Справа 22ц- 31 / 11 року Головуючий 1-ї інстанції: Разумовська О.Г.
Категорія 34 Суддя – доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2011 року січня місяця 12 дня судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Богуславській О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та представника відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2010 року за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4
про
стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої дорожньо – транспортною пригодою
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач зазначав, що 5 січня 2007 року на перехресті вул. Фалеєвській та вул. Набережній в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ -21063 д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобіля Шевроле- Авео д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 В наслідок вказаної ДТП, яка сталася з вини відповідачки, автомобілю позивача заподіяні механічні пошкодження, вартість усунення яких становить 6199 грн. 86 коп., крім цього позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 3000 грн. Позивач посилаючись на те, що завдані збитки відповідачка в добровільному порядку не відшкодовує, просив стягнути з останньої вказані суми.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва позов задоволено частково. З ОСОБА_4 стягнуто на користь позивача 4605 грн. 62 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вказане рішення суду скасувати, по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд не вірно оцінив докази по справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, , дослідивши обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 5 січня 2007 року о 10 годині автомобіль ВАЗ 21063 д-н НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_2, рухався по вул. Фалеєвській в м. Миколаєві та при виконанні ним повороту на вул. Набережну сталося зіткнення з автомобілем Шевроле-Авео д-н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався прямо. Вказані обставини викладені в протоколі ДАІ про порушення ПДР ОСОБА_2 та механізм ДТП відображено на схемі (а.с. 28-30).
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2007 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КоАП України в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення (а.с. 14).
Районний суд, визначаючи винну особу в скоєнні ДТП, послався на положення ч. 4 ст. 61 ЦПК України щодо обов’язковості постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Між тим, суд не звернув увагу на те, що вищевказана постанова суду від 11 червня 2007 року не містить зазначення які саме конкретні дії ОСОБА_2 не утворюють складу адміністративного правопорушення, тому суду слід було виходити із тих доказів, які є наявними в матеріалах даної справи.
Між тим, із висновків автотехнічної судової експертизи від 16 січня 2008 року за № 6822 слідує, що дії водія автомобіля Шевроле, які передували ДТП не відповідали вимогам п. 11.2 ПДР, якими передбачено, що не рельсові транспортні засоби повинні рухатись якомога блище до правого краю проїзної частини. До таких висновків експерт дійшов виходячи з того, що на момент зіткнення, середина передньої частини автомобіля Шевроле знаходилась приблизно на середині проїзної частини вул. Набережній, тобто частково на полосі зустрічного руху. А дії водія автомобіля ВАЗ, за вказаними висновками експерта не відповідали вимогам п. 10.5 ПДР про те, що поворот необхідно виконувати так, що при виїзді з перехрестя проїзних частин транспортний засіб не опинився на полосі зустрічного руху, а виконуючи поворот праворуч необхідно рухатись ближче до правого краю проїзної частини, окрім випадків виїзду з перехрестя, де організований рух по кругу, де напрямок руху визначено дорожніми знаками або дорожньою розміткою, або де рух можливий лише в одному напрямку. При цьому експерт виходив з того, що на момент зіткнення автомобіль ВАЗ знаходився на полосі зустрічного руху.
Щодо порушення учасниками ДТП інших ПДР, а саме відповідачкою п. 16.12 ПДР, та обома учасниками п. 12.3 ПДР, експерт зазначив про неможливість дати відповідь на це питання, в зв’язку з чим і не представилось можливості дати відповідь на питання про причинний зв’язок між такими діями учасників дорожнього руху та ДТП яка відбулася (а.с. 32-37, 50-56).
Однак, районний суд, всупереч наведеному, безпідставно зазначив про порушення відповідачкою саме п. 16.12 ПДР.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в скоєні ДТП є обопільною, а ступінь їх вини є рівною.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з висновками судово - автотоварознавчої експертизи № 140-209 від 5 лютого 2008 року розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля ВАЗ 21063 становить 4605 грн. 62 коп., про що вірно зазначив районний суд (а.с. 58-61).
Розмір моральної шкоди., завданої позивачу в наслідок ДТП, судом визначено вірно в сумі 1000 грн., з урахуванням обставин ДТП та її наслідків.
Таким чином враховуючи рівний ступень вини в скоєнні ДТП, як позивача так і відповідачки, з останньої слід стягнути на користь позивача 2302 грн. 81 коп. матеріальних збитків та 500 грн. моральної шкоди.
За такого, оскільки висновки суду щодо ступеню вини відповідачки в скоєнні ДТП, не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні шляхом зменшення стягнутих судом сум до вищевказаних розмірів.
Відповідно підлягає зміні оскаржуване рішення і в частині розподілу судових витрат, згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України, шляхом зменшення їх стягнення з відповідачки до 46 грн.
Керуючись ст. ст. 302, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 жовтня 2010 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2302 грн. 81 коп. матеріальних збитків, 500 грн. моральної шкоди, 46 грн. судових витрат, а всього 2848 грн. 81 коп. ( дві тисячі вісімсот сорок вісім грн. 81 коп.).
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: