ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

17 лютого 2011 року справа № 5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229

За заявою          Відкритого акціонерного товариства „Новінка”,

                    ідентифікаційний код 03058738

(99040, м. Севастополь, вул. Індустріальна, 18)

до                    Державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв’язку”,

ідентифікаційний код 14309020

(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29)

про визнання боржника банкрутом,

суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

Заявник (Міністерство Оборони України) –Ковальчук І.В, головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність № 220/686/д від 30,12.2010;

Ініціюючий кредитор (ВАТ „Новінка”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

Керуючий санацією (арбітражний керуючий) –не з’явився;

Боржник (ДП „Конструкторське бюро радіозв’язку”) –Молчанов А.О., представник, довіреність б/н від 06.12.2010;

Боржник (ДП „Конструкторське бюро радіозв’язку”) –Приймак А.І., представник, довіреність б/н від 06.12.2010;

Державний орган з питань банкрутства (Управління з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі) –Поляков Д.В., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 03 від 30.12.2010;

Прокурор (Прокуратура міста Севастополя) –Шульга А.М., посвідчення НОМЕР_1 від 18.11.2008;

Кредитор (ОСОБА_6) –ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 26.12.1997;

Кредитор (ОСОБА_7) –ОСОБА_7, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 12.02.1998;

Кредитор (ОСОБА_8) –ОСОБА_8, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 18.01.2000;

Кредитор (ОСОБА_9) –ОСОБА_9, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 15.12.2000;

Кредитор (ОСОБА_10) –ОСОБА_10, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 23.11.1999;

Кредитор (ОСОБА_11) –ОСОБА_11, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 15.04.1997;

Кредитор (ОСОБА_12) –ОСОБА_12, паспорт серії НОМЕР_8, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 15.07.2000;

Кредитор (ОСОБА_13) –ОСОБА_13, представник трудового колективу, паспорт серії НОМЕР_9, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 11.04.1997;

Кредитор (ОСОБА_14) –ОСОБА_14, паспорт серії НОМЕР_10, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 14.05.1999;

Кредитор (ОСОБА_15) –ОСОБА_15, паспорт серії НОМЕР_11, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 19.09.2000;

Кредитор (ОСОБА_16) –ОСОБА_16, паспорт серії НОМЕР_12, виданий Ленінським РВ УМВС України у м. Севастополі 04.08.2000;

Кредитор (ОСОБА_17) –ОСОБА_17, паспорт серії НОМЕР_13, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 24.10.1997;

Кредитор (ОСОБА_18) –ОСОБА_18, паспорт серії НОМЕР_14, виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 08.12.2000;

Кредитор (Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

Кредитор (Севастопольський міський центр зайнятості) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

Кредитор (Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі) –Парфьонова О.М., представник, довіреність № 79 від 02.11.2010.

ВСТАНОВИВ:

04.11.2008 Відкрите акціонерне товариство „Новінка” звернулось до господарського суду м. Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство Державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв’язку”.

Ухвалою від 06.11.2008 порушено провадження у справі, призначено дату проведення підготовчого засідання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 20.01.2009, винесеною за результатами підготовчого засідання, введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено         Бондаря О.А.

Ухвалою суду від 10.06.2009 суд затвердив реєстр вимог кредиторів.

Також ухвалою від 10.06.2009 залишена без задоволення заява Міністерства оборони України про визнання кредиторських вимог у розмірі 4 277 624,00 грн. /том 8, арк. с. 31-32/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду м. Севастополя від 11.08.2009 ухвала господарського суду м. Севастополя від 10.06.2009 залишена без змін   /том 14, арк. с. 91-97/.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2009 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 та ухвала господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя /том 14, арк. с. 177-180/.

У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не була надана правова оцінка заявленим Міністерством оборони України вимогам на предмет їх належності до вимог конкурсного чи поточного кредитора та не зроблені належні висновки відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно зі статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 30.12.2010, на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя № 120 від 27.12.2010, справу прийнято до провадження суддею      Головко В.О.; розгляд кредиторських вимог Міністерства оборони України до боржника призначений на 17.02.2011.

Розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає заяву Міністерства оборони України про визнання кредиторських вимог такою, що не підлягає задоволенню, а вимоги –такими, що не підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів, виходячи з наступного.

В обґрунтування заявлених вимог Міністерство оборони України посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов’язань за Державними контрактами № 117610 від 31.10.2000 та № 251/2/06-3 від 25.12.2006, у зв’язку з чим, на думку заявника, боржник повинен нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 2 233 624,00 грн., а також зобов’язаний повернути Міністерству оборони України аванс в сумі 2 044 000,00 грн.

Дійсно, 31.10.2000 між Міністерством оборони України (Генеральний замовник, Замовник) та Державним підприємством „Конструкторське бюро радіозв’язку” Державного комітету промислової політики України (Головний виконавець, Виконавець) укладено державний контракт № 117610 /том 7, арк. с. 34-42/, за яким Виконавець зобов’язався виконати й здати Генеральному замовнику, а останній – прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу (ДКР) по темі: „Розробка радіостанції середньої потужності”, шифр „Ринг” (далі –Контракт від 31.10.2000).

Пунктом 14 Контракту від 31.10.2000 передбачено, що терміни виконання роботи або її етапів можуть змінюватися за письмовою домовленістю Сторін з оформленням узгоджувального протоколу.

Згідно з Узгоджувальним протоколом № 10 від 29.09.2006 щодо порядку виконання ДКР „Ринг” (договір від 31.10.2000 № 117610), який є невід’ємною частиною Контракту від 31.10.2000, строк виконання етапу 4 та ДКР „Ринг” –31.10.2007 /том 7, арк. с. 55-56/.

Узгоджувальним протоколом № 13 від 29.12.2007 до договору від 31.10.2000 № 117610, який є його невід’ємною частиною, термін дії договору встановлено до 31.12.2008 /том 7, арк. с. 63/.

Також, 25.12.2006 між Міністерством оборони України (Генеральний замовник) і Державним підприємством „Конструкторське бюро радіозв’язку” Міністерства промислової політики України (Головний виконавець) укладено державний контракт № 251/2/06-3 /том 7, арк. с. 11-18/, за яким Виконавець зобов’язався виконати й здати Генеральному замовнику, а останній –прийняти й оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі: „Розробка базової ультракороткохвильової радіостанції”, шифр „Лотос/1” (далі –Контракт від 25.12.2006).

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що терміни виконання роботи або її етапів можуть змінюватися за письмовою домовленістю Сторін з оформленням узгоджувального протоколу.

Згідно з Узгоджувальним протоколом б/н від 09.10.2007 до договору від 25.12.2006 № 251/2/06-3 (ДКР „Лотос/1”), який є його невід’ємною частиною, строки виконання етапу 3 ДКР „Лотос/1” та договору в цілому –29.02.2008 /том 7, арк. с. 24-25/.

Узгоджувальним протоколом б/н від 31.05.2008 до договору від 25.12.2006 № 251/2/06-3 (ДКР „Лотос/1”), який є його невід’ємною частиною, термін дії договору встановлено до 31.12.2008 /том 7, арк. с. 31/.

При цьому, виходячи з відомостей виконання /том 7, арк. с. 19, 43-44/, зазначені в узгоджувальному протоколі № 10 4 етап за Контрактом від 31.10.2000 та в узгоджувальному протоколі б/н 3 етап за Контрактом від 25.12.2006 виконання робіт є завершальними, тобто з виконанням вказаних етапів припиняються зобов’язання Виконавця за цими договорами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторонами не заперечується, що після 31.12.2008 (термін чинності обох Контрактів) робота Виконавця залишилася не закінченою, отже зобов’язання боржника за Контрактами не припинилися і Генеральний замовник може і повинен був вимагати від Виконавця завершення роботи, передбаченої Контрактами.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон) визначені основні понятійні категорії.

Боржник –          суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

Кредитор –          юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як убачається з матеріалів справи, вимоги Міністерства оборони України виникли до порушення провадження у даній справі (06.11.2008), а саме: 01.11.2007 –за Контрактом від 31.10.2000 № 117610 та 01.03.2008 –за Контрактом від 25.12.2006 № 251/2/06-3.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону, грошове зобов’язання –зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов’язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Судом встановлено, що предметом Державних контрактів № 117610 від 31.10.2000 та № 251/2/06-3 від 25.12.2006 є відповідні дослідно-конструкторські роботи, які Головний виконавець (боржник у справі) зобов’язувався виконати й здати Генеральному замовнику (Міністерство оборони України), а останній зобов’язувався прийняти й оплатити ці роботи.

Отже, за вказаними Державними контрактами будь-які грошові зобов’язання ДП „КБ радіозв’язку” перед Міністерством оборони України не передбачені, тобто в даному випадку мають місце речово-правові вимоги заявника до боржника: результати робіт.

При цьому, стаття 1 Закону прямо вказує на те, що неустойка (штраф, пеня) не входять до поняття грошових зобов’язань боржника; так само не відноситься до грошових зобов’язань в розумінні Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимога заявника про повернення авансу, оскільки боржник прийняв на себе за Контрактами саме речово-правові зобов’язання, а не грошові.

Навпаки, Міністерство оборони України як Генеральний замовник цих робіт має грошові зобов’язання перед боржником щодо оплати відповідних дослідно-конструкторських робіт.

Згідно з пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство” до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 15 зазначеної Постанови передбачено, що у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов’язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов’язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов’язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України „Про виконавче провадження”, а також статті 121 Господарського процесуального кодексу України чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Разом із тим, у пункті 2 частини четвертої статті 15 Закону вказано, що в реєстрі вимог кредиторів містяться дані про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов’язаннями чи зобов’язанням відносно сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, вимоги Міністерства оборони України не підпадають під категорію вимог конкурсних кредиторів.

За викладених обставин заява Міністерства оборони України про визнання вимог до боржника у розмірі 4 277 624,00 грн., з яких: штрафні санкції –2 233 624,00 грн. та сума раніше наданого авансу –2 044 000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1, 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства оборони України про визнання вимог до боржника у розмірі 4 277 624,00 грн., з яких: 2 233 624,00 грн. –штрафні санкції; 2 044 000,00 грн. –сума авансу, –залишити без задоволення.

Суддя                                                       підпис                                                В.О.Головко