Справа №22-а-824 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гриценко П.П.
Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Ведмедь
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Ведмедь Н. І.,
суддів - Жмаки В. Г., Дубровної В. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі
на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі (Далі - Управління) про зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
Постановою Путивльського районного суду Сумської області від 15 січня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено часково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_2 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 січня 2010 року.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.
Колегія суддів знаходить висновок суду законним та обґрунтованим.
Позивач має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначено надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконним актами, відповідач у спірний період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2009 та 2010 роках дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” жодними законодавчими актами не зупинялась, тому судом вірно встановлено, що Управління протиправно не проводило нарахування підвищення до пенсії і за період з 01 січня 2009 по 15 січня 2010 року.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 січня 2010 року.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатам», колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі відхилити.
Постанову Путивльського районного суду від 15 січня 2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -