ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 лютого 2011 р.                                                                                    № 25/382  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. – головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”, м. Київ (далі –ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії”)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.10.2010 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010

зі справи № 25/382

за позовом ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Толстой Проперті Менеджмент”, м. Київ (далі –ТОВ “Толстой Проперті Менеджмент”)

про стягнення 9 849 161,44 доларів США.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії” –Коршун А.О.,

ТОВ “Толстой Проперті Менеджмент” –Єгорова О.Ф.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії” (правонаступник закритого акціонерного товариства “Банк НБР”, далі –ЗАТ “Банк НБР”)  звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ “Толстой Проперті Менеджмент” суми, еквівалентної 9 849 161,44 доларів США, на підставі укладеного ЗАТ “Банк НБР” та відповідачем договору “іпотеки” від 16.05.2008  (далі –Договір від 16.05.2008).

          Позов мотивовано тим, що відповідач відповідно до умов Договору від 16.05.2008 є поручителем за забезпеченими заставою нерухомого майна зобов’язаннями фізичних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (далі –ОСОБА_4, ОСОБА_5) за укладеними ними з позивачем певними кредитними договорами.

          ТОВ “Толстой Проперті Менеджмент” подало клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Шевченківським районним судом міста Києва цивільних справ: № 2-15069/09 за позовом ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 21.09.2005 № 11-09-05/ФО, від 28.06.2006 № 09-09-06/ФО, від 21.12.2006 № 09-12-06, від 16.02.2007 № 08-02-07/ФО та зустрічним позовом про визнання згаданих договорів недійсними;            № 2-6072/10 за позовом ПАТ “ Дочірній банк Сбербанку Росії” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами від 27.11.2006 № 12-11-06/ФО від 21.12.2006 № 08-12-06/ФО, від 16.02.2007            № 07-02-07/ФО та зустрічним позовом про визнання цих договорів недійсними (далі –цивільні справи №№ 2-15069/09; 2-6072/10).

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2010 (суддя                  Морозов С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 (колегія суддів у складі: суддя Отрюх Б.В. –головуючий, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.),  провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішеннями в цивільних справах №№ 2-15069/09 і 2-6072/10.

          ПАТ “Дочірній банк Сбербанку Росії” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Толстой Проперті Менеджмент” заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав  для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У прийнятті зазначених судових рішень господарські суди виходили з того, що обсяг зобов’язань відповідача як поручителя та іпотекодавця  у даному спорі залежить від обсягу зобов’язань фізичних осіб ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 за  відповідними кредитними договорами, дійсність яких оспорюється в цивільних справах №№ 2-15069/09 і 2-6072/10.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб’єктного складу спору є обов’язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Що ж до висновку суду про те, що вимоги у даній справі ґрунтуються на положеннях договорів, які оспорюються у порядку цивільного судочинства, то він у певній мірі не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем свої вимоги обґрунтовано лише Договором від 16.05.2008.

Відтак попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування норми процесуального права –частини першої статті 79 ГПК України, у зв’язку з чим оскаржувані судові акти підлягають скасуванню відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України; справа ж на підставі частини четвертої статті 11113 названого Кодексу підлягає передачі на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії” задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.10.2010 та  постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 зі справи № 25/382 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.

Суддя                                                                                                     І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                     Б. Львов

Суддя                                                                                                     В. Харченко