копія

справа № 2-а-106                                              

2011 року

ПОСТАНОВА

іменем України

24 лютого 2011 року

          Суддя Чечельницького  районного суду Вінницької області Гарник М.С., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, про зобов'язання провести перерахунок та виплату державної соціальної допомоги, як “дитині війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

          07 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з зазначеним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, позивач просить: 1) визнати дії відповідача неправомірними ...; 2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії ... відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням проведених виплат, за період, що передує зверненню до суду  з 02.08.2010 року .

          Ухвалою від 10.02.2011 року позовні вимоги позивача за період з 02.08.2010 року по 06.08.2010 року включно залишено без розгляду; відкрито провадження за період з 07.08.2010 року  включно.

          З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Виплата позивачу підвищення до пенсії здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (а.с. 10).

          Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

          Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (далі - Управління), має статус дитини війни (а.с. 4, 5) і отримує підвищення до пенсії в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп) дітям війни виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачу підвищення до пенсії у спірний період виплачується у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів  від 28.05.2008 року № 530. Цей розмір значно менший, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Суд вважає, що при нарахуванні позивачу  підвищення до пенсії, як дитині війни відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

          Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитись нарахування позивачці  державної соціальної допомоги, відповідачу слід врахувати, що Законом України "Про соціальний  захист  дітей війни" передбачено, що ця допомога має обраховуватись у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встанавлються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

          При цьому, ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлено названим законом, для розрахунку державної соціальної допомоги позивачці як дитині війни.

          Приймаю до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей" фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті достатніх  коштів на виплату щомісячних   надбавок  дітям війни створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Разом з тим, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом. Посилання відповідача на відсутність  коштів, як на причину не виконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

          Європейський суд з прав людини (справа  "Кечко проти України" та інші) константував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов'язань.

          Вважаю, що клопотання відповідача про залучення Державного казначейства України в якості другого відповідача є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки відповідно до п. 4 п.п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2 завданням районного управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.  

          З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.              

          Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 158, 159, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2, –

П О С Т А Н О В И Л А:

          Позов задовольнити частково. Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Чечельницькому районі Вінницької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 07.08.2010 року по 07.02.2011 року протиправними.

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому  районі Вінницької області з 07.08.2010 року по 07.02.2011 року нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

          Решту позовних вимог залишити без задоволення.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          В задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про залучення в якості другого відповідача Державне казначейство України - відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя : підпис

Вірно: Суддя                                 М.С. Гарник