Справа № 2-а-82 / 11 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

                                  24 лютого 2011 року  В.Писарівський районний суд Сумської області в особі судді Савєльєвої А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в смт.В.Писарівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у В.Писарівському районі про визнання бездіяльності державного органу протиправною, нарахування та стягнення щомісячних соціальних виплат,-

встановив:

                    Позивач  звернулася до суду з  позовом до Управління Пенсійного Фонду України у В.Писарівському районі про визнання бездіяльності державного орагу протиправною, нарахування та стягнення щомісячних соціальних виплат, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона має статус “дитина війни” і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання  щомісячної державної соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач вказує, що всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп, Управління Пенсійного Фонду України у В-Писарівському районі / далі –УПФУ/ не здійснило перерахунок пенсії. Вважає, що відповідач повинен зробити перерахунок за період з 1 січня 2007 року, ці кошти  просить стягнути на її користь, а також поновити пропущений строк для звернення до суду.

                    Сторони належним чином були повідомлені про місце, день та час судового розгляду справи.

                    Позивач у судове засідання не з’явилася, але надала письмову заяву, в якій свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розгляд справи провести без її участі.

                    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав письмове клопотання про слухання справи в його відсутність,а також надав письмове заперечення, в якому зазначає, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм здійснення цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.          Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»такі виплати не передбачені та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не врегульоване, в Управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачу виплачується у повному обсязі. Після прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України № 10-рп, яким було визнано неконституційними вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.05.2008 року, Кабінет міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання і державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Також у письмовому заперечення зазначено, що Управління Пенсійного фонду у В-Писарівському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, не погоджується на поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом. У зв’язку з наведеним просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

                    Частина 3 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

                    З урахуванням вищезазначеного положення КАС України та клопотань сторін  судовий розгляд справи здійснюється у відсутність сторін в порядку письмового провадження.

                    Вивчивши матеріали справи, оцінюючи докази, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

                    У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  має статус «дитини війни», що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.08.2000 року  /а.с.5/.  

                    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним  зупинення або обмеження пільг, компенсацій, як це відбулося відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всі території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ у В.Писарівському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом Рішення щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни / крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ,- 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення  у вищенаведеному розмірі позивачеві виплачується щомісячно, починаючи з січня 2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всі території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд доходить висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22.05.2008 року УПФУ у В.Писарівському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про Державний бюджет України на 2011 рік»зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено не було.

Отже, враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, суд доходить висновку, що положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18.11.2004 року №2195-IV поновили свою дію з  22 травня 2008 року і на 01.01.2009 року та в подальшому були чинними.

Тому відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- з 22.05.2008 року та в подальшому нараховувати та здійснювати виплату підвищення до пенсії особам зі статусом «дитини війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 22 Конституції України , соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позивачеві не виплачувалася.

Статтею 8  Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Заперечення відповідача про те, що рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними ті положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», які вже були виконані відповідачем до винесення рішення Конституційним судом , суд не може прийняти до уваги, оскільки у першу чергу відповідач повинен був керуватися при нарахуванні та виплаті соціальної грошової допомоги позивачеві Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та Конституцією України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з наступних підстав.  Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод  людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що можливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для  визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим  Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституцією України та зазначеного нормою Закону.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності  на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни».

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо призначення пенсій, підготовки документів щодо її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачеві 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний Фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат позивачеві, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Доводи відповідача щодо пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав є безпідставними, оскільки порушення прав позивача тривало з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилося після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і знову порушення прав триває з 22 травня 2008 року, до того ж позивач має похилий вік та є необізнаним у змінах до законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить також з того, ж вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої ним суми соціальної допомоги не підялагють задоволенню, оскількі такі виплати не були позивачеві нараховані, а суд не може перебирати на себе функції органу, якому надані такі повноваження.

Строк звернення до суду  за захистом прав, свобод  та інтересів  особи (ст. 99 КАС України) встановлюється у шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів. Конституційні права позивача було порушено  шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої юридичної сили, про неконституційність яких йому не було відомо, позивач мав довіру до держави, яка у відповідності до ст.3 Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність, до того ж обов’язок по правильному нарахуванню та виплаті пенсій покладено на відповідача - УПФУ у В.Писарівському районі, який, не дивлячись на визнання внесених змін до законів неконституційними і відновлення дії норм законів у попередніх редакціях, зокрема положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, все ж продовжує порушувати права позивача, також позивач має похилий вік і є необізнаним у змінах до законодавства, що  є підставою для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 6-14, 99, 122, 159-163, 186 КАС України, -

                                                            в  и  р  і  ш  и  в  :

Позовні вимоги ОСОБА_2  –задовольнити  частково.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення з адміністративним позовом до суду.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у В-Писарівському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року з урахуванням виплачених сум протягом 2007-2011 років.          

          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Постанова може бути оскаржена  в апеляційному порядку  до Харківського апеляційного адміністративного суду через В-Писарівський  районний суд шляхом подачі в 10-денний строк  з дня  отримання копії постанови апеляційної скарги, з одночасним надісланням її копії особою, яка подає апеляційну скаргу, до апеляційної інстанції.

Суддя                                                            А.І.Савєльєва