Справа №22ц-56/11 Суддя першої інстанції Мадай С.І.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Кулик О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачок ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, до якої приєдналась ОСОБА_5, на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна,
В С Т А Н О В И Л А :
30 липня 2009 р. ОСОБА_2 пред’явив у суді пізніше уточнений позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позивач зазначав, що в червні 2000 року він, як фізична особа, домовився з приватним підприємцем ОСОБА_7, покійним чоловіком відповідачки ОСОБА_8, про створення спільного підприємство з переробки зерна гречки на крупу.
26 червня 2000 р. для реалізації вказаної домовленості він передав ОСОБА_7 6000 доларів США свого внеску, що було еквівалентно на той час 32626 грн. 80 коп., на проведення ремонтних робіт, придбання необхідного обладнання та його встановлення у виробничих приміщеннях по АДРЕСА_1 Миколаївської області. На підтвердження отримання грошей і намірів укладення засновницького договору ОСОБА_7 в той же день видав йому письмову розписку.
За вказані кошти ОСОБА_7 купив частину станків і обладнання для переробки зерна гречки на крупу та спільно з ОСОБА_2 провів реконструкцію і ремонтні роботи в указаних складських приміщеннях.
Крім того, позивач за 615 грн. купив 50 листів шиферу для ремонту даху цих приміщень, а також особисто завіз в указані приміщення обладнання, яке було встановлено стаціонарно: крупорушку, дробилку ДКУ, 2 баки, ємкістю 1,5 і 0,5 куб. м та шнековий прес з обладнанням до нього.
З різних причин засновницький договір письмово оформлений не був, а ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 загинув. Після його смерті відповідачка ОСОБА_8, за рішеннями виконкому Березанської селищної ради Миколаївської області від 19 червня 2002 р. та 14 грудня 2004 р. отримала у свою власність зазначені складські приміщення, в яких знаходилось обладнання для переробки зерна гречки на крупу, і відмовилась повернути позивачу його майно. А 25 грудня 2004 р. вона подарувала ОСОБА_5 ці приміщення.
Посилаючись на викладені обставини та на те, що він вже тривалий час звертається до суду із позовами про захист свого права власності, позивач в уточнених позовних вимогах просив поновити йому строк для звернення до суду з указаним позовом і стягнути солідарно з відповідачок на свою користь 133475 грн. 50 коп. компенсації за неповернуте майно та судові витрати.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2010 р. позов задоволено частково. ОСОБА_2 поновлено строк позовної давності та зобов'язано відповідачок повернути йому станки та обладнання для переробки зерна гречки на крупу. На користь позивача стягнуто: з ОСОБА_5 - 83317,50 грн.; з ОСОБА_8 - 30500 грн. грошової компенсації за відсутні: три електродвигуни, механізм лущення, три вентилятори з двигунами вентиляційної системи; двигун і механізм лущення крупорушки. Також з відповідачок в солідарному порядку стягнуто на користь позивача 900 грн. витрат на проведення експертизи і 8000 грн. витрат на правову допомогу.
Крім того, позивачу присуджено повернення судового збору відповідно: з ОСОБА_5 - 298 грн. 61 коп. і з ОСОБА_8 - 172 грн. 39 коп., а також по 15 грн. з кожної - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В доход держави стягнуто судовий збір: з ОСОБА_5 - 646 грн. 7коп. і з ОСОБА_8 – 414 грн. 51 коп.
В апеляційній скарзі відповідачки, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Оскільки позивач з 2004 року через судові інстанції добивається захисту свого майнового права, то місцевий суд правильно поновив йому строк позовної давності та обґрунтовано поклав на відповідачок, які безпідставно утримують його майно, обов’язку по поверненню майна та відшкодування збитків.
Так, ст. 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, набутою в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Такі ж положення містяться в Законі України ,,Про власність" від 7 лютого 1991 р. (далі – Закон), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин і діяв до 1 січня 2004 р., а також у чинному ЦК України.
Зокрема, ст. 19 указаного Закону встановлювалось, що громадяни мають право використовувати належне їм майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, а також передавати належне їм майно у тимчасове користування іншим громадянам, юридичним особам та державі.
Згідно статей 321, 328 чинного ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Крім того, статтями 1212-1215 ЦК України визначено порядок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, та правові наслідки таких дій.
Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. А також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння та відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2000 р. для реалізації домовленості про створення на паритетних засадах спільного підприємства з переробки зерна гречки на крупу ОСОБА_2 передав ОСОБА_7 6000 доларів США свого внеску, що було еквівалентно на той час 32626 грн. 80 коп. На підтвердження отримання грошей і намірів укладення засновницького договору ОСОБА_7 в той же день видав позивачу письмову розписку, оригінал якої долучено до справи і відповідачами не оспорювався.
Указані кошти були використані на проведення ремонтних робіт, придбання необхідного обладнання та його встановлення у складських приміщеннях по АДРЕСА_1 Миколаївської області, яке тепер належить відповідачці ОСОБА_5 Ці обставини підтверджено податковою накладною ОСОБА_7 №446 від 14 липня 2000 р. (л.с.11) про купівлю ним обладнання для переробки зерна гречки за 31000 грн. та накладною постачальника №1681 від 14 липня 2000 р.
Крім того, за особисті кошти позивача було куплено 50 листів шиферу для ремонту даху складських приміщень. А також він же завіз для стаціонарно встановлення в указаних приміщеннях крупорушку, дробилка ДКУ, бак алюмінієвий ємкістю 1,5 куб. м, бак ємкістю 0,5 куб. м та шнековий прес з обладнанням до нього, що підтверджено відповідними накладними (а.с. 21, 25).
Крім указаних письмових доказів зазначені обставини підтвердили також свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11
Хоча письмове укладення засновницького договору не відбулось, однак зазначене підприємство працювало, що підтверджено, наприклад, договором між ОСОБА_7 і базою відпочинку „Дніпро" від 14 листопада 2000 р. на поставку гречки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7 трагічно загинув. Після його смерті відповідачка ОСОБА_7, за рішеннями виконкому Березанської селищної ради Миколаївської області від 19 червня 2002 р. та 14 грудня 2004 р. отримала у свою власність зазначені складські приміщення, в яких знаходилися станки і вказане обладнання для переробки зерна гречки на крупу, і відмовилась повернути позивачу його майно. А 25 грудня 2004 р. вона подарувала ОСОБА_5 складські приміщення, де знаходиться частина спірного майна, але вже в розукомплектованому стані.
З акту опису майна від 31 серпня 2003 р., складеного повноважною комісією Березанської селищної ради вбачається, що на той час в указаних складських приміщеннях ще знаходилось обладнання передане позивачем (крупорушка, дробилка ДКУ, бак алюмінієвий ємкістю 1,5 куб. м, бак ємкістю 0,5 куб. м та шнековий прес) (а.с. 26).
Правильно встановивши такі обставини справи, місцевий суду вірно поклав на відповідачок обов’язок про повернення позивачу належного йому обладнання, хоча і в розукомплектованому виді (станків та обладнання для переробки зерна гречки на крупу в яких відсутні: три електродвигуни, механізм лущення, три вентилятори з двигунами вентиляційної системи; крупорушку в якій відсутній двигун і механізм лущення).
Крім того, відповідачка ОСОБА_8 без дозволу позивача провела відчуження: зернодробилки, вартістю 17500 грн., бака алюмінієвий 1,5 куб. м. - 9750 грн.; бака зі сталі 0,5 куб. м. - 3250 грн., а тому повинна відшкодувати ОСОБА_12 вартість відсутнього майна на суму 30500 грн.
З часу отримання ОСОБА_5 в дар указаних складських приміщень (25 грудня 2004 р.) вже вона стала відповідальною за збереження чужого майна, яке знаходилось в цих приміщеннях, а тому зобов’язана відшкодувати позивачу вартість відсутнього майна та майна, яке неможливо відділити від складських приміщень не порушивши їх цілісність: 12000 грн. – за шнековий прес, 15900 грн. – за три електродвигуни, 18000 грн. – за механізм лущення, 20100 грн. - три вентилятори з двигунами вентиляційної системи, 1650 грн. і 15000 грн. – за відсутні на крупорушці двигун та механізм лущення вартістю, а також 667 грн. 50коп. за 50 листів шиферу, а всього 83317 грн. 50 коп.
Вартість відсутнього майна встановлена за результатами експертизи, проведеної 20 травня 2010 р. (а.с. 92-100)
Посилання відповідачок на те, що вони не повинні відповідати за відсутнє майно, оскільки його доля невідома, необґрунтовані через наступне.
Так, відповідачка ОСОБА_8 сама продала указане майно, а кошти використала на свої потреби. Факт крадіжок обладнання зі складських приміщень не зареєстровано. Доступ до складських приміщень мали лише відповідачки, а тому, в силу зазначених норм матеріального права, вони зобов’язані відшкодувати позивачу зазначені збитки та повернути його майно.
Аргументи апелянток про безпідставність позову необґрунтовані, оскільки досліджені в установленому порядку місцевим судом письмові докази та покази свідків достовірно підтвердили ті обставини, на які посилається позивач (надання ним коштів та обладнання для створення і роботи підприємства з переробки зерна гречки на крупу, які відповідачки відмовляються повертати).
Крім того, позивач не ставив питання ні про повернення валютних коштів, які були вкладені ним у розвиток виробництва, ні про поділ того майна, яке було придбане покійним на вказані кошти.
Разом з тим, проведене місцевим судом солідарне стягнення з відповідачок на користь позивача витрат за проведення експертизи та правову допомогу, не відповідає правилам, встановленим ст. 88 ЦПК України, про пропорційний розподілу таких витрат між сторонами.
В зв’язку з чим рішення місцевого суду в цій частині, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення таких вимог.
Так, позивачем було сплачено: 900 грн. за проведення експертизи та 8000 грн. на правову допомогу. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачок збитків розподілились наступним чином: на ОСОБА_8 лягло 27% відшкодувань, а на ОСОБА_5 – 73%.
Тому в такій пропорції вони і повинні повернути позивачу його витрати на проведення експертизи: ОСОБА_8 – 243 грн., а ОСОБА_5 – 657 грн.
Що стосується витрат позивача на правову допомогу, то вони підлягають поверненню частково.
Так, відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків падання безоплат ної правової допомоги. Гра ничний розмір компенсації витрат па правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 2006 р. ,,Про граничні розміри компенсації витрат, пов'яза них з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затвер джено граничні розміри ком пенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ. Так, гра ничний розмір витрат, пов'я заних з правовою допомогою стороні, па користь якої ухва лено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не пови нен перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі ви плачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Тому, виходячи з указаних вимог та матеріалів справи, які вказують, що час занятості адвоката ОСОБА_3 в шести судових засіданнях по даній справі склав всього 7 годин 40 хвилин, та враховуючи його роботу по підготовці первісного та уточненого позовів, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодуванню позивачу підлягають лише 4000 грн. його витрат на правову допомогу. При цьому, застосовуючи зазначений вище принцип розподілу таких витрат, ОСОБА_8 повинна повернути 1080 грн., а ОСОБА_5 – 2920 грн.
В решті рішення місцевого суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і не підлягає скасуванню, оскільки доводи апеляційної скарги указані висновки суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2010 р. в частині солідарного стягнення з відповідачок на користь позивача витрат на проведення експертизи та правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи: з ОСОБА_4 - 243 грн. і з ОСОБА_5 – 657 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу: з ОСОБА_4 – 230 грн. і з ОСОБА_5 – 730 грн.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: