РІШЕННЯ

Іменем   УКРАЇНИ.

справа номер 2-258/2007р.

04 травня 2007 року Славутицький міський суд, Київської області, у складі: головуючого Малишенко Т.О. при секретарі Журавській Л.Ф.

за участі сторін: позивача ОСОБА_1.,    її представникаОСОБА_3., відповідач відсутній.

Розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2- про визнання права власності на 1/2 частку жилого приміщення,

встановив:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою про визнання права власності на 1/2 частку жилого приміщення. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частку жилого приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1.

На попередньому судовому засіданні позивач і її представник позовні вимоги підтримали в повному об'ємі.

Відповідач на попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, просив розглянути справу за його відсутності, прийняти рішення на попередньому судовому засіданні.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав в повному об'ємі, то сторони просили розглянути справу по суті, тому при таких обставинах справи, суд вирішив продовжити слухати справу по суті і виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення виконкому Славутицької міської ради Київської області номер 35 від 07.04.1988 року, на склад сім'ї ОСОБА_2, який складався із трьох осіб, позивач, її чоловік і відповідач, було надано у користування жиле приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2. В подальшому зазначене жиле приміщення було приватизовано на трьох осіб. За домовленістю між сторонами,

вищезазначене жиле приміщення було продано, і 14.06.1994 року на сім'ю ОСОБА_2, склад якої на той час не змінився, було придбано іншу квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу власником даної квартири є ОСОБА_4., який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Рішенням Славутицького міського суду від 05.03.2005 року за позивачем було визнано право на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки врахування строку відкритого володіння чужим майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю є можливим у відповідності до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, що був введений в дію з 01.01.2004 року. Цей пункт дає право стверджувати, що в зв'язку з фактичним володінням позивачем вищевказаним жилим приміщенням, в тому числі станом на 01.12.2000 року, тобто на день, що на три роки передує дню набрання чинності цим Кодексом, застосовуються правила ст. 344 ЦК України, а до набувальної давності зараховується весь строк володіння. В даному випадку, факт володіння позивачем вищезазначеним житлом підтверджується наданими суду доказами з серпня 1996 року і по цей час.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  130,174,209,215,218 ЦПК України, ст.ст. 328,244 ЦК України,

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 придбаного на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 14 червня 1994 року державним нотаріусом Славутицької міської нотаріальної контори Київської області за номером 4059, та зареєстрованого 15.06.1994 року Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації Київської області в реєстровій книзі номер 1 за реєстровим номером номер 17/7, за набувальною давністю.

Копію рішення направити відповідачу.

Стягнути з ОСОБА_2., судовий збір у сумі 253 гривні.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.