Справа № 11-64/11Головуючий у 1-й інстанції Очеретяний Є.В.
Категорія - ч.1 ст. 122 КК УкраїниДоповідач - Лекан І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої Лекан І.Є.
Суддів Подковського О.А., Римар Т.М.
за участю прокурора Левенця В.С.
засудженого ОСОБА_1
законного захисника ОСОБА_2
захисника адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 23 лютого 2011 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його законного захисника - ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 грудня 2010 року, -
Даним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, студент ТІДГІТО№1, не одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено підписку про невиїзд з місця постійного проживання.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_4 - 800 грн. спричиненої матеріальної шкоди та 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 27 травня 2010 року близько 17 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в лісосмузі, що по вул. Бережанській в м. Тернополі, навпроти магазину “Карпати”, умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень, в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_4, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, вдарив останнього ногою в ділянку нижньої щелепи, чим спричинив йому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого подвійного перелому нижньої щелепи та закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, що призвело до тривалого розладу здоров’я.
В апеляціях засуджений ОСОБА_1 та його законний представник - ОСОБА_2 просять вирок суду від 06 грудня 2010 року скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідством. Вважає, що судом допущено істотну неповноту та неправильність слідства, яка виразилась у тому, що по справі не проведено експертизи потерпілого ОСОБА_4 по матеріалам відтворення обстановки та обставин події, не допитано ОСОБА_5, з пояснень якого вбачається, що зазначені у вироку тілесні ушкодження потерпілий міг отримати від своєї матері. Вважають, що органами досудового слідства безпідставно відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4, оскільки саме через його протиправні дії він, ОСОБА_1, змушений був застосувати щодо нього фізичну силу.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його законного представника - ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, які підтримали подані апеляції, просять справу направити на додаткове розслідування, міркування прокурора, який вважає, що вирок є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції засудженого та його законного представника не підлягають до задоволення.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимоги кримінально-процесуального закону, спрямовані на встановлення у справі об’єктивної істини. Доводи засудженого в апеляції про те, що розслідування та судовий розгляд у справі проведено упереджено, неповно та необ’єктивно, є необґрунтованими.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України повністю доведена доказами, зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в суді показав, що 27 травня 2010 року близько 18 год. він знаходився в лісосмузі по вул. Бережанській у м. Тернополі, що напроти магазину “Карпати”. Коли він йшов до даної лісосмуги почув, що ззаду хтось біжить та відчув два удари- в ділянку голови та в спину, від яких він впав на землю, а коли піднявся, то побачив, що біля нього знаходиться ОСОБА_7, який намагався ще нанести йому один удар, однак він ухилився. Через деякий час у нього виник конфлікт із ОСОБА_8 та ОСОБА_1, які проходили лісосмугою, в ході якого він почав боротися із ОСОБА_8, який перед цим наніс йому удар кулаком руки в ділянку грудної клітки, на що він теж наніс йому удар кулаком руки в ділянку тулуба. В ході боротьби вони впали на землю і він опинився над ОСОБА_8 зверху та тримав своїми руками руку ОСОБА_8. В цей час до нього підійшов ОСОБА_1 та наніс йому удар ногою в нижню ділянку щелепи від чого він втратив свідомість.
З показів ОСОБА_8 вбачається, що 27 травня 2010 року біля 18 год. у нього в лісосмузі, що по вул. Бережанській в м. Тернополі виник конфлікт із ОСОБА_4, в ході якого останній висловився до нього нецензурною лайкою, тому він штовхнув ОСОБА_4 руками в груди, а ОСОБА_4 в свою чергу наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя, тоді вони почали шарпатися і впали на поверхню землі, де боролися. В ході боротьби ОСОБА_4 опинився на ньому зверху. В цей момент він бачив, що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 сильний удар ногою в голову зліва , від чого ОСОБА_4 впав на землю без свідомості.
Аналогічні покази дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 (брат ОСОБА_8), ОСОБА_10, ОСОБА_11.
Суд проаналізувавши ці покази правильно поклав їх в основу вироку, оскільки вони є послідовними на протязі всього часу досудового та судового слідства, не протирічать один одному та об’єктивно узгоджуються з іншими доказами зібраними у справі.
Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.06.2010 року потерпілий ОСОБА_4 показав на місці скоєння злочину, яким чином 27 травня 2010 року йому заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_1 (а.с. 144-148).
З протоколів очних ставок проведених між ОСОБА_1 та свідками подій ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вбачається, що всі свідки ствердили, що ОСОБА_1 наніс удар ногою в обличчя ОСОБА_4(а.с. 124-140).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, у ОСОБА_4 встановлено закритий подвійний перелом нижньої щелепи ( переломи в ділянці її лівого кута та правої половини тіла) та було діагностовано закрито-мозкову травму зі струсом головного мозку.
З даного висновку вбачається, що такого характеру подвійний перелом не властивий для ушкоджень, що утворюються при падінні на поверхню “з висоти власного росту” та зазвичай виникає при нанесенні удару тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею (наприклад, кулаком, взутою ногою) в ділянку нижньої щелепи.
Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок, а тому доводи засудженого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 щодо непричетності засудженого до вчиненого злочину, колегія суддів вважає не обґрунтованим.
Щодо посилання засудженого та його законного представника на те, що по справі було відмовлено в клопотанні про проведення комісійної судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4 по матеріалах відтворення обстановки та обставин події між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, то вони спростовуються матеріалами кримінальної справи. Згідно матеріалів справи, на стадії досудового слідства потерпілому ОСОБА_4 було призначено та проведено судово-медичну експертизу, що стверджує висновок експерта № 1292 від 21 серпня 2010 року (а.с.160-164). Даний висновок сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки експертиза проведена кваліфікованим спеціалістом, якого було попереджено про відповідальність за дачу неправдивого висновку. Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні заявляв клопотання про виклик експерта, а не як стверджується в апеляціях про призначення комісійної експертизи, в чому йому судом було відмовлено.
Не заслуговують на увагу посилання апелянтів на неповноту та неправильність досудового та судового слідства, в зв’язку з тим, що не був допитаний ОСОБА_5. Згідно протоколу судового засідання, ні апелянти, ні захисник ОСОБА_3, ні інші учасники процесу не заявляли жодних клопотань про допит даної особи.
Колегія суддів також вважає, що орган досудового слідства вірно прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України, правомірно відмовивши в порушенні кримінальної справи за даною статтею.
Таким чином, вірно проаналізувавши зібрані по справі докази в сукупності та взаємозв’язку, суд дав належну оцінку діям засудженого ОСОБА_1, правильно кваліфікував їх за ч.1 ст. 122 КК України, крім того вірно вирішив питання заявленого по справі цивільного позову потерпілого, а тому підстав для повернення справи на додаткове розслідування, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 —без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.Є. Лекан