Справа № 2-31/11 р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          11 лютого 2011 р. Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Стародубцева О.К.

при секретарі: Літвін Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ера»  про стягнення заборгованості та розірвання договорів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за основним позовом звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В= обґрунтування  позовних вимог зазначив, що 23.05.2006 року між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений Кредитний Договір №35ДС/00032/К05/2006-ІВК. Відповідно до умов цього договору Позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 200000,00 доларів США на купівлю житлового будинку з надвірною побудовою зі сплатою за користування кредитом 12,11 відсотків річних, з кінцевою датою погашення 22.05.2031 року.

Відповідно до умов Кредитного Договору заборгованість повинна сплачуватися щомісячно рівними частками шляхом внесення готівкою чи перерахування грошових коштів, але ОСОБА_1 проізводив погашення кредиту не своєчасно, чим порушив умови Кредитного Договору. На підставі цього, та згідно до умов П..6.2. Кредитного Договору Позивач має право достроково стягнути кредитні кошти та проценти згідно до умов Кредитного Договору.

25.05.2006          року між Позивачем та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Кредитного Договору .

11.01.2006          року між Позивачем та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного Договору.

23.05.2006 року, в забезпечення виконання обов'язків за Кредитним Договором між Позивачем та ОСОБА_1, був укладений Іпотечний Договір № 35ДС/00032/І05/2006-ІВК, згідно якому в іпотеку було передано придбану за кредитні кошти нерухомість, а саме: житловий будинок з надвірною побудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом   3.2.2    Іпотечного   Договору   передбачено,   що   Позивач,   у   разі    порушення ОСОБА_1 умов вищевказаного Договору, має право вимагати, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, погашення заборгованості в повному обсязі, а у випадку невиконання ним вимоги звернути стягнення на заставлене майно.

Пунктом 3.1.7 Іпотечного договору встановлено, що протягом 5 днів, з моменту підписання вищевказаного договору, ОСОБА_1 зобов'язаний застрахувати життя Іпотекодержателя та майно, на користь Позивача на повну вартість майна на весь строк дії Іпотечного Договору, від ризиків знищення та пошкодження. У випадку закінчення строку дії Договору Страхування до припинення дії Іпотечного Договору, укласти новий Договір Страхування майна на тих самих умовах, на яких воно було застраховане. Копію Договору Страхування майна та документів, що підтверджують здійснення страхових платежів, надати Позивачу протягом 3-х робочих днів з моменту укладення такого договору страхування.

25.07.2006 року між Позивачем та ОСОБА_1  був укладений Договір про внесення змін до Іпотечного Договору.

Як форма забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_1 за Кредитним Договором 23.05.2006 року, між Позивачем та ОСОБА_2 та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ера»був укладений Договір Поруки №35ДС/00032/П05/2006-ІВК/1  та Договір Поруки №35ДС/00032/П05/2006-ІВК/2.

Згідно до п. 1.1, 1.3 Договорів Поруки ОСОБА_2 та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ера»солідарно у тому ж обсязі на тих же умовах, та в ті ж строки, відповідають перед Позивачем за зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним Договором, також згідно ст. 554 ЦК України всі відповідачі відповідають як солідарні боржники.

У відповідності із п. 4.9 Кредитного Договору ОСОБА_1, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, зобов'язаний сплачувати Позивачу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього договору, від суми простроченого платежу, в залежності від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення.

Також, згідно із п.4.18 Кредитного Договору за ненадання Позивачу у встановлені за цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачена пунктами 4.6, 4.11, 4.12, 4.13 цього договору, сплачувати Позивачу штраф у розмірі 3  процентів від загальної суми кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.1 Кредитного Договору.

Відповідач систематично порушує умови Кредитного Договору в частині своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Позивач неодноразово проводив розмови з ОСОБА_1  щодо сплати заборгованості за Кредитним Договором, також направляв поштою вимоги про виконання договірних зобов'язань ОСОБА_1,  але заборгованість за Кредитним Договором сплачено не було.

Станом на 06.07.2009р. загальна сума заборгованості складала: заборгованість за кредитом - 175333,21 долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала -1339142,46 гривень; прострочена заборгованість за кредитом - 4575,83  долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала -34948,82 гривень;заборгованість за відсотками —2284,10  долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала - 17445,27 гривень; прострочена заборгованість за відсотками - 15101,49  долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала -115340,65 гривень; заборгованість за пенею - 1807,41 долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала - 13804,46 гривень; штраф за невиконання п.4.18 кредитного договору - 6000,00 долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала - 45826,20 гривень.

Всього заборгованість за Кредитним Договором на 06.07.2009р.  складала: 205102,04 долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складало -1566507,85 гривень.

Також, 20.02.2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № НОМЕР_2. Відповідно до умов Договору про встановлення ліміту кредитування Позивач встановив ОСОБА_1  ліміт кредитування за картковим рахунком №НОМЕР_1 в сумі 10000,00 доларів США терміном до 19.02.2009 року зі сплатою 18 процентів річних. ОСОБА_1  використовує частково або повністю суму ліміту кредитування за картковим рахунком, повертає кошти в рамках ліміту кредитування за картковим рахунком та сплачує проценти за його використання у строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.3.2.2. Договору про встановлення ліміту кредитування ОСОБА_1 зобов'язаний забезпечити щомісячну сплату нарахованих процентів у розмірі та в строки, передбачені в даному договорі. Також, відповідно до п.4.1.2 Позивач має право розірвати зазначений договір у разі порушеним ОСОБА_1 п. 3.2 цього договору.

У пункті 6.1 Договору про встановлення ліміту кредитування зазначено, що за порушення строків повернення грошових коштів за лімітом кредитування та нарахованих процентів ОСОБА_1 сплачує Позивачу пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки за лімітом кредитування від суми простроченого платежу. Загальна сума заборгованості за Договором про встановлення ліміту кредитування станом на 06.07.2009 р. складала: сума основного боргу за кредитом - 9664,81  долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала —73816,92 гривень; заборгованість за пенею - 2804.41 долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складала - 21419,24 гривень. Всього заборгованість за Договором про встановлення ліміту кредитування складала: 12469,22 долара США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складало - 95236,16 гривень. Просили стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Внробннчо-комерційна фірма «ЕРА», на користь Донбаської філії ВАТ "Кредитпромбанк" недосплачену заборгованість за Кредитним Договором №35ДС/00032/К05/2006-1ВК у розмірі - 1566507,85 гривень; стягнути з ОСОБА_1, на користь Донбаської філії ВАТ"Кредитпромбанк" недосплачену заборгованість за Договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі - 95236,16 гривень, витрати по сплаті держмита у розмірі - 1700,00 Гривень, витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у розмірі-252,00  гривень. Вважати розірваний Кредитний Договір №35ДС/00032/К05/2006-1ВК від 23.05.2006 року з дати набрання чинності рішення суду. Вважати розірваним Договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № НОМЕР_2 від 20.02.2007 року з дати набрання чинності рішення суду.

          В ході розгляду справи позивачем за основним позовом була надана уточнена позовна заява. В огрунтування цієї заяви позивач зазначив, що з часу подання позовної заяви відповідачі продовжують не виконувати зобов'язання за Кредитним договором, Договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку. Заборгованість Відповідачів постійно зростає, тому виникла необхідність в уточненні викладених в позовної заяві вимог. Просили стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Кредитпромбанк»заборгованість за Кредитним Договором № 35ДС/00032/К05/2006-1вк від 23.06.2006р у розмірі 1 909 226,46 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 1700,00 гривень, витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у розмірі 252,00 гривень.  Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»заборгованість за Договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку №  НОМЕР_2   від 20.02.2007р.   у розмірі 111 457,90 грн.

          Представник позивача за основним позовом в судове засідання не з»явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

          Відповідач за основним позовом  ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву с проханням розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача за основним позовом ОСОБА_1- ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву с проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідач за основним позовом  ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином,  причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ера»   за основним позовом  в судове засідання не з»явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином,  причину неявки суду не повідомив.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 23 травня 2006 року між ним та ПАТ«Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір №35 ДС/00032/К05/2006-ІВК за яким ПАТ«Кредитпромбанк»  відкрив йому не відновлювану мультивалютну кредитну лінію у іноземній валюті в межах 200 000  доларів США строком до 22 травня 2031 року. Кредит надавався йому для придбання житлового будинку з надвірними побудовами загальною площею 274,2 кв.м., за адресою м. Донецьк, вул. Озерна, буд.14 вартістю 200 000 доларів США. Також в якості забезпечення виконання основного зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором між ними було укладено іпотечний договір №35ДС/00032/Ю5/2006-ІВК від 23 травня 2006 року, посвідчений Приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за яким він надав ПАТ«Кредитпромбанк»  в іпотеку житловий будинок з надвірними побудовами загальною площею 274,2 кв.м., за адресою м. Донецьк, вул. Озерна, буд.14.  20.02.2007 року між ним та ПАТ«Кредитпромбанк»  було укладено договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № НОМЕР_2, за яким ПАТ«Кредитпромбанк»   йому було встановлено ліміт за картковим рахунком №НОМЕР_1 в сумі 10 000 доларів США терміном до 19.02.2009 року. Вважає невідповідними вимогам законодавства його дії та дії  ПАТ«Кредитпромбанк»,  щодо укладання та виконання спірного кредитного договору від 23 травня 2006 року №35 ДС/00032/К05/2006-ІВК в валюті, відмінній від гривні України. Крім того, недійсність основного зобов'язання є підставою вважати недійсним право чин, щодо його забезпечення - іпотечний договір №35ДС/00032/І05/2006-ІВК від 23 травня 2006 року, а також договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку  № НОМЕР_2, так як він також укладений у валюті іншій ніж гривня. Оскільки згідно із ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Частиною 1 ст. 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України —гривня. Згідно частини 2 цієї статті: Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України —гривні. Частиною 2 цієї статті, передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, але згідно ч.І ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Проте, навіть у такому разі грошове зобов'язання виражається в договорі в національній валюті України —гривні, що повністю відповідає імперативним приписам ч.1 ст.524 ЦК України. Також за приписами ст.35 Закону України „Про Національний банк України гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Частиною третьою ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такими випадками є визначення ціни в іноземній валюті у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та, як наслідок, його виконання в іноземній валюті, а також наявність у конкретного суб'єкта господарських відносин виключного права на проведення розрахунків в іноземній в разі дотримання вимог, прямо передбачених законодавством. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ", який з урахуванням приписів ст.4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері. Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Вважає, що  надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді не відновлюваної мультивалютної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією. Одночасно, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст.2 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Згідно із ст.2 Закону України „Про банки та банківську діяльність" документ, який видається  Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією. Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Вказує, що обмеження щодо термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті законодавством не встановлені, отримання індивідуальної ліцензії є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником. Вважає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, якої у банка на момент укладання кредитного договору з ним не було, та відповідно й не було права його укладати. Крім того, вважає, що проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій ним банку в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного. Відповідно до п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю " використання іноземної валюти на території України як засобу платежу проводиться на підставі отриманої суб'єктами договірних відносин індивідуальної ліцензії.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються. Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю " та не робить укладений кредитний договір законним. Вказує, що сторони повинні були отримати дві індивідуальні ліцензії: індивідуальну ліцензію на надання і одержання кредиту в іноземній валюті відповідно до п. в) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю "; індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ". Вважає, що ця ж позиція також цілком розповсюджується і на договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку №. НОМЕР_2. Просив визнати недійсним кредитний договір від 23 травня 2006 року №35 ДС/00032/К05/2006-ІВК укладений між ним та банком. Визнати недійсним договір іпотеки від 23 травня 2006 року №35ДС/00032Л05/2006-ІВК укладений між  ним та банком. Визнати недійсним договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку від 20.02.2007 року № НОМЕР_2, укладений між Позивачем та Відповідачем.  Зобов'язати Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 скасувати заборону відчуження та вилучити з Державного реєстру іпотек (обтяжень), обтяження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. у зв'язку із визнанням договору іпотеки житлового будинку № від 23 травня 2006 року №35ДС/00032/І05/2006-ІВК недійсним. Зарахувати сплачену ним банку суму у розмірі 87000 доларів США в якості погашення частини його заборговоннасті перед банком.

          Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що основний позов підлягає  задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.          

В судовому засіданні встановлено, що  23.05.2006 року між Позивачем за основним позовом та ОСОБА_1 був укладений Кредитний Договір №35ДС/00032/К05/2006-ІВК. (а.с.11-15 т.1) Відповідно до умов цього договору Позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 200000,00 доларів США на купівлю житлового будинку з надвірною побудовою зі сплатою за користування кредитом 12,11 відсотків річних, з кінцевою датою погашення 22.05.2031 року. ОСОБА_1 проізводив погашення кредиту не своєчасно, чим порушив умови Кредитного Договору. На підставі цього, та згідно до умов П..6.2. Кредитного Договору банк має право достроково стягнути кредитні кошти та проценти згідно до умов Кредитного Договору.

25.05.2007          року між ПАТ «Кредитпромбанк»та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода до Кредитного Договору .(а.с.16т.1)

11.01.2007          року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного Договору. (а.с.17 т.1)

23.05.2006 року, в забезпечення виконання обов'язків за Кредитним Договором між Позивачем та ОСОБА_1, був укладений Іпотечний Договір № 35ДС/00032/І05/2006-ІВК (а.с.22-24 т.1), згідно якому в іпотеку було передано придбану за кредитні кошти нерухомість, а саме: житловий будинок з надвірною побудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом   3.2.2    Іпотечного   Договору   передбачено,   що   ПАТ «Кредитпромбанк»,   у   разі порушення ОСОБА_1 умов вищевказаного Договору, має право вимагати, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, погашення заборгованості в повному обсязі, а у випадку невиконання ним вимоги звернути стягнення на заставлене майно.

Пунктом 3.1.7 Іпотечного договору встановлено, що протягом 5 днів, з моменту підписання вищевказаного договору, ОСОБА_1 зобов'язаний застрахувати життя Іпотекодержателя та майно, на користь ПАТ «Кредитпромбанк»на повну вартість майна на весь строк дії Іпотечного Договору, від ризиків знищення та пошкодження. У випадку закінчення строку дії Договору Страхування до припинення дії Іпотечного Договору, укласти новий Договір Страхування майна на тих самих умовах, на яких воно було застраховане. Копію Договору Страхування майна та документів, що підтверджують здійснення страхових платежів, надати ПАТ «Кредитпромбанк»протягом 3-х робочих днів з моменту укладення такого договору страхування.

25.07.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1  був укладений Договір про внесення змін до Іпотечного Договору. (а.с.26 т.1)

Як форма забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_1 за Кредитним Договором 23.05.2006 року, між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ера»був укладений Договір Поруки №35ДС/00032/П05/2006-ІВК/1  та Договір Поруки №35ДС/00032/П05/2006-ІВК/2. (а.с.18-21 т.1)

Згідно до п. 1.1, 1.3 Договорів Поруки ОСОБА_2 та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ера»солідарно у тому ж обсязі на тих же умовах, та в ті ж строки, відповідають перед ПАТ «Кредитпромбанк» за зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним Договором, також згідно ст. 554 ЦК України всі відповідачі відповідають як солідарні боржники.

У відповідності із п. 4.9 Кредитного Договору №1 ОСОБА_1, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, зобов'язаний сплачувати ПАТ «Кредитпромбанк» за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього договору, від суми простроченого платежу, в залежності від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення. Також, згідно із п.4.18 Кредитного Договору за ненадання Позивачу у встановлені за цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачена пунктами 4.6, 4.11, 4.12, 4.13 цього договору, сплачувати ПАТ «Кредитпромбанк» штраф у розмірі 3  процентів від загальної суми кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.1 Кредитного Договору.

ОСОБА_1 систематично порушує умови Кредитного Договору в частині своєчасної сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Заборгованість за Кредитним Договором № 35ДС/00032/К05/2006-1вк від 23.06.2006р складає 1 909 226,46 гри., заборгованість за Договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку №  НОМЕР_2   від 20.02.2007р.   складає 111 457,90 грн.  Заборгованість за Кредитним Договором № 35ДС/00032/К05/2006-1вк від 23.06.2006р в розмірі 1 909 226,46 грн. підлягає стягненню з відповідачів за основним позовом в солідарному порядку. Також на підставі ст.. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів за основним позовом в солідарному порядку судові витрати.

На підставі ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Тому необхідно розірвати кредитний договір №35ДС/00032/К05/2006-1ВК від 23.05.2006 року та Договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № НОМЕР_2 від 20.02.2007 року.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилається на необхідність отримання індивідуальної ліцензії для надання і одержання кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави. Однак ст.. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Право    здійснювати    кредитування    фізичних    осіб    в    іноземній    валюті    надано    ВАТ «Кредитпромбанк»згідно банківської ліцензії № 174 від 24.09.2001 року  (а.с.184-187 т.1)

Індивідуальна ліцензія не потребується, якщо терміни і суми таких кредитів не перевищують встановлені законодавством межі. В зв'язку з тим, що як на момент укладання Кредитного Договору,  межі термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті законодавством України не встановлені, вони не перевищуються при укладанні Кредитного Договору, внаслідок чого вбачається, що в даному випадку у відповідності до діючого законодавства України індивідуальна ліцензія не потребується. Посилання ОСОБА_1 на п. «г»ч. 4 ст.5 вищевказаного Декрету є необґрунтованим в зв'язку з тим, що правовідносини з приводу необхідності індивідуальної ліцензії при наданні і одержанні резидентами кредитів в іноземній валюті регулюються саме п. «в»ч. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету, який в даному випадку є спеціальною законодавчою нормою та вбачає, шо наявність індивідуальної ліцензії є необхідною при наданні і одержанні резидентами кредитів в іноземній валюті виключно у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Таким чином, у всіх інших випадках кредити в іноземній валюті можуть надаватися і одержуватися резидентами без наявності індивідуальної банківської ліцензії.

Стосовно взаємо рахунків між сторонами суд вважає наступне.

З розрахунку до позовної заяви (а.с.194-197 т.1)  вбачається, коли та у якої кількості від ОСОБА_1 були отримані грошові кошти, та призначення, на яке воно розподілено, починаючи з 15.06.06р.

Як вказує в свойому запереченні відповідач за зустрічною заявою, гроші, отримані у рахунок погашення кредиту, згідно до п. 4.8 Кредитного договору № 35ДС/00032/К05/2006-ІВК від 23 травня 2006 року були розподілені наступним чином: погашення простроченої заборгованості за процентами за користування кредитами; погашення простроченої заборгованості за кредитами; погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами; погашення строкової заборгованості за кредитами; погашення заборгованості за пенею, а також штрафами, передбаченими цім Договором. Позивачем не надано доказу сплати ним саме 87000 доларів США, як він стверджує, про те Банком наданий розрахунок суми заборгованості, в якому вказані усі суми, сплачені ОСОБА_1, строк сплати та призначення платежу.  Таким чином, грошові кошти, отримані від ОСОБА_1, були спрямовані на погашення заборгованості у черзі, визначеної умовами Кредитного договору, а не тільки у рахунок погашення тіла кредиту, як вважає ОСОБА_1

Згідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  Крім того, на кредитні відносини між Позикодавцем та Позичальником також поширюються норми глави 71 ЦК України «Позика», де вказується, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 не наводить доводів, чому має бути визнаний недійсним також договір іпотеки №35ДС/00032/І05/2006-ІВК від 23 травня 2006 року.

За таких підстав, суд вважає, що зустрічна позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.          

          На підставі ст. ст. 526, 527,553,554,625, 1054 ЦК України, ст. 88 ЦПК України , керуючись ст. ст. 213-215,224 ЦПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ера» про стягнення заборгованості та розірвання  договорів- задовольнити.

          Стягнути з в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ера»  на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(р/р373930401, в Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 25098916) заборгованість за Кредитним Договором № 35ДС/00032/К05/2006-1вк від 23.06.2006р у розмірі 1 909 226,46 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 1700,00 гривень, витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у розмірі 252,00 гривень.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(р/р373930401, в Донбаській філії ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 25098916) заборгованість за Договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку №  НОМЕР_2   від 20.02.2007р.   у розмірі 111 457,90 грн.

Розірвати Кредитний Договір № 35ДС/00032/К05/2006-1вк від 23.06.2006р.

Розірвати Договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку №  НОМЕР_2   від 20.02.2007р.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1  до  Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»про визнання  недійсним кредитного договору від 23 травня 2006 року №35 ДС/00032/К05/2006-ІВК, визнання недійсним договору іпотеки від 23 травня 2006 року №35ДС/00032Л05/2006-ІВК, визнання недійсним договору про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку від 20.02.2007 року № НОМЕР_2, зобов'язання Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 скасувати заборону відчуження та вилучити з Державного реєстру іпотек (обтяжень), обтяження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. у зв'язку із визнанням договору іпотеки житлового будинку № від 23 травня 2006 року №35ДС/00032/І05/2006-ІВК недійсним, про зарахування сплаченої ним банку суму у розмірі 87000 долларів США в якості погашення частини його заборговоннасті перед банком- відмовити.

          Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення  може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою  заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Надруковано у нарадчій кімнаті.          

          СУДДЯ: