УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20031/11
Справа № 22-ц-20031/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 52 (ІV) Попов В.В.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею - Донцової Галини Олександрівни,
представника третьої особи Пентегова Володимира Михайловича - Сирбу Юлії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею, третя особа – директор Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею Пентегов Володимир Михайлович, про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, поновлення на роботі і оплату вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею, третя особа – директор Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею Пентегов В.М., про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, поновлення на роботі і оплату вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 15.09.2009 року він працював у відповідача на посаді електрика.
30.09.2009 року наказом № 104-к його було звільнено з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Оскільки підставою для залишення свого робочого місця стало погіршення його стану здоров’я, у зв’язку з чим він перебував на лікарняному в період часу з 01.10.2010 року по 16.10.2010 року, та враховуючи те, що при його звільненні відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 149 КЗпП України, просив суд визнати незаконним наказ № 104-к від 30.09.2009 року, поновити його на робочому місці на посаді електрика та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 01.10.2009 року по 16.06.2010 року в сумі 7020,57 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки при вирішенні спору судом не враховано, що про прийомі на роботу його не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку й встановлено випробувальний строк в 2 місяці, замість передбаченого ст. 27 КЗпП України 1 місяця. Крім того, його звільнення проведено відповідачем з порушенням вимог діючого трудового законодавства, а саме: без попередньої згоди профспілкового органу, відібрання від нього письмових пояснень в порядку, передбаченому ст. 149 КЗпП України, до накладення дисциплінарного стягнення, а не після його накладення, а також не враховано факт перебування його на лікарняному з 01.10.2009 року по 16.10.2009 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно наказу № 101-к від 14.09.2009 року, ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду електрика Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею з 15.09.2009 року з випробувальним терміном в 2 місяці.
30.09.2009 року ОСОБА_2 звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України, про що видано наказ № 104-к від 30.09.2009 року.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивача законно звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України з дотриманням процедури звільнення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вимогам зазначеної статті не відповідає.
Пункт 4 ст. 40 КзпП України надає право власникові розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності наказу № 104-к від 30.09.2009 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи, колегія суддів не може визнати його законним, а звільнення ОСОБА_2 – на законних підставах.
Як вбачається із змісту наказу № 104-к від 30.09.2009 року, відповідач, видаючи його, взагалі не зазначив, коли вчинено дисциплінарний проступок і за яких обставин, тоді як відповідно норм трудового законодавства, наказ має містити факти, які послужили підставою для звільнення за прогул.
Суд першої інстанції, визначаючи законним наказ про звільнення за прогул ОСОБА_2 не зважив на це, і фактично вирішив питання, що належить до компетенції адміністрації при видачі наказу, а саме зазначив, що ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці більше трьох годин з 11 години 15 хвилин до кінця робочого дня, тоді як наказ не містить такі відомості.
Звільняючи ОСОБА_2 за прогул, адміністрація не перевірила обставини, викладені в доповідній записці, не встановила з якого часу мала місце відсутність позивача на робочому місці і з яких причин.
Усупереч вимогам ст. 149 КзпП України адміністрацією відповідача не було запропоновано ОСОБА_2 надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі до застосування дисциплінарного стягнення.
Вимоги адміністрації надати пояснення щодо причин відсутності на роботі через деякий час після звільнення позивача, не мають правового значення і не можуть свідчити про додержання порядку застосування дисциплінарного стягнення, який передбачено ст. 149 КзпП України і отже - про звільнення на законних підставах.
Відповідачем не спростовані пояснення ОСОБА_2 в суді, що він покинув територію ліцею 30.09.2009 року після 14 години у зв’язку з поганим самопочуттям, про що свідчить лікарняний листок, який видано наступного дня – 01.10.2009 року.
Крім того, відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, не врахував положення ч.3 ст. 149 КзпП України, згідно з якою при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Суд при ухваленні рішення зазначене положенння закону також не врахував.
Відповідно до ст. 235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки позивача звільнено без законних підстав, то колегія суддів задовольняє його позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням колегія суддів визначає за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із фактично відпрацьованого часу ОСОБА_2, оскільки він працював менше, ніж два місяці, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 зі змінами.
Оскільки вини працівника у розгляді заяви про поновлення на роботі більше року судом не встановлено, тому оплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач відпрацював 11 днів і йому нарахована заробітна плата в сумі 350 грн. 73 коп.
Отже, його середньоденна заробітна плата складає 31 грн. 88 коп., а середнього динна – 3,98 грн.
З урахуванням п’ятиденного графіку роботи і 40-годинної тривалості робочого тижня, час вимушеного прогулу складає 2796 годин, а середній заробіток за час вимушеного прогулу – 11128 грн. 08 коп. (3,98 грн. х 2796 дн.).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 111 грн. 28 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів відповідно до п.п. 2, 3 ст. 309 ЦПК України апеляційну скаргу задовольняє, а рішення суду першої інстанції – скасовує і ухвалює нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2,3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити.
Визнати незаконним наказ № 104-к від 30.09.2009 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи 30.09.2009 року.
Поновити ОСОБА_2 на посаді електрика в Криворізькому професійному транспортно-металургійному ліцеї.
Стягнути з Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11128 грн. 08 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 111 грн. 28 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: