КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2011 № 05-6-15/461
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача: Михальська Н.В. дов. №01-05/367 від 26.10.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2010
у справі № 05-6-15/461 ( .....)
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до ВАТ "Атомпрофоздоровниця"
про стягнення 62 225,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
18.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця», в якій просив стягнути з відповідача 47725,00 грн. в рахунок оплати виконаних робіт та 14500,00 грн. моральної шкоди
Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 22.11.2010 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ Атомпрофоздоровниця” про стягнення 62225,00грн. направлено за підсудністю до господарського суду м. Києва на підставі ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2010 року у справі № 05-6-15/461 у прийнятті позовної заяви відмовлено, позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що спір про стягнення заборгованості за виконані роботи, непідвідомчий господарському суду. Крім того, позивач є фізичною особою, яка не може бути стороною в господарському судовому процесі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2010 року у справі № 05-6-15/461 та направити позовні матеріали на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.02.2011 року.
Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.02.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року у справі №05-6-15/461 скасувати та направити позовні матеріали для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №05-6-15/461 від 06.12.2010 року.
Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши оскаржувану ухвалу на предмет правильності застосування господарським судом м. Києва норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням позовних матеріалів для розгляду до господарського суду м Києва з наступних підстав.
Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, зокрема ними є:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов заявлено на підставі договорів від 01.01.2009 року та 31.03.2010 року про надання послуг, які укладені між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та санаторієм «Горний».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відповідач не виконав зобов'язання за вказаними договорами, позивач просив стягнути з відповідача 47725,00грн. в рахунок оплати виконаних робіт та 14500,00грн. моральної шкоди.
До позовної заяви позивачем було додано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 від 07.07.2008 року, що підтверджує, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Таким чином, позивач відповідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України є громадянином, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності, та має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Крім того, висновок суду першої інстанції, що спір про стягнення заборгованості за виконані роботи непідвідомчий господарському суду суперечить нормам чинного законодавства, а саме ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 06.12.2010 року у справі № 05-6-15/461 – скасуванню, з направленням позовних матеріалів №05-6-15/461 на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2010 року № 05-6-15/461 скасувати.
Позовні матеріали №05-6-15/461 передати на розгляд до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді