ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2011 року Справа № 30/150-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача –Скворцова В.О., довіреність від 14 лютого 2011 року б/н;
від відповідача-1 –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача-2 –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2010 року у справі № 30/150-09
за позовом Акціонерного банку “Діамант”, м.Київ в особі філії акціонерного банку “Діамант” в м.Дніпропетровськ
до відповідача 1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, сел.Дослідне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец Монтаж Мережа”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 730490 грн. 33 коп., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2010 року у справі № 30/150-09 (суддя Євстигнеєва Н.М.) задоволено позовні вимоги АБ “Діамант” в особі дирекції в м.Дніпропетровську; стягнуто солідарно з відповідачів ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “Спец Монтаж Мережа” на користь АБ “Діамант” заборгованість по договору лізингу від 31 березня 2008 року №050: по сплаті лізингових платежів у розмірі 301934,46 грн., пеню в розмірі 16024,07 грн.; заборгованість по договору лізингу від 14 травня 2008 року №054: по сплаті лізингових платежів у розмірі 215394,16 грн., пеню в розмірі 12 698,46 грн.; заборгованість по договору лізингу від 04 червня 2008 року №056: по сплаті лізингових платежів в розмірі 176 079,43 грн., пеню в розмірі 8359,75 грн. Також, з відповідачів стягнутого на користь позивача витрати по сплаті державного мита по 3652,45 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по 156,25 грн. з кожного.
При винесенні рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем-1 зобов’язань за договорами фінансового лізингу по сплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим з відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя, стягнуто суму заборгованості та пеню.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-1 –ФОП ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на положення ст.65 Сімейного кодексу України, ст.369 ЦК України, зазначає про недійсність договору фінансового лізингу, оскільки при його укладенні не було отримано згоди дружини ФОП ОСОБА_2 Також зазначає про неправомірність розгляду судом даної справи, оскільки суд мав зупинити провадження до розгляду Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області позову його дружини про визнання договорів лізингу недійсними.
Позивач –АБ “Діамант” в особі філії АБ “Діамант” проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що банком доведено факт наявності простроченої заборгованості відповідача-1 зі сплати лізингових платежів та пені за договорами фінансового лізингу та обов’язку як апелянта, так і відповідача-2 щодо погашення заборгованості та сплати пені. Відповідач не навів жодних аргументів, що спростовували б заявлені по суті позовні вимоги банку та не надав жодного доказу в підтвердження відсутності у останнього заборгованості за договорами лізингу.
Відповідач-2 –ТОВ “Спец Монтаж Мережа” відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем –Акціонерним банком “Діамант” та відповідачем-1 –ФОП ОСОБА_2 були укладені договори фінансового лізингу транспортних засобів:
- від 31 березня 2008 року № 050,
- від 14 травня 2008 року № 054,
- від 04 червня 2008 року № 056.
На підставі договору від 31 березня 2008 року № 050 позивач 04 квітня 2008 року за актом приймання-передачі передав відповідачу-1 транспортні засоби: автокран КС-55727-1 більше 20Т-С на шасі МАЗ-630303 2008 року випуску у кількості 2 од. (реєстраційні номери АЕ 9684 СЕ, АЕ 9685 СЕ) загальною вартістю 2117000 грн. /а.с.21 т.1/.
На підставі договору від 14 травня 2008 року № 054 позивач 23 травня 2008 року за актом приймання-передачі передав відповідачу-1 транспортні засоби: екскаватор гусеничний JСВ JS 330 LC вартістю 1316487,20 грн., каток вібраційний УМ 166 V вартістю 839549,80 грн., загальною вартістю 2156037 грн. /а.с.30 т.1/.
На підставі договору від 04 червня 2008 року № 056 позивач 20 червня 2008 року за актом приймання-передачі передав відповідачу-1 транспортні засоби: екскаватор гусеничний R500LC-7 HYUNDAI 2008 року випуску у кількості 2 од. загальною вартістю 3663334 грн. /а.с.39 т.1/.
Як встановлено п.1.4 договорів, предмет лізингу надається в користування лізингоодержувачу виключно на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів у розмірі та порядку, встановленому розділом 2 цього договору.
Відповідно до п.2.2.2 договорів лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно, в термін до 10-го числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу. Останній лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем у число місяця, аналогічне числу місяця підписання акта приймання-передачі предмету лізингу. Лізингові платежі сплачуються в розмірі та порядку, визначених Графіком сплати лізингових платежів, що наведений у Додатку №1 до цих договорів.
Сторонами узгоджені та підписані Графіки сплати лізингових платежів до договору від 31 березня 2008 року №050 /а.с.19-20 т.1/, до договору від 14 травня 2008 року №054 року /а.с.28-29 т.1/ та до договору від 04 червня 2008 року №056 /а.с.37-38 т.1/.
П.7.1 договорів встановлений строк лізингу –строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу –48 місяців з дати підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше 1 року з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі предмета лізингу.
З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаними договорами фінансового лізингу 31 березня 2008 року, 14 травня 2008 року та 04 червня 2008 року між позивачем та відповідачем-2 –ТОВ “Спец Монтаж Мережа”, було укладено договори поруки відповідно №№ 050/1, №054/1, №056/1, за якими відповідач-2 як поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зобов’язань за договорами фінансового лізингу транспортних засобів від 31 березня 2008 року №050, від 14 травня 2008 року №054 та від 04 червня 2008 року №056 /а.с.40-45 т.1/.
В травні 2009 року позивач АБ “Діамант” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 та ТОВ “Спец Монтаж Мережа” про стягнення заборгованості за договорами фінансового лізингу у загальній сумі 730490,33 грн. в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про невиконання відповідачем-1 зобов’язань по сплаті лізингових платежів, у зв’язку з чим просив стягнути заборгованість з нарахуванням пені солідарно з відповідачів.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суд про задоволення позовних вимог АБ “Діамант”.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З огляду на положення п.2.2.2 договорів, Графіків сплати лізингових платежів, строк сплати лізингових платежів становив: за договором фінансового лізингу від 31 березня 2008 року № 050 –з 10 листопада 2008 року по 10 травня 2009 року, за договором фінансового лізингу від 14 травня 2008 року № 054 –з 10 листопада 2008 року по 10 травня 2009 року, за договором фінансового лізингу від 04 червня 2008 року № 056 –з 10 листопада 2008 року по 10 березня 2009 року, і є таким, що настав.
Проте, відповідач-1 – ФОП ОСОБА_2 зобов’язань по сплаті лізингових платежів належними чином не виконав, доказів сплати лізингових платежів за спірний період в сумі 693408,05 грн., в тому числі за договором від 31 березня 2008 року № 050 року в сумі 301934,46 грн., за договором від 14 травня 2008 року № 054 в сумі 215394,16 грн. та за договором від 04 червня 2008 року № 056 в сумі 176079,43 грн. не надав.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Відповідно до п.2.1 договорів поруки кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання зобов’язань, що витікають із договору фінансового лізингу при умові, якщо в установлений договором фінансового лізингу строк виконання зобов’язання в цілому чи в будь-якій їх частині не будуть виконані боржником, а також при умові обов’язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання боржником в цілому (або в тій чи іншій їх частині).
Проте, на вимоги позивача у листах від 15 квітня 2009 року №№ 298/ДД-92/01-002, 297/ДД-92/01-002, 296/ДД-92/01-002, які були отримані відповідачем-2 16 квітня 2009 року /а.с.52-5/ т.1/, останнім заборгованість сплачена не була.
Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договорів поруки поручитель поручається перед кредитором за належне виконання відповідачем-1 ФОП ОСОБА_2 (боржник) взятих на себе зобов’язань за договорами фінансового лізингу транспортних засобів, в тому числі по сплаті лізингових платежів, комісії, а також можливих штрафних санкцій (штрафу, пені) у розмірі та порядку, передбачених договором фінансового лізингу. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов’язань, вказаних у п.1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Враховуючи невиконання відповідачем-1 зобов’язань по своєчасній та повній сплаті лізингових платежів судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення суми виниклої заборгованості солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.
Також, судова колегія вважає правильним рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.
Відповідно до п.9.1 договорів фінансового лізингу за несвоєчасну сплату лізингоодержувачем лізингових платежів та/або комісії(й) за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів та/або комісії(й) за кожен день прострочення.
У зв’язку з несвоєчасною сплатою лізингових платежів з відповідачів підлягає стягненню пеня в розмірі 37 082,28 грн., в тому числі:
- за договором фінансового лізингу транспортних засобів від 31 березня 2008 року №050 –за період з 11 листопада 2008 року по 15 березня 2009 року в сумі 16024,07 грн.;
- за договором від 14 травня 2008 року № 054 –за період з 25 листопада 2008 року по 15 травня 2009 року в сумі 12698,46 грн.;
- за договором від 04 червня 2008 року № 056 –за період з 21 листопада 2008 року по 16 березня 2009 року в сумі 8359,75 грн.
Доводи, викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі, щодо недійсності договорів фінансового лізингу у зв’язку з відсутністю згоди його дружини на їх укладення, а також посилання відповідача на неправомірність розгляду справи по суті до вирішення спору за позовом його дружини про визнання лізингових договорів недійсними, судова колегія відхиляє як безпідставні.
Відповідно до положень ст.ст.57, 61 Сімейного кодексу України, ст.52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя (п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”), у зв’язку з чим отримання згоди дружини ФОП ОСОБА_2 на укладення договорів фінансового лізингу не вимагалося.
Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Отже, обов’язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов’язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов’язаного спору.
Подання гр.ОСОБА_4 до місцевих судів позовів про визнання недійсними договорів фінансового лізингу не перешкоджає з’ясуванню обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справі і винесенні остаточного рішення і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи по суті.
Що стосується клопотань відповідача-1 про призначення почеркознавчої експертизи та експертизи печатки та про проведення звірки, то вони є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки розмір заборгованості відповідача-1 по сплаті лізингових платежів підтверджується наявними у справі матеріалами, а відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту невідповідності пред’явленої до стягнення суми з розміром заборгованості не надано. Клопотання ж про проведення експертизи заявлялося відповідачем також при розгляді справи в першій інстанції та правомірно відхилено господарським судом через відсутність необхідності її призначення та фактичне виконання відповідачем-1 договорів лізингу.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2010 року у справі № 30/150-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко