОБА_1 , як вказав відповідач ОСОБА_3, він не надавав, ствердження про це позивача не відповідає дійсності та не підтерджене ніякими доказами. Крім того вказав, що будь яких дискримінаційних, агресивних, нечесних дій щодо ОСОБА_1 він не вчиняв, її ствердження про це є лише її особистою думкою. Про активну громадську діяльність  ОСОБА_1 відповідачу нічого не відомо, а тому будь якого переслідування її він не вчиняв.Ствердження про це позивача та зацікавленої особи не грунтуються на будь яких доказах і як пояснив відповідач ОСОБА_3, є  також особистим безпідставним критичним відношенням ОСОБА_1  до нього.

          Також відповідач та його представник ОСОБА_16 суду пояснили, що стосується заявлених позовних вимог до інших відповідачів, то вони також вважають їх  необгрунтованими, оскільки рішення про припинення централізованого опалення було вимушеним та економічно обгрунтованим, оскільки надзвичайно висока вартість палива та наявність заборгованності населення за отримані комунальні послуги з централізованого опалення призвели б до збільшення собівартості  тепла та комунальних тарифів, що поставило б населення перед фактом неможливості їх оплати, а як наслідок - знищення комунальної сфери.

          Більшість споживачів на час прийняття рішення вже  встановили в своїх помешканнях індивідуальне опалення. Іншим споживачам, після повідомлення їх у встановленному законом порядку про прийняте рішення, була надана можливість скористуватись субсидіями за користування електроопаленням. Рішення про припинення теплопостачання було прийнято представницьким  органом  на підставі наданих йому повноважень територіальною громадою.Відповідач ОСОБА_3 та його представник  ОСОБА_16, окрім того, суду пояснили,що позов з посиланням на невиконання умов договору про участь в витратах на утримання будинку та прибудинкової території та надання комунальних послуг, не аргументований, без конкретизації умов договору, які на думку позивача є не виконанними за терміном, об`ємом, режимом, вартістю, якістю та порядком послуг.Тому на підставі всього вищезазначеного в задоволенні позовних вимог прохають суд відмовити.

          В судовому засіданні представник відповідача  Гуляйпільської міської ради   Запорізької області ОСОБА_17 позовні вимоги позивача, зацікавленої особи не визнала в повному обсязі, вважає їх незаконними та безпідставними, в судовому засіданні пояснила,що в  2007 році Таврійський благодійний фонд ім. Н. Махна звертається до районного суду з позовом до КП “Теплокомунсервіс”, в якому просить захистити права громадянки України та члену фонду ОСОБА_1. 25.06.2008 року подає до суду доповнення до позову та відповідачів, 11.09.2009 року знову  подає уточнення і доповнення до суду до відповідачів по даному позову і  нарешті 11.01.2011 року ще раз уточнює позовні вимоги відповідачів, де викладає їх у  наступній формі та прохає суд:

визнати дії і бездіяльність усіх чотирьох відповідачів дискримінаційними, незаконними, протиправними та такими що  порушують права ОСОБА_1 та права і свободи людини і громадянина;

діяльність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, та депутатів міської  ради п`ятого скликання визнати агресивною і нечесною, такою, що  порушує Конституцію та чинне законодавство України, права і свободи людини та не відповідає займаним посадам, а також такою, що  здійснюється з метою дискримінації і незаконного переслідування ОСОБА_1, за активну громадську діяльність.

На відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, завданої протиправними і незаконними діями,  прохає стягнути з ліквідатора ОСОБА_2, моральну шкоду в сумі 10 тисяч грн.

на відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди, завданої протиправними і незаконними діями, прохає  стягнути з ОСОБА_3, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривен.

На відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди,пов`язаної із  зловмисними відключеннями води,  прохає стягнути з ОСОБА_4,  компенсацію моральної шкоди в сумі 4705 грн.

На відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, завданої протиправними і незаконними діями,  прохає стягнути з Гуляйпільської  міської ради Запорізької області матеріальної шкоди 10642,66 грн.  та компенсацію моральної шкоди в сумі 30 тисяч грн.Далі представник відповідача ОСОБА_17 суду пояснила, що  Гуляйпільська міська рада при прийнятті рішення про припинення теплопостачання у багатоквартирних будинках діяла в інтересах територіальної громади міста, а саме: в інтересах громадян, які із-за величезних боргів громадян, які не сплачували за комунальні послуги, залишилися без тепла. Відключення квартир громадян з метою встановлення газового опалення, проводилося на підставі їхніх же заяв.При цому  звернула увагу суду, що заяви від громадян міста щодо від`єднання їх від централізованої системи опалення почали надходити ще у 2006 році, відповідно, до моменту прийняття рішення міською радою № 4 від 26.04.2007 року. В з`язку з тим, щоб уникнути розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу, та враховуючи заяви громадян квартир, було припинено теплопостачання.

          Не захищеним верствам населення надавався довготерміновий кредит для проведення газового опалення, а також субсидія на електроенергію для опалення квартири.

          Рішення про відключення багатоквартирних будинків було прийнято представницьким органом місцевого самоврядування (радою), яка відповідно до статті 1  Закону “Про статус депутатів місцевих рад” складається з депутатів і відповідно до Закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

          ОСОБА_1 не зверталася до Гуляйпільської міської ради жодного разу з питання надання їй кредиту на проведення в своїй квартирі газового опалення і взагалі не намагалася вирішити питання щодо газового опалення її квартири.

          Відповідно, вона свідомо не мала наміру його проводити, а всі її дії були направлені на те, щоб розпочати судову тяганину не на один рік та  постійно змінювати та уточнювати вимоги для навмисного затягування розгляду поданих нею ж позовних заяв, а також з метою отримання нею грошових коштів, вимоги щодо яких не підтверджуються жодним документом.

          Як вказала представник ОСОБА_17 на сьогоднішній день квартира ОСОБА_1 забезпечена індивідуальним опаленням, що підтверджується актом депутата Гуляйпільської міської ради шостого скликання ОСОБА_19 від 20.01.2011 р., в якому зазначено, що квартира ОСОБА_1 обігрівається за допомогою електричного опалення, у трьох кімнатах встановлено електроконвектори за допомогою яких вона індивідуально забезпечує свою квартиру теплом.

          Зазначений акт ОСОБА_1, не підписала, а лише зробила в ньому примітку про те, що з даним актом вона не згодна, в зв`язку з тим, що в акті не вказано, що ванна кімната та кухня не опалюються, а в її квартирі необхідно змінити електропроводку. Представник відповідача ОСОБА_17 далі вказала, що їй як представнику відповідача є  не зрозумілим  те, хто повинен їй, ОСОБА_1,змінити електропроводку у її квартирі, яка належить їй на праві приватної власності.

          Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.03. 2008 року № 16/50/08, було порушено провадження у справі про банкрутство комунального підприємства “Теплокомунсервіс”, процедура ліквідації якого на сьогоднішній день триває.

          У 2007 році було створено комунальне підприємство “Комунсервіс”, яке надає послуги з централізованого водопостачання та каналізації.

          Дане підприємство було створено не на базі КП “Теплокомунсервіс” в зв`язку з реорганізацією, як стверджує позивач, а  являється новоствореною самостійною юридичною особою.

          На день розгляду справи, ОСОБА_1, не укладено договір з вищевказаним підприємством на надання їй послуг, так само, як не укладено договір на надання послуг і з комунальним підприємством “Житлосервіс».

          Борг за надані комунальним підприємством “Комунсервіс” послуги за період з 2007 року по грудень 2010 року включно  на день розгляду справи становить 1785, 34 грн.

          Борг за надані комунальним підприємством “Житлосервіс” послуги  становить 1148, 84 грн. В той час як жителі багатоповерхівок платять за послуги, гр. ОСОБА_1, користується ними безплатно, не зрозуміло на яких підставах.

          Представник відповідача ОСОБА_17 суду пояснила, що  міський голова ОСОБА_9 нічого не порушував, а діяв лише в межах чинного законодавства, на підставі статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

          Не зрозумілими і безпідставними є вимоги позивача, зацікавленої особи ОСОБА_1, про  відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_15, та Гуляйпільською міською радою Запорізької області.

          Твердження ОСОБА_1, про те, що всіма відповідачами завдано їй матеріальної та моральної шкоди та їх розміри не знаходять ніякого підтвердження, жоден із допитаних у судовому засіданні свідків, яких  запрошував позивач та зацікавлена особа, не підтвердили факт спричинення такої шкоди (ніхто із  свідків не пам`ятав випадку перекриття води у квартирі ОСОБА_1, так як і всіх інших дій відповідачів).

          ОСОБА_1, не має права  на  відшкодування ні матеріальної ні моральної шкоди, так як  ніяких незаконних , злочинних і протиправних дій відповідачами не було зроблено взагалі ніколи.

          У своєму позові ОСОБА_1, ставлячи такі вимоги, повинна посилатися на діюче законодавство та навести докази, що підтверджують її вимоги, аргументувати свої вимоги. Жодних аргументів щодо цього не наведено, доказів не надано,  судом їх не добуто, а отже, якщо докази не надано, то неможливо встановити факт  нанесення  моральної і матеріальної шкоди і якщо доказами цей факт не доводиться, то немає потреби з`ясовувати і інші підстави відповідальності.

          Відповідно до ст. 137 ЦПК України, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та  якими доказами це підтверджується.

          Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями від 25.05.2001 року № 5 та 27.02.2009 року  № 1 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної шкоди треба визначати залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин.

          Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

          Відповідно до ст. 23 ЦК України , моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

          У позовній заяві гр. ОСОБА_1 зазначає, що всі дії відповідачів здійснюються з метою дискримінації і незаконного переслідування її за активну громадську діяльність.

          Виходячи із положень діючого законодавства, активна громадська діяльність —це діяльність громадян, спрямована на покращення життя оточуючих шляхом проведення різноманітних акцій та реалізацій соціальних проектів, дії ж  ОСОБА_1, повністю протилежні даному визначенню.

          При цьому жодних фактів, пояснень та документів у підтвердження суми компенсації матеріальної шкоди у розмірі 10 тисяч грн. та  суми компенсації моральної шкоди у розмірі 30 тисяч грн., позивач, зацікавлена особа суду   не надала. Крім того, представник відповідача ОСОБА_17 суду пояснила,що 14.12.2010 року рішенням Гуляйпільського районного суду, розглянуто адміністративну справу за позовом Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Н.. Махна  в інтересах ОСОБА_1, про захист порушених конституційних прав і свобод людини від незаконних дій державних органів, цим рішенням  повністю відмовлено у задоволенні заявлених  позовних вимог в повному обсязі.

          Крім того також вказала,  що позивач пропустив строки позовної давності в частині вимог, пред`явлених до Гуляйпільської міської ради, так як Гуляйпільська міська рада була долучена в якості відповідача ухвалою Гуляйпільського районного суду від 12.10.2010 року, а позивач дізнався про рішення сесії Гуляйпільської міської ради від 26.04.2007 року № 4 “Про від`єднання житлових будинків від централізованої системи теплопостачання КП “Теплокомунсервіс” не пізніше ніж 5 травня 2007 року, так як дане рішення було опубліковано в районній газеті “Голос Гуляйпілля” 05.05.2007 року № 35. На публікацію зазначенного рішення, позивач неодноразово спирався в суді при розгляді справи №2-а-1 . Відповідно до ст. ст. 257,261 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності  починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не законними, а твердження нічим не підтверджені, представник відповідача ОСОБА_17 прохає суд  в задоволенні позовних вимог  відмовити  в повному обсязі.

          Суд, вислухавши доводи сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_18,ОСОБА_5,ОСОБА_20,ОСОБА_11, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що позивач,Таврійський  благодійний фонд милосердя ім. Нестора Махна, представником якого являється  ОСОБА_7, подав позов  в інтересах і на захист свого члена, зацікавленої особи  ОСОБА_1, в якому вказав, що навесні ( 06.03.;25.04.) 2006 року  ОСОБА_1 зверталася до КП «Теплокомунсервіс» на предмет встановлення причин поганого тиску та повної відсутності  надходження води до її квартири та прохала  здійснити всі необхідні  заходи щодо відновлення належного водопостачання, а також прохала замінити  водопровіди до її квартири.

30.08.2006 року відповідачем КП «Теплокумунсервіс»було здійснено ремонт та заміну водопровідних труб в кв.№ 11 гр. ОСОБА_4 Як вказав позивач, лише після цього  01.09.2006 року  мінімальне водопостачання до квартири ОСОБА_1 було відновлене, але як вказав далі позивач,  ремонт водопровідних труб до квартири зацікавленої особи ОСОБА_1 не здійснено. Крім того ОСОБА_1,  крім задоволення її вищевказаних клопотань, прохала також   демонтувати кран  в квартирі гр. ОСОБА_4,який був встановлений, як слідує з  письмових пояснень ОСОБА_4 дуже давно, коли ще будувався дім і не самим ним.  ОСОБА_1 вказала,  що встановлення цього крану дозволяло останньому без відключення водопостачання в своїй квартирі здійснювати постійне регулювання надходження води в її квартиру або відключати воду взагалі. Крім того, ОСОБА_1 суду також пояснила, що коли вона  з родиною заселялася в  цей будинок, який був побудований за її словами в   близько 1970 року ні водопостачання ні каналізація в будинку була взагалі відсутня.Лише згодом,ці комунікації в цьому будинку були проведені.На підставі яких саме проектів ні їй , ні позивачу не відомо. В новорічну ніч 2007 року , на думку позивача та зацікавленої особи, відповідач ОСОБА_4  із хуліганських мотивів перекрив кран на стояку в своїй квартирі, в результаті чого її родина була  повністю позбавлена води і лише 2 січня 2007 року, коли вона звернулася до посадових осіб та до міліції  було відновлене водопостачання до її квартири.Позивач та зацікавлена особа вказали, що правові відносино між ОСОБА_1 та КП «Теплокомунсервіс»мають договірний характер, що підтверджується відповідним договором № 505/814 від 23 січня  2003 року про участь в витратах на утримання будинку та прибудинкової території та надання комунальних послуг. Але на думку позивача та зацікавленої особи належним чином не виконувався.В своїх доповненнях до первісного позову від 11.09.2009 року позивач та зацікавлена особа, вказали,  що   відповідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 “Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, відключення від мереж централізованого опалення та водопостачання і водовідведення у квартирах багатоквартирних будинків передбачено виключно з ініціативи споживача. ОСОБА_1  такої ініціативи   не проявляла, але була позбавлена  теплопостачання, відключена від централізованого опалення. Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.10 2008 року  ГКП «Теплокомунсервіс» визнано банкрутом, ліквідатором банкрута  призначена  арбітражна керуюча ОСОБА_2 та відкрита ліквідаційна процедура. Позивач та зацікавлена особа вважають, що такими діями їм завдано  матеріальну та моральну  шкоду, яку вони  прохають  стягнути на користь ОСОБА_1  з відповідачів та визнати дії і бездіяльність усіх чотирьох відповідачів дискримінаційними, незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача ОСОБА_1, та права і свободи людини і громадянина;

          діяльність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, та депутатів міської ради п`ятого скликання визнати агресивною і нечесною, такою, що порушує Конституцію та чинне законодавство України, права і свободи людини та не відповідає займаним посадам, а також такою, що здійснюється з метою дискримінації і незаконного переслідування ОСОБА_1, за активну громадську діяльність;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди  протиправними і незаконними діями, прохають стягнути з ліквідатора ОСОБА_2, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди,  протиправними і незаконними діями, прохають стягнути з ОСОБА_3, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, пов`язаної із зловмисними відключеннями води, прохають стягнути з ОСОБА_4, компенсацію моральної шкоди в сумі 4705 гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди,  протиправними і незаконними діями, прохають  стягнути з Гуляйпільської міської ради матеріальної шкоди 10 642 грн. 66 копійок та компенсацію моральної шкоди в сумі 30 тисяч гривень.

          В судовому засіданні було встановлено, що по даній справі , коли відповідачем був вказаний лише КП «Теплокомунсервіс»та позивач ОСОБА_7 та  зацікавлена особа, ОСОБА_1,інтереси якої представляє позивач, заявляли позовні вимоги : а) присудити припинення дій, що порушують права споживача ОСОБА_1 і здійснити  примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі по належному водозабезпеченню квартири № 15, ОСОБА_1 окремою трубою і без кранів в інших квартирах чи приміщення, б) визнати дії відповідача дискримінаційними, незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача та права людини і громадянина, а їхню підприємницьку діяльність- агресивною і нечесною,  Гуляйпільським райсудом Запорізької області рішенням від  26 листопада 2007 року  в їх задоволенні було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08. 04. 2008 року  апеляційна скарга  Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора Махна в інтересах ОСОБА_1  задоволена частково, рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2007 року скасоване та справа направлена на новий розгляд  до суду першої інстанції в іншому складі. Зокрема в вищезазначеній ухвалі суду було вказано, що до участі в справі не був залучений  ОСОБА_4, у квартирі якого встановлений водопровідний кран , який як вбачається з листа (а.с.11),  КП «Теплокомунсервіс»від 23 січня 2007 року, при аварійній ситуації повинен  відсікати  водопровід до квартири  поверхом  вище і який встановлено згідно проекту та технічних вимог, а також судом не витребувано  проект та технічні вимоги, згідно яких на водоводі у квартирі АДРЕСА_1 встановлено водопровідний кран на випадок аварії.   Ухвалою Гуляйпільського райсуду Запорізької області  від 25.06.2008 року до справи був залучений в якості відповідача ОСОБА_4 та судом неодноразово витребовувались  у відповідача та з різних закладів, а саме з Пологівського відділення інспекції державного архівно-будівельного контролю у Запорізькій області та Державного архіву Запорізької області, Гуляйпільської районної державної адміністрації, Гуляйпільської міської ради Запорізької області  вищевказана технічна документація, оскільки представник відповідача, арбітражна керуюча ОСОБА_2 суду повідомила, що  в переліку переданих колишнім керівництвом документів, зазначені проекти та технічні вимоги відсутні, 29.12.2008 року. Всі запити суду були залишені без задоволення, оскільки  в вищезазначених закладах  перелічених документів  не було. В судовому засіданні також було встановлено, що відповідач ОСОБА_4  за зазначеною адресою: АДРЕСА_1, проживає з 1970 року. Поверхом вище нього проживає ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

          В ванній кімнаті його квартири знаходиться кран для подачі водопостачання в його квартиру і квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Приблизно з 1999 року в його ванній кімнаті почала протікати водопровідна труба майже під стелею. Для заміни вищевказаної труби потрібно було  міняти трубу в квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_10  Він  неодноразово звертався з заявами до КП “Теплокомунсервіс”  та  в Гуляйпільську міську раду. А останнього  разу коли представники КП “Теплокомунсервіс” приходили міняти водопостачальну трубу, то ОСОБА_7 та ОСОБА_1, не впустили представників КП “Теплокомунсервіс” до квартири. Як  вказав в письмових поясненнях  ОСОБА_4  також він звертався до інженера КП “Теплокомунсервіс” ОСОБА_5, який повідомив, що для заміни труб водопостачання ОСОБА_7 та  ОСОБА_1, відмовляються впустити їх в свою квартиру.Скільки разів та коли саме відбувалися ці події пояснити не зміг, із-за того, що вже минув тривалий термін, а він має похилий вік та хворобливий стан здоров`я.В своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 вказав, що приблизно в 2007 році, він в другій половині дня, знову ж таки із-за протікання вищевказаної водопровідної труби перекрив кран водопостачання через який подається вода до його квартири та квартири ОСОБА_7, та ОСОБА_1, для уникнення затоплення квартири. Насамперед він до перекриття крану водопостачання повідомив диспетчера КП “Теплокомунсервіс” про свої наміри, який в свою чергу повідомив  йому, що про його дії повідомить майстру ОСОБА_13 Подальші дії диспетчера йому не відомі. Постановою Гуляйпільського РВ УМВС України в Запорізькій області від 31.01.2007 року., відмовний матеріал № 144 по заяві ОСОБА_7, в порушенні кримінальної справи відносно  дій ОСОБА_4відмовлено. Постанова набрала законної чинності. В  постанові вказано, що в ході перевірки  заяви ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_4 26.01.2007 р. в 12 год дня злісно перекривав та не пропускав воду в його квартиру було встановлено,  що при розгляді даної заяви було встановлено,що гр. ОСОБА_7  мешкає на 2 поверсі дому АДРЕСА_2.Поверхом нижче, в квартирі № 11 мешкає громадянин ОСОБА_4 Стояк водонапірної труби вмонтований в основну трубу і проходить через кв. ОСОБА_4 та піднімається в квартиру ОСОБА_7 Дім АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію в 1970 році. За час експлуатації водопровід та каналізація, прийшли в непригодність, так як  поточного ремонту  даних труб не було, в результаті чого ці труби почали протікати, що призвело до помокріння стелі в ванній кімнаті ОСОБА_4  біля цих труб. В період з 31.08.2006 року по 01.09.2006 року працівниками КП «Теплокомунсервіс»були проведені поточні ремонтні роботи, як пояснив головний инженер підприємства ОСОБА_22, запорна задвижка  установлена згідно документації, та якщо її прекрити, то  закінчується подання води як в квартиру ОСОБА_4, так і в квартиру ОСОБА_7 02.01.2007 року  та 26.01.2007 року ОСОБА_4 знову звернувся  з заявою до вищезазначеної організації та повідомив, що знову  затоплюється стеля в ванні його квартири та він вимушений перекрити кран( задвижку)  водопровіду. 23.01.2007 була створена адмінкомісія з головуючим, помічником міського голови ОСОБА_23, яка провела огляд квартири № 11 та врезультаті чого було встановлено затоплення стелі квартири ОСОБА_4 Огляд квартири № 15, яка належить ОСОБА_7 не проводилась, так як останній комісію в квартиру не впустив.Був складений акт  про те, що водопровідні труби  підлягають заміні в зв`язку з їх зношенністю, але ОСОБА_7 працівників підприємства в свою квартиру не впустив знову. Тому так як ОСОБА_4  запорну задвижку  перекривав не з хуліганських намірів, а для того щоб  не допустити затоплення своєї квартири, то в його діях відсутні ознаки будь –якого  злочину або адміністративного правопорушення.Тому на підставі ст.6 п.2 КПК України в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_7 відмовлено. Постановою Гуляйпільського РВ УМВС України в Запорізькій області від 31.01.2007 року., відмовний матеріал № 145 по заяві ОСОБА_7, в порушенні кримінальної справи відносно  дій ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_3відмовлено на тих же  підставах, що вказані в вищезазначеній постанові .Постанова набрала законної чинності.

Як  було встановлено в судовому засіданні, КП «Теплокомунсервіс»засноване на власності територіальної громади і підпорядковується Гуляйпільській міській раді у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Рішення про відключення споживачів м. Гуляйполя від  централізованого опалення ним, як пояснив відповідач ОСОБА_3, не приймалося особисто   ні як начальником комунального підприємства, ні як фізичною особою. Як пояснив відповідач ОСОБА_3 свої обов`язки він виконував відповідно до укладених з ним контрактів з виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради і не мав можливості впливати на переукладнення або розірвання договорів  про надання комунальних послуг з тих підстав, що відповідно до розпорядження міського голови 06 липня 2007 року він був звільнений з посади директора ГКП«Теплокомунсервіс»та призначений на посаду директора іншого підприємства –КП «Комунсервіс».Крім того , як пояснили відповідачі та їх представники  запірна задвижка була встановлена у вказаному приміщенні ще при  забудові будинку.Підвального приміщення куди б можливо було  перенести цей технічний пристрій, в цьому будинку не існує і є технічно не можливим. Вказані обставини  достовірно були підтверджені допитаним в судовому засіданні свідками ОСОБА_5Будь яких вказівок гр. ОСОБА_4 про самостійне перекриття задвижки  з метою тиску на гр. ОСОБА_1 , як вказав відповідач ОСОБА_3, він не надавав, ствердження про це позивача не відповідає дійсності та не підтверджене ніякими доказами. Крім того вказав, що будь яких дискримінаційних, агресивних, нечесних дій щодо ОСОБА_1 він не вчиняв, її ствердження про це є лише її особистою думкою. Про активну громадську діяльність  ОСОБА_1 відповідачу нічого не відомо, а тому будь якого переслідування її він не вчиняв.Ствердження про це позивача та зацікавленої особи не грунтуються на будь яких доказах і як пояснив відповідач ОСОБА_3, є  також особистим безпідставним критичним відношенням ОСОБА_1  до нього.

          Також в судовому засіданні відповідачі та їх представники вважають  рішення про припинення централізованого опалення було вимушеним та економічно обгрунтованим, оскільки надзвичайно висока вартість палива та наявність заборгованності населення за отримані комунальні послуги з централізованого опалення призвели б до збільшення собівартості  тепла та комунальних тарифів, що поставило б населення перед фактом неможливості їх оплати, а як наслідок - знищення комунальної сфери.

Більшість споживачів на час прийняття рішення вже  встановили в своїх помешканнях індивідуальне опалення. Іншим споживачам, після повідомлення їх у встановленному законом порядку про прийняте рішення, була надана можливість скористуватись субсидіями за користування електроопаленням. Рішення про припинення теплопостачання було прийнято представницьким органом на підставі наданих йому повноважень територіальною громадою.

Відповідач ОСОБА_17 суду пояснила, що  Гуляйпільська міська рада при прийнятті рішення про припинення теплопостачання у багатоквартирних будинках діяла в інтересах територіальної громади міста, а саме: в інтересах громадян, які із-за величезних боргів громадян, які не сплачували за комунальні послуги, залишилися без тепла. Відключення квартир громадян з метою встановлення газового опалення, проводилося на підставі їхніх же заяв.При цьому  звернула увагу суду, що заяви від громадян міста щодо від`єднання їх від централізованої системи опалення почали надходити ще у 2006 році, відповідно, до моменту прийняття рішення міською радою № 4 від 26.04.2007 року. В з`язку з тим, щоб уникнути розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу, та враховуючи заяви громадян квартир, було припинено теплопостачання.Не захищеним верствам населення надавався довготерміновий кредит для проведення газового опалення, а також субсидія на електроенергію для опалення квартири.

          ОСОБА_1 не зверталася до Гуляйпільської міської ради жодного разу з питання надання їй кредиту на проведення в своїй квартирі газового опалення і взагалі не намагалася вирішити питання щодо газового опалення її квартири. Їй як представнику відповідача відомо, що є  поставнова  Гуляйпільського райсуду від 26.10.2007 року і цією постановою  було скасовано рішення сесії Гуляйпільської міської ради № 4 від 26.04.2007 року “Про від`єднання житлових будинків від централізованої системи теплопостачання КП “Теплокомунсервіс”.

Рішення про відключення багатоквартирних будинків було прийнято представницьким органом місцевого самоврядування (радою), яка відповідно до статті 1  Закону “Про статус депутатів місцевих рад” складається з депутатів і відповідно до Закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення і цим рішенням  Гуляйпільську міську раду не спонукалося до проведення яких небудь дій.

          В судовому засіданні було встановлено, що  квартира ОСОБА_1 забезпечена індивідуальним опаленням, що підтверджується актом депутата Гуляйпільської міської ради шостого скликання ОСОБА_19 від 20.01.2011 р., в якому зазначено, що квартира ОСОБА_1 обігрівається за допомогою електричного опалення, у трьох кімнатах встановлено електроконвектори за допомогою яких вона індивідуально забезпечує свою квартиру теплом, а  також актом  обстеження зовнішніх та внутрішніх мереж електропостачання квартири ОСОБА_1, де остеження провів  головний инженер Гуляйпільського РЕМ ОСОБА_6 (т.3 а.с. 121), и  де вказано, що будь які зауваження  до електромережі  квартири  відсутні.

          Зазначений акт ОСОБА_1, не підписала, а лише зробила в ньому примітку про те, що з даним актом вона не згодна, в зв`язку з тим, що в акті не вказано, що ванна кімната та кухня не опалюються, а в її квартирі необхідно змінити електропроводку. Представник відповідача ОСОБА_17 в судовому засіданні вказала, що їй як представнику відповідача є  не зрозумілим  те, хто повинен їй, ОСОБА_1,змінити електропроводку у її квартирі, яка належить їй на праві приватної власності, зазначивши, що згідно проведеного обстеження які небудь зауваження до електричної проводки відсутні.

          Відповідно до постанови  Господарського суду Запорізької області від 02.10. 2008 року № 16/50/08, було порушено провадження у справі про банкрутство комунального підприємства “Теплокомунсервіс”, процедура ліквідації якого на сьогоднішній день триває.

          У 2007 році було створено комунальне підприємство “Комунсервіс”, яке надає послуги з централізованого водопостачання та каналізації.

          Дане підприємство було створено не на базі КП “Теплокомунсервіс” в зв`язку з реорганізацією, як стверджує позивач, а  являється новоствореною самостійною юридичною особою.На день розгляду справи, ОСОБА_1, не укладено договір з вищевказаним підприємством на надання їй послуг, так само, як не укладено договір на надання послуг і з комунальним підприємством “Житлосервіс».Борг за надані комунальним підприємством “Комунсервіс” послуги за період з 2007 року по грудень 2010 року включно  на день розгляду справи становить 1785, 34 грн.(а.с.98.т.№ 3).

          Борг за надані комунальним підприємством “Житлосервіс” послуги  становить 1148, 84 грн.(а.с.109 т.3). Представник ОСОБА_17 зазначила,що в той час як жителі багатоповерхівок платять за послуги, гр. ОСОБА_1, користується ними безплатно, не зрозуміло на яких підставах.

          Представник відповідача ОСОБА_17 суду пояснила, що  міський голова ОСОБА_9 нічого не порушував, а діяв лише в межах чинного законодавства, на підставі статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

          Згідно з положеннями ст. 3 ЦПК України  кожна особа має право в порядку , встановленного цим кодексом , звернутися до суду за захистом  своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином данною нормою передбачено право звернення до суду за захистом саме порушених прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні  права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперчень…

          Аналогічна вимога щодо  доведення обставин та їх доказування, як на підставу своїх вимог, передбачена ч.1 ст.60 ЦПК України.

          Відповідно до ст. 137 ЦПК України, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначають розмір шкоди та  якими доказами це підтверджується. Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року із змінами та доповненнями від 25.05.2001 року № 5 та 27.02.2009 року  № 1 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної шкоди треба визначати залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин.

          Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

          Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити  для відновлення свого порушенного права ( реальні збитки);збитки відшкодовуються у повному обсязі , якщо договором, або законом     не передбачено відшкодування у меншому або  більшому розмірі.

          Відповідно до ст. 23 ЦК України , моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

          Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними рішеннями .діями чи бездіяльністю особистим  немайновим  правам фізичної обо юридичної особи , а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою,яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе,що шкоди завдано не з її вини.

          Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Суд вважає, що заявлені вимоги позивача в інтересах зацікавленої особи задоволенню не підлягають з наступних причин: перелічені вище вимоги є необґрунтованими та недоведеними позивачем у встановленому порядку. Крім того, є посилання на протилежні події та факти, яким позивач сам спростовує свої попередні твердження.

Зазначаючи в позові про «дуже поганий тиск води», позивач наступною фразою вказує на «повну відсутність надходження води», що в свою чергу є безпосередньо протилежним.

Таким чином, підтвердженням в даному випадку поганого (або дуже поганого) тиску, можуть бути лише проведені замірювання та зафіксовані у відповідному акті-претензії (п. 23 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р.

Із зазначеного вище, можна зробити висновок, що у позивача відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт дуже поганого тиску та/або відсутності надходження води.

Щодо не здійснення заходів для відновлення належного водопостачання та заміни аварійних водопровідних труб до квартири позивача ГКП «Теплокомунсервіс»було доведено до відома мешканців квартир ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що при їх згоді та наданні доступу до обох квартир, КП «Теплокомунсервіс»проведе ремонт водопровідної і каналізаційної системи (зазначене підтверджується листом № 76). Також було повідомлено, що для вирішення цього питання створена комісія.

При виході комісії, здійснити огляд квартири № 15 не виявилось можливим, оскільки ОСОБА_7 не пустив в своє домоволодіння членів комісії, що в свою чергу є порушенням п. 3.2.4 Договору № 505/814 та п.п. 3 п. 17 вищевказаних  Правил.

Зазначені вище обставини підтверджуються листом № 76 від 23.01.2007 року, постановами про відмову в порушенні кримінальних справ від 31.01.2007 року, які набрали законної чинності.

Тому  твердження позивача стосовно не здійснення заходів щодо заміни аварійних водопровідних труб є також безпідставними. Водночас зазначені обставини також спростовують твердження позивача про агресивність, нечесність та не справедливість діяльності з боку ГКП «Теплокомунсервіс».

Також необхідно звернути увагу на те, що основною причиною звернень ОСОБА_7, був встановлений в квартирі ОСОБА_4 водопровідний кран, який нібито дозволяв останньому перекривати доступ води до квартири позивача та контролювати тиск, без відключення водопостачання в своїй квартирі.

З зазначених підстав, ОСОБА_7, мешканець квартири АДРЕСА_2, 26.01.2007 року та 28.01.2007 року звернувся із заявами до Гуляйпільського РВ УМВС України в Запорізькій області.

По зазначеним вище заявам було проведено перевірку та працівниками міліції було встановлено, що водопровідний кран, встановлений в квартирі ОСОБА_4 таким чином, що  в разі його перекриття водопостачання припиняється і в квартирі останнього, що підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальних справ.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що обставини, викладені в позовній заяві відносно несанкціонованого перекривання води тільки в квартирі позивача повністю або зменшення тиску, також не підтверджені позивачем. Водночас в матеріалах справи є докази, підтверджуючи відсутності обставин, на які посилається позивач.

Крім того, необхідно звернути увагу, що позивач зазначаючи на дуже поганий тиск у водоводі та/або взагалі її відсутність з вини КП «Теплокомунсервіс», (п. 1 та п. 2 позовної заяви), вже в третьому та четвертому пунктах позивач посилається на можливість ОСОБА_4 здійснювати регулювання надходження води в квартиру ОСОБА_1, тому до цього ствердження суд відноситься критично та не приймає його до уваги, так як це ствердження спростовується матеріалами справи.

В позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_1 скрупульозно, точно і в строк виконує свої зобов'язання, а відповідач взагалі не виконує своїх обов'язків з надання послуг.

Підтвердженням виконання зобов'язань ГКП «Теплокомунсервіс»є факти встановлені правоохоронними органами, листуванням з позивачем, спробами здійснити ремонт водопровідної та каналізаційної системи, чому перешкоджає сам позивач, не допускаючи працівників ГКП «Теплокомунсервіс»для проведення необхідних ремонтних робіт. Також виконання зобов'язань по Договору з боку відповідача по наданню послуг підтверджується самим позивачем.

При цьому слід звернути увагу, що відповідно до умов Договору (п. 4.1.6), відповідач, мав всі правові підстави для припинення надання послуг позивачу, при наявності заборгованості більш  ніж за 3 місяці.

Водночас, факт не виконання позивачем зі свого боку обов'язків за Договором, підтверджується договором № 130 про реструктуризацію заборгованості від 15.11.2005 року та самим позивачем, який при цьому посилається на форс-мажорні обставини. Сума боргу, на момент укладання договору № 130 складала 4 383 грн. 97 коп., що свідчить про постійне, майже з моменту укладання Договору від 23.01.2003 року, не виконання позивачем своїх зобов'язань.

При цьому, необхідно звернути увагу, що згідно з п. 7.1. Договору № 505/814 від 23.01.2003 року, форс-мажорні обставини, на які посилається позивач, - це «обстоятельства форс-мажора (пожар, наводнение, землетрясение и другие стихийные бедствия, военнные действия, забастовки, и др. ...)»

Таким чином, посилання позивача на форс-мажорні обставини, як на причину не виконання своїх зобов 'язань, є  таким ,що не відповідає дійсності..

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що всі вимоги не матеріального характеру є необґрунтованим, таким що не підтверджуються жодними доказами та не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Факт вжиття всіх необхідних заходів з боку ГКП «Теплокомунсервіс»щодо ремонту (виконання своїх зобов'язань) водопроводу підтверджується листуванням з позивачем, матеріалами перевірок, по яким було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальних справ.

Водночас, позивачем не надано належних доказів, підтверджуючих вину ГКП «Теплокомунсервіс»в завданої йому шкоди, також не надано належних доказів про наявність такої шкоди. Крім того, в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок, в зв'язку з чим підстави для стягнення матеріальної шкоди у вказаннніх ним розмірах також відсутні.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови ПВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною третьою зазначеної норми передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»мережі, арматура до них , прилади  та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житловокомунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди –відносяться  до внутрішньобудинкової системи.

Згідно ст. 20 ч. 3 п.4 , 21 ч.2 п.7 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»споживач за власний рахунок зобов язаний  ремонтувати і міняти  санітарно –технічні прилади, пристрої та обладнання, що вийшли з ладу з його вини, а виконавець зобовязаний  утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій , усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором або законом.

З витребуваних  судом у КП «Теплокомунсервіс»технічної документації на встановлення кранів по водопостачанню в будинку АДРЕСА_1  зазначена схема розводки системи водопостачання і установки запорної арматури зазаначеного будинку, яка виконана згідно проекту(а.с. № 45 т.1).Інших документів судом не встановлено, сторонами не надано.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту неправомірності в діях відповідачів, не надано доказів вини, як обов'язкової складової для настання відповідальності, позовні вимоги не обґрунтовані належним чином, з урахуванням положень п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, відповідно до якого позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, на підставі ст.ст. 614, 1166, 1167 ЦК України, п. 4 Постанови ПВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року, «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р,  в задоволенні позовних вимог позивача в інтересах  зацікавленої особи необхідно відмовити.

Не зрозумілими і безпідставними є вимоги позивача, зацікавленої особи ОСОБА_1, про  відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_15, та Гуляйпільською міською радою Запорізької області.

          Твердження ОСОБА_1, про те, що всіма відповідачами завдано їй матеріальної та моральної шкоди та їх розміри не знаходять ніякого підтвердження, жоден із допитаних у судовому засіданні свідків, яких  запрошував позивач та зацікавлена особа, не підтвердили факт спричинення такої шкоди (ніхто із  свідків не пам`ятав випадку перекриття води у квартирі ОСОБА_1, так як і всіх інших дій відповідачів).

          ОСОБА_1, не має права  на  відшкодування ні матеріальної ні моральної шкоди, так як  ніяких незаконних , злочинних і протиправних дій відповідачами не було зроблено.

          У своєму позові ОСОБА_1, ставлячи такі вимоги, повинна посилатися на діюче законодавство та навести докази, що підтверджують її вимоги, аргументувати свої вимоги. Жодних аргументів щодо цього не наведено, доказів не надано,  судом їх не добуто, а отже, якщо докази не надано, то неможливо встановити факт  нанесення  моральної і матеріальної шкоди і якщо доказами цей факт не доводиться, то немає потреби з`ясовувати і інші підстави відповідальності.

          У позовній заяві гр. ОСОБА_1 зазначає, що всі дії відповідачів здійснюються з метою дискримінації і незаконного переслідування її за активну громадську діяльність.

          Виходячи із положень діючого законодавства, активна громадська діяльність —це діяльність громадян, спрямована на покращення життя оточуючих шляхом проведення різноманітних акцій та реалізацій соціальних проектів, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.

          Тому на підставі всього вищевказанного, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог  позивача в інтересах  зацікавленої особи, а саме:

визнати дії і бездіяльність усіх чотирьох відповідачів дискримінаційними, незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача ОСОБА_1, та права і свободи людини і громадянина;

          діяльність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, та депутатів міської ради п`ятого скликання визнати агресивною і нечесною, такою, що порушує Конституцію та чинне законодавство України, права і свободи людини та не відповідає займаним посадам, а також такою, що здійснюється з метою дискримінації і незаконного переслідування ОСОБА_1, за активну громадську діяльність;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди  протиправними і незаконними діями, стягнути з ліквідатора ОСОБА_2, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди,  протиправними і незаконними діями, стягнути з ОСОБА_3, моральну шкоду в сумі 10 тисяч гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди, пов`язаної із зловмисними відключеннями води, стягнути з ОСОБА_4, компенсацію моральної шкоди в сумі 4705 гривень;

          на відшкодування завданої ОСОБА_1, шкоди,  протиправними і незаконними діями, стягнути з Гуляйпільської міської ради матеріальної шкоди 10 642 грн. 66 копійок та компенсацію моральної шкоди в сумі 30 тисяч гривень –відмовити.

          Керуючисьст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України ст.ст.22,23,509,626,638,639,1166,1167 ЦК України, ст.ст. 20,21,26 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», договором 505/814 від 23.01.2003 р. «Про участь у витратах  на утримання будинку та прибудинкової території та надання комунальних послуг»суд,–

                                                                                   В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову Таврійського благодійного фонду милосердя ім. Нестора  Махна на захист та в інтересах своїх членів: ОСОБА_1  до Гуляйпільського комунального підприємства «Теплокомунсервіс»в особі арбітражного  керуючого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гуляйпільської  міської ради Запорізької області про захист та відновлення  прав споживача та відшкодування завданої шкоди - відмовити.

          З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 12.02.2011 року.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

          Суддя: