Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-661/07                                            Головуючий у 1 інстанції: Курбатова О.М

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

 

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ^КРАЇНИ

20 березня 2007 року                                                                            м. Запоріжжя

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого -                              Кримської О.М.,

суддів -                                         Каракуші К.В.

Маловічко СВ.,

при секретарі -                            Петровій О.Б.

З участю позивача :                    ОСОБА_1

представника позивача:             ОСОБА_3

відповідача:                                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1на рішення Хортицького районного суду

м. Запоріжжя від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1

 до ОСОБА_2, треті особи: ЖБК "Автомобіліст-7",

ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право

користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим

приміщенням; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про розподіл кооперативної квартири, усунення перешкод у

користуванні жилим приміщення та вселення,                                 

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2, у якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1, оскільки він більше ніж шість місяців без поважних причин не проживає у квартирі, а також просила усунути перешкоди у користуванні квартирою та виселити ОСОБА_2 із цієї квартири.

ОСОБА_2 позов не визнав і у квітні 2006 р. звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив виділити йому у користування кімнату жилою площею 11,8 кв. м та кімнату жилою площею 8 кв. м з лоджією 2,1 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на ці дві кімнати, з урахуванням 1/2 підсобних приміщень, а усього 54/100 частин квартири, а ОСОБА_1 просив виділити у користування кімнату жилою площею 16,2 кв. м з балконом площею 0,93 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 та визнати за

 

2  

нею право власності на цю кімнату, з урахуванням 1/2 підсобних приміщень, а усього 46/100 частин квартири, посилаючись на те, що вони сплачували пайовий внесок разом, на теперішній час шлюб між ними розірвано, між ними склалися неприязні відносини, які перешкоджають нормальному користуванню квартирою. Крім того він згоден сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 6948 грн. 34 коп.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2006 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1Виділено ОСОБА_1 у користування кімнату жилою площею 16 кв. м з балконом площею 0,93 кв. м у квартирі АДРЕСА_1Виділено ОСОБА_2 у користування кімнату жилою площею 11,8 кв. м, кімнату жилою площею 08 кв. м з лоджією площею 2,1 кв. у квартирі АДРЕСА_1Підсобні приміщення виділити квартири АДРЕСА_1 залишити у спільному користуванні. Зобов'язано вселити ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду матеріалам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія.суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на ХА частину спірної квартири та визначаючи порядок користування нею, суд першої інстанції виходив з того, що ця квартира є спільною власністю подружжя.

Однак, з таким висновком погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 15 Закону України " Про власність" член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру та вправі розпоряджатись нею на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.01.1972 року, який був зареєстрований ЗАГС Заводського району м. Запоріжжя.

Згідно ордеру 25.10.1976 року на їх сім'ю, яка складалась із 4 чоловік було надано в ЖБК-220 "Автомобіліст-7" трикімнатну квартиру по АДРЕСА_1 та внесено первісний внесок до ЖБК у сумі 3806 грн. 52 коп. (а.с.27).

Рішенням Ленінського районного народного суд м. Запоріжжя від 10.03.1988 року шлюб між сторонами розірвано та в рішенні зазначено, що сімейні відносини між подружжям припинені в серпні 1987 року.

07.04.1988 року сторони розірвали шлюб в органах ЗАГС.

У січні 1988 року ОСОБА_2. подав до правління кооперативу заяву, в якій просив виключити його із членів ЖБК у зв'язку з передачею паю своїй дружині.

20.01.1988 року на засіданні зборів уповноважених ЖБК -220 "Автомобіліст-7" розглянута заява ОСОБА_2 та прийнято рішення про виключення його з членів ЖБК та прийнято в члени кооперативу його дружину - ОСОБА_1 (а.с.2).

10.03.1988 року рішенням виконкому Ленінської районної ради дане рішення зборів уповноважених ЖБК затверджено (а.с.8).

На час виключення ОСОБА_2 із членів ЖБК та на час припинення сторонами сімейних відносин, пай разом з первісним внесено у сумі 7898 крб.

 

3 

Станом на квітень 1992 року пай за кооперативну квартиру виплачено повністю (.с.24), тобто коли сторони не перебували у шлюбі і з цього часу уОСОБА_1. виникло право власності на квартиру.

Таким чином, ОСОБА_2 не набув право власності на спірну квартиру, оскільки на момент сплати всього паю він не був ні членом ЖБК, ні членом сім'ї члена ЖБК і сплачував пай за рахунок спільних коштів з позивачкою. До того ж, про те, що він відмовився від свого права на квартиру, свідчать інші його послідовні дії.

Так, у березні 1988 року, ОСОБА_2 виписався зі спірної квартири та прописався 27.05.1988 року за іншою адресою: АДРЕСА_2, був прийнятий у члени ЖБК-305 "Монтажник-3" та набув там право користування цією квартирою, а згодом і право власності на неї. 05.02.2000 року він розпорядився своєю власністю , а саме - продав цю квартиру.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним  права власності на 1\2 частину спірної квартири не підлягають задоволенню.

Виходячи зі змісту ст.17 Закону України " Про власність" та ст. 358 ЦК України встановлення порядку користування жилим будинком та врахування цього порядку судом за наявності спору може мати місце лише у випадку, коли цей спір виник між власниками будинку, який належить їм на праві спільної власності.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 не довів своє право власності на спірне приміщення і йому відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ним права власності на спірне приміщення, позовні вимоги щодо визначення порядку користування жилим приміщенням також не підлягають задоволенню.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визначення порядку користування нею на підставі п. 3 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з постановлянням нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Що стосується доводів апелянта про невідповідність висновків суду щодо відмови у визнанні відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням та щодо його вселення, то вони не обґрунтовані.

Звертаючись до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, позивачка посилалась на те, щоОСОБА_2 у травні 2005 року, як це було встановлено рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2006 р. ( а.с.5), сімейні відносини між подружжям було припинено та з цього часу сторони мешкають окремо, і без поважних причин не проживав за місцем реєстрації понад шести місяців.

Однак, це суперечить обставинам справи.

Судом встановлено, що 19.12.1998 року відділом Хортицького. РАГС м. Запоріжжя повторно зареєстровано шлюб між сторонами (а.с.43).

Згодом, в 2001 році ОСОБА_1, як власниця житла, прописала ОСОБА_2 в спірній квартирі:АДРЕСА_1

02.03.2006 року Хортицьким відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано , про що зроблено актовий запис № 79 (а.с.27).

Згідно зі ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як пояснив відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, він у жовтні , листопаді, грудні 2005 року   намагався відновити

 

4

сімейні стосунки, але по причині скандалів, життя не склалось. У листопаді 2005 року позивачка змінила замки на вхідній двері спірної квартири (а.с.30).

Крім того, позивачка в судовому засіданні суду першої інстанції пояснювала та в уточненій позовній заяві зазначала, що відповідач приходив в квартиру у жовтні та листопаді 2005 року, вчиняв скандали у зв'язку з чим вона тимчасово проживала у квартирі сина та син з цих причин змінив замки на вхідній двері, і у відповідача були відсутні ключі від квартири, тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку , що відповідач був відсутній за місцем реєстрації з поважних причин, оскільки йому чинились позивачкою перешкоди в праві користування жилим приміщенням.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає обставинам справи і закону. Підстав для його скасування в цій частині колегія судців не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 309,313, 314,316 ,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2006 року по даній справі в частині визнання права власності та визначення порядку користування квартироюАДРЕСА_1 скасувати та постановити в цій частині нове рішення наступного змісту:

" В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності та визначення порядку користування квартироюАДРЕСА_1 - відмовити."

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.