Справа №2-260/11

Рішення

Іменем України

10 лютого 2011 року                                                              м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й  р а й о н н и й    с у д   м і с т а  Ч е р н і г о в а

в складі:  головуючого - судді          Маслюк   Н. В.

               при секретарі                            Дасюк   Н.  В.

          за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення компенсації за користування спільним нерухомим майном,

Встановив:

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2, просить стягнути з відповідача матеріальну компенсацію за користування ? частиною квартири за ринковими цінами за період з 12.01.2010 року по 11.12.2010 року (а.с.3).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, інша частина квартири належить ОСОБА_2 Він, як співвласник майна, має право на підставі ст. 358 ЦК України вимагати від іншого співвласника, який фактично користується всією квартирою, матеріальної компенсації за користування майном, оскільки належна частина майна не може бути виділена йому у користування, що встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2008 року. Зазначає, що оскільки ринкова вартість оренди даної квартири за 11 місяців становить 11 100 грн, а тому плата за ? частину квартири на місяць буде складати 5 500 грн. Враховуючи, що у період з 11 січня 2010 року по 11 грудня 2010 року він не сплачував за послуги з теплопостачання та послуги  по утриманню будинку та прибудинкової території, а відповідач проводив оплату вказаних послуг, тому вказані витрати мають бути враховані при визначені розміру компенсації.

Позивач у судовому засіданні уточнив позовні вимоги (а.с.56), просить стягнути з відповідача відповідну матеріальну компенсацію за користування його ? частиною квартири за ринковими цінами за 4,6 місяці з 12.01.2010 року по 31.05.2010 року в сумі 1 725 грн., з урахуванням компенсації за користування його власністю по 475 грн. в місяць та витрат на утримання його частки у власності.

Відповідач у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.35). Зазначив, що з 25.05.2010 року він знятий з реєстрації спірної квартири, проживає за  адресою: АДРЕСА_2. Доступу до спірної квартири не має, однак всі комунальні платежі за спірний період сплатив, борг по комунальним платежам по спірній квартирі відсутній.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Кожному з них належить право власності на 1/2 частину спірної квартири (а.с. 6, 49).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

У відповідності до ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти та правовідносини.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06.05.2010 року (а.с.7-10) встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06 березня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у позові про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою через те, що позивач реально користуватись квартирою не в змозі, оскільки у квартирі проживає ОСОБА_2 Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2008 року ОСОБА_1 відмовлено у позові про стягнення з ОСОБА_2 вартості 1/2 частини квартири. Рішеннями судів, які зазначені вище, встановлено що квартирою користується лише один її співвласник – ОСОБА_2, а другий співвласник позбавлений можливості користуватись належним йому по праву приватної власності майном. А тому, в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України вищевказані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до норм ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна, яка відповідає його частці в спільній частковій власності. Якщо це неможливо, він має право вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації за користування його майном.

Судом встановлено, що позивач не має можливості користуватись належною йому 1/2 частиною квартири, що підтверджується поясненнями сторін. Відповідач ОСОБА_2 знятий з реєстрації місця проживання спірної квартири 25.05.2010 року (а.с.56-58).

Відповідно довідки ПП «Міська Агенція Нерухомості» від 24.01.2011 року вартість найму однокімнатної квартири загальною площею 40 м? по вул.. Музикальна, 2 у м. Чернігові за 2010 рік становила 900-1000 грн за один місяць найму без врахування вартості комунальних послуг (а.с.38). Ціна позову визначена позивачем у межах цієї вартості, оскільки він просить стягнути у вигляді компенсації за користування його власністю по 475 грн. в місяць. За період з 12 січня 2010 р. по 31 травня 2010 р., як просить позивач, розмір компенсації за 4,6 місяці становитиме 2 185 грн.

Відповідно ст. 322 ЦК України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, витрати по утриманню квартири, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності, несе відповідач ОСОБА_2

Відповідно до листа-розрахунку по особовому рахунку  № 13664 та довідки ТОВ фірми «ТехНова» від 12.01.2011 року (а.с.9, 54) встановлено, що за опалення за період з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року ОСОБА_2 сплачено 628 грн 51 коп.

Відповідно довідки КП «Новозаводське» б/н від 26.01.2011 року (а.с.42) за послуги з утримання будинків і споруд за спірний період сплачено 289 грн 70 коп.

Тобто, всього на утримання власності позивача за спірний період сплачено 459 грн. 10 коп. (918 грн 21 коп./2), що має бути враховано при визначенні розміру компенсації.

Таким чином, розмір компенсації за користування власністю позивача за період з 12.01.2010 року по 31.05.2010 року становить 1 725 грн. 90 коп. (2185-459,1).

Як зазначено в ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо розміру компенсації за користування власністю позивача, будь-яких клопотань щодо витребування судом додаткових доказів не заявив.

Враховуючи те, що у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, а тому з відповідача підлягає стягненню 1 725 грн. компенсації за користування майном позивача.

         З урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218, 292  ЦПК України, ст.ст. 322, 355-358 ЦК України, суд,  

Вирішив:

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 725 (одну тисячу сімсот двадцять п’ять) грн. компенсації за користування майном позивача.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 171 грн 00 коп судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть пожати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Н. В.   Маслюк