ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 лютого 2011 р.                                                                                    № 14/115  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_1

на постановувід 13.12.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 21.10.10

у справі№14/115

господарського судуКіровоградської області

за позовомКіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації

доПриватного підприємця ОСОБА_1

третя особаГоловне управління Держкомзему в Кіровоградській області

прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, відшкодування шкоди в сумі 44827,61 грн.

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:ОСОБА_1

від третьої особи:у засідання не прибули

від ГПУ:Ходаківський М.П., посв.

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації до Приватного підприємця ОСОБА_1, за участю в якості третьої особи Головного управління Держкомзему в Кіровоградській області, про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 46 га, а також відшкодування шкоди в сумі 44827,61 грн., заподіяної самовільним зайняттям вказаних ділянок.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин самовільного зайняття ним спірних земельних ділянок, які передані йому в оренду на підставі рішення №258 від 31.01.06 Вишнівцівської сільської ради.

Рішенням від 21.10.10 господарського суду Кіровоградської області (суддя Колодій С.Б.), яке залишено без змін постановою від 13.12.10 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Павловського П.П. – головуючого, Швеця В.В., Чус О.В.), позов задоволено в повному обсязі з підстав встановлення обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та відхилення його посилань на рішення Вишнівцівської сільської ради.

Ухвалою від 07.02.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка виділена касатору як фізичній особі, а не підприємцю; сума коштів відшкодування шкоди стягнута на користь Вишнівцівської сільської ради, в той час як позов заявлено в інтересах Онуфріївської районної державної адміністрації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, за результатами проведеної Головним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Онуфріївському районі перевірки дотримання вимог земельного законодавства виявлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки резервного фонду Вишнівцівської сільської ради за межами с. Вишнівці загальною площею 46 га і використання її для вирощування сільськогосподарських культур.

Вказане зафіксовано в акті перевірки від 08.07.10, складено акти обстеження земельної ділянки №3 і №4 від 08.07.10, видано припис про усунення виявлених порушень №0039 від 08.07.10, складено протокол про адміністративне правопорушення №0021 від 08.07.10, винесена постанова про накладення адміністративного стягнення №0021 від 08.07.10, здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за межами населеного пункту с. Вишнівці. Постановою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 21.08.10 у справі №2-а-317/2010 вказану постанову про накладення адміністративного стягнення №0021 від 08.07.10 у частині накладення штрафу залишено в силі, а в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 44827,61 грн. скасовано.

З огляду на викладені обставини Кіровоградський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації, заявивши вимоги про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 46 га, а також відшкодувати шкоду в сумі 44827,61 грн., заподіяної самовільним зайняттям вказаних ділянок.

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до ч.ч. 1, 3 якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 125 ЗК України передбачає виникнення права на земельну ділянку після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди та їх державної реєстрації; а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

З огляду на положення вказаних норм суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо неправомірності використання земельної ділянки без правоустановчих документів. Однак фактичні обставини щодо зайняття відповідачем спірної земельної ділянки на певних підставах та їх відповідність вимогам закону судами при розгляді справи не досліджувались.

Зокрема, всупереч вимогам ст.ст. 84, 105 ГПК України суди не надали належної правової оцінки викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі доводам щодо використання ним спірних земельних ділянок на підставі рішень Вишнівцівської сільської ради №258 від 31.01.06 "Про погодження надання в оренду земельної ділянки з земель резервного фонду Вишнівцівської сільської ради" і №365 від 20.07.10 "Про погодження поновлення та надання в оренду земельної ділянки з земель резервного фонду Вишнівсцівської сільської ради".

Суди першої та апеляційної інстанції відхилили вказані доводи відповідача, посилаючись на те, що відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України повноважним органом щодо спірних земельних ділянок є Онуфріївська районна державна адміністрація, а не Вишнівцівська сільська рада. При цьому судами не встановлено обставини визнання в судовому порядку недійсними вказаних рішень ради з підстав незаконного розпорядження нею спірними земельними ділянками та не з'ясовано підстави їх прийняття. Вишнівцевська сільська рада взагалі до участі в даній справі не залучена, не зважаючи на наявність у судових рішеннях висновків, які стосуються наявності та відсутності в неї повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, що перебувають в резервному фонді цієї ради. Обставини ж розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту встановлені судами лише на підставі довідки відділу Держкомзему в Онуфріївському районі від 18.10.10, вищевказаних актів перевірки та пояснень відповідача, а не на підставі дослідження відповідної документації з землеустрою.

Також суди зазначили, що вказаними рішеннями Вишнівцівська сільська рада лише погодила надання в оренду спірних земельних ділянок, але не надала їх у користування. Проте судами належним чином не досліджено зміст зазначених рішень Вишнівцівської сільської ради, не з'ясовано правовідносини, які склались на їх підставі між радою та відповідачем у зв'язку з вчиненням кожною з них відповідних дій, зокрема, укладення відповідного договору, фактична передача відповідних земельних ділянок у користування відповідачеві, сплата ним орендної плати тощо. З цього приводу судами зазначено лише про безпідставне перерахування відповідачем та безпідставне отримання радою відповідних платежів з огляду на відсутність належним чином оформлених договорів оренди.

Одночасно, не встановивши вищевказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 44827,61 в якості відшкодування шкоди за самовільне зайняття спірної земельної ділянки, посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України. Однак всупереч приписам цієї норми та ст. 22 ЦК України суди не з'ясували, в чому саме полягає заподіяна позивачеві шкода, наявність причинного зв'язку між цією шкодою та певною протиправною поведінкою відповідних осіб, зокрема відповідача та Вишнівцівської сільської ради.

Більш того, як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, відповідна сума коштів стягнута судом з перерахуванням їх Вишнівцівській сільській раді. Тобто рішення прийнято на користь особи, яка взагалі не залучена до участі в справі, що в силу п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування такого судового рішення.

Доводи ж касатора щодо зайняття нею спірної земельної ділянки як фізичною особою, а не підприємцем не можуть бути враховані касаційною інстанцією, оскільки не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, та відповідні обставини щодо використання ним цієї ділянки не для підприємницької діяльності, а виключно в особистих (своїх та своєї сім'ї) цілях відповідачем не доводились.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.10 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.10.10 у справі №14/115 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Г.Кравчук

Судді                                                                                          Г.Мачульський

                                                                                                    А.Уліцький