Справа № 2-а-90 2007 р.
ПОСТАНОВА Іменем України
14 травня 2007 р. м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Обідняка В.Д.,
секретаря : Ковальчук Г.М.,
представник ОСОБА_2, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-0742 про стягнення грошової компенсації взамін
продовольчого забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А-0742, в якому просить суд поновити рівність його конституційних прав, порушених відповідачем під час проходження військової служби та поновити їх шляхом стягнення з військової частини А-0742 на його користь заборгованості з виплати грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 16 550 грн. 30 коп.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1. з 05.08.1979 року проходив військову службу і знаходилася на фінансовому забезпечення у військових частинах 93589, А-1501, А-1858, А-0742. Військова частина в грудні 2004 року розформована і правонаступником згідно Наказу командри Повітряного командування „Захід" від 14.06.2005 року № 258/ДСК призначено військову частину А-1858. Наказом командира від 24.03.2006 року №268/ДСК правонаступником військової частини А-1858 остаточно призначена військова частина А-0742. Військові частини А-1501, А-1858, А-0742 в період з 18.06.2001 року по 29.03.2002 року не виплачували грошової компенсації взамін продовольчого пайка та встановлений в подальшому Міністерством Оборони України вартості харчування за нормою №1 призвело до звуження змісту та обсягу існуючих соціальних гарантій встановлених для нього, як військовослужбовця ч. 5 ст. 17 Конституції України, ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України". Відповідач, як правонаступник вказаних військових частин заборгував вартість продовольчого забезпечення за період з 07.02.2001 року по 29.03.2002 року виходячи з вартості продовольчого пайка за нормою №7 на суму 1138 грн. 50 коп. та грошової компенсації вартості загальновійськової норми №1 харчування військовослужбовців Збройних Сил України за період з 30.03.2002 року по 31.12.2006 року на суму 11 588 грн. 91 коп., а всього на суму 12 727 грн. 41 коп. Так як заборгованість створилася з вини відповідача, то підлягає компенсації у відповідності до чинного законодавства і відповідно до розрахунку становить 3 604 грн. 22 коп. Просить стягнути з військової частини А-0742, як правонаступника заборгованість з виплати грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 16 550 (шістнадцять тисяч п"ятсот п"ятдесять) грн. 30 коп.
Представник відповідача - військової частини А-0742 позов визнав повністю та пояснив суду, що дійсно позивачці слід виплатити недоплачену компенсацію по продовольчому забезпеченні в сумі 16 550 грн. 30 коп., але через відсутність коштів військова частина добровільно погасити даний борг не взмозі.
Суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав:
Відповідно до ст.9 ч.2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України „Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року положення дії ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було призупинено.
Відповідно до постанови Кабінету України №316 від 12.03.1996 року „Про норми забезпечення
продовольчими пайками..." позивач мала право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка за нормою № 7. Відповідно до норми № 1, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань", право на забезпечення за вказаною нормою мають військовослужбовці офіцерського складу, правопощики, мічмани і військовослужбьовці рядового, сержанського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом". Хоча з 11 березня 2000 року дія ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині наявності у військовослужбовців права на отримання компенсації за продовольчий пайок зупинено на підставі Закону України № 1459-ІП від 17.02.2000 року та №1577-111 від 23.03.2000 року, але з 2001 року набрала чинності ст. 15 Закону України „Про Збройні Сили України", якою гарантується отримання військовослужбовцями за рахунок держави різних видів забезпечення в тому числі і продовольчого, в зв"язку з чим суд повинен керуватися вимогати Закону, який набрав чинності у більш пізній час.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. За даних обставин Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року являється таким, що звужує зміст і обсяг існуючих прав громадян, тобто суперечить Конституції України.
Як встановлено у судовому засіданні позивач проходив військову службу і знаходився на фінансовому забезпеченні у військових частинах 93589, А-1501, А-1858, А-1858, А-0742, і має передбачене Законом право на отримання продовольчого пайка чи за його байсанням грошової компенсації вартості продовольчого майна.
Встановлене судом підтверджується довідкою про продовольче забезпечення, довідкою про фінансове забезпечення, довідкою про вартість продовольчого забезпечення, копією витягу з послужного списку, розрахунком компенсації за продовольче забезпечення, розрахунком компенсації за затримку виплати, довідкою про правонаступництво, витягом із законів, нормативних актів.
За таких обставин право позивача підлягає поновленню, а позов задоволенню в повному обсязі.
Оскільки на підставі п.1 ст.4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року №7 позивач був звільнений від сплати судового збору, його необхідно стягнути з відповідача на користь держави в сумі 165 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. З, 8, 17, 19, 22, 24, 124 Конституції України, ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили", ст. 9 ч.1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та керуючись ст.ст. 158,159,161,162,163,167 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини А-0742 на користь ОСОБА_1заборгованість з виплати грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 16 550 (шістнадцять тисяч п"ятсот п"ятдесять) грн. 30 коп.
Стягнути з військової частини А-0742 судовий збір в сумі 154 (сто шістдесять чотири) грн. 50 коп. державного мита в дохід держави.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження постанови до Львівського адміністративного апеляційного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.