Справа № 22ц-2045/07                                        Головуючий у суді 1 інстанції: Слюсар Л.П.

Категорія    29                                                       Доповідач: ПерцоваВ.А.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

4 квітня 2007 року                       Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді:     Перцової В.А.

Суддів :                        Козлова СП., Повєткіна В.В.

При секретарі:             Білоус A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №26 про вселення і визначення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2., та ОСОБА_3. і просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1і виділити їй в користування ізольовану кімнату площею 9,8 кв. м. з коморою 1,0 кв. м., відповідачам - дві суміжні кімнати площею 17, кв. м. і 11,4 кв. м. з коморою 2,2 кв. м.; кухню, санвузол, коридор та балкон залишити в загальному користуванні.

В обґрунтування позовних вимог вона посилалась на те, що вона та відповідачки, які є її донькою та онукою, зареєстровані в зазначеній квартирі, але, внаслідок конфліктних відносин і поганого відношення до неї відповідачів вона вимушена була піти з квартири. Оскільки, мирним шляхом відповідачі не бажають вирішити спір, вона вимушена звернутись до суду для захисту своїх прав.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду з тих підстав, що суд не врахував дійсні обставини справи, порушив при розгляді справи вимоги норм процесуального права, питання про виділення сторонам в користування окремих приміщень з укладенням окремих договорів найму суд вирішив без врахування вимог норм житлового законодавства і того, що позивачка не проживає в спірній квартирі довгий час.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що в квартиріАДРЕСА_1зареєстровані ОСОБА_1., ОСОБА_2. ОСОБА_3. Наймачем квартири є ОСОБА_1., яка вимушено не проживає в даній квартирі внаслідок недоброзичливого відношення до неї з боку відповідачів. У її відсутність відповідачі замінили вхідні двері, ключів від яких вона не має.

Спірна квартира складається з трьох жилих кімнат: двох суміжних площею 17,2 кв. м. і 11,1 кв. м. та ізольованої - площею 9,8 кв. м., а також, коридору, санвузла, кухні, двох комор і балкону. Позивачка не заперечує проти виділення в її користування кімнати розміром 9,8 кв. м., жила площа якої менше ніж припадає на неї.

Враховуючи, що ОСОБА_1. має право користуватись спірною квартирою і, що в її користування та користування відповідачів можуть бути виділені окремі приміщення, на які з ними можна укласти окремі договори найма, апеляційний суд вважає, що районний суд, керуючись ст.ст. 61, 63, 64, 103, 104 ЖК України, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1. про вселення та прийшов до висновку про можливість зміни

2

договору найму спірної квартири з виділом в її користування кімнати площею 9,8 кв. м. із коморою - 1,0 кв. м.., відповідачам - двох кімнат площею 17,2 кв. м. і 11, 4 кв. м. із коморою 2,2 кв. м. та залишенням в загальному користуванні кухні та ванної кімнати.

Доводи в апеляційній скарзі відповідачів про те, що позивачка тривалий час не проживає в спірній квартирі, пропустила строк позовної давності, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, при розгляді справи суд врахував, що вона не проживала в спірній квартирі з поважних причин, в установленому законом порядку позивачка не була визнана такою, що втратила право користування цією квартирою.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання в скарзі про те, що представником позивачки у суді є ОСОБА_4., з яким у відповідачів склались неприязні стосунки, суд не заслухав особисті пояснення позивачки, так як, право обирати представника належить особі, інтереси якої він представляє, при наявності представника, право виклику до судового засідання сторони для дачі особистих пояснень належить суду.

Безпідставними є і доводи про порушення судом житлових норм при вирішенні питання про виділенні позивачці кімнати площею 9,8 кв. м., оскільки, згідно вимог ч. 2 ст. 63 ЖК України, не може бути самостійним предметом договору найму ізольоване жиле приміщення розміром менше від встановленого для надання одній особі, у відповідності до ч. 1 ст. 48 ЖК України, а не норми жилої площі 13,65 кв. м., зазначеної у ст. 47 ЖК України, на яку посилаються відповідачі.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при вирішенні позовних вимог щодо зміни договору найму спірної квартири, залишаючи в загальному користуванні балкону, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що балкон примикає до однієї із суміжних кімнат (17,2 кв. м.), які виділені відповідачам, що робить неможливість користуватись ним позивачкою.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення районного суду змінити в частині залишення балкону в загальному користування, виділивши його в користування ОСОБА_2. і ОСОБА_3, в решті рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3. і ОСОБА_2. задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2006 року змінити в частині залишення балкону в загальному користування.

Виділити балкон в квартирі АДРЕСА_1в користування ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

В решті рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Судді: