Справа №  2-450/11  

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

24 лютого 2011 року                                                                      м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

розглянувши позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг, -

встановив:

Представник позивача, що діє на підставі довіреності звернувся з зазначеним позовом до суду посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого позивач надав, а відповідач ОСОБА_1 прийняв об’єкт лізингу –автомобіль VW Caddi Kasten та зобов’язався сплатити суму відповідно до договору згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів на загальну суму 22 420,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу. Договір укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 забезпечено договором поруки, стороною по якому виступив ОСОБА_2, що є відповідачем у справі та який має нести солідарну з відповідачем ОСОБА_1 відповідальність перед лізингодавцем. В порушення умов договору та чинного законодавства відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим позивачем достроково було припинено договір, вилучено об’єкт лізингу та пред’явлено вимогу відшкодувати витрати, понесені позивачем, які залишені ОСОБА_1 без уваги, тому позивач змушений звертатися з цим позовом до суду.

Однак, розглянувши позовну заяву, а також додані до неї матеріали, суд вважає, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, спірні правовідносини, які становлять предмет спору, виникли між юридичною особою ТОВ «Порше Лізинг Україна»(позивачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, які відповідно до положень Господарського кодексу України є суб’єктами господарювання.

Так, з договору про фінансовий лізинг №00001496 від 05 лютого 2010 року, а також додатків до нього, які є невід’ємною частиною цього договору вбачається, що ОСОБА_1, який є основним боржником перед позивачем, при укладенні договору діяв як ФОП, тобто суб’єкт господарювання, а ніяк фізична особа. Отже, обидві сторони у договорі лізингу, виходячи з положень ч.2 ст.55 ГК України є суб’єктами господарювання і такі обставини дають суду підстави вважати, що між сторонами було укладено господарський договір, на підставі якого у сторін виникли господарські зобов’язання, спір про які має розглядатися в порядку господарського судочинства. Крім того, з матеріалів, доданих до позовної заяви вбачається, що позивачем було відповідачу ФОП ОСОБА_1 були направлені вимоги про відшкодування витрати лізингодавця, тобто позивачем були застосовані заходи досудового врегулювання господарського спору.

Відповідно до ст.1 ГК України предметом регулювання цього кодексу є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 ст.173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Відповідно до вищезазначеного, спір про, що виник між суб’єктами господарювання не є приватноправовим і повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Суддею береться до уваги роз’яснення, надані судам п.4 Постанови Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до якого, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають  справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як було встановлено з матеріалів, доданих до позову спір виник між суб’єктами господарювання, зокрема між ТОВ «Порше Лізинг України»та ФОП ОСОБА_1, тому правовідносини, що склалися між сторонами не є господарсько-правовими, тому підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, помилковим є твердження представника позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 при укладанні договору діяв як фізична особа, оскільки такі твердження спростовані вивченими матеріалами, доданими до позову, які свідчать про те, що ОСОБА_1 виступав як ФОП і проставляючи свій підпис в договорі та інших документах, пов’язаних з укладанням договору, зазначав –«печатка гне видавалася», що виключає можливість виступу ОСОБА_1 стороною в договорі як фізичної особи.

Таким чином, приймаючи до уваги вище зазначене, вважаю, що на підставі норм ГК України, на які в позові посилається представник позивача, ЦК України, позивач може звернутися за захистом свого права до господарського суду з позовом в порядку, визначеному ГПК України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, тому, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг України»підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, представнику позивача слід відмовити у відкритті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя –

ухвалив:

Відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»у відкритті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг.

Попередити представника позивача, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Арцизького районного суду                                                  Гусєва Н.Д.