Справа №2-864/11р.

   Р І Ш Е Н Н Я

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого –судді Семенова О.А.,

при секретарі –Кравченко М.А.,

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Іллічівська Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання недійсним кредитного договору, зобов’язання отримати гроші та розстрочку платежів,

                               В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі –Банк), який є правонабувачем закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», про визнання недійсним кредитного договору, зобов’язання отримати гроші та надання розстрочку платежів.

В обґрунтування вимог позивач посилалася на те, що 05 червня 2008 року між нею та Банком було укладено кредитний договір №490075201 про надання кредиту в сумі 33108,03 доларів США, строком до 05 червня 2015 року зі сплатою 15,99% річних за користування кредитними коштами.  

          Вважає, що Банком неправомірно надано кредит в іноземній валюті без отримання відповідної індивідуальної ліцензій. Вважає не справедливими умови договору щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом у доларах США, що є зловживанням правом коли всі ризики знецінення національної валюти шляхом порушення вимог чинного законодавства покладені на позивача. Вважає, що за умовами договору є дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.  

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримала.   

          Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову, вважаючи його необґрунтованим, просить розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Банком укладено кредитний договір №490075201 про надання кредиту в сумі 33108,03 доларів США, строком до 05 червня 2015 року зі сплатою 15,99% річних за користування кредитними коштами, згідно графіку погашення кредиту (а.с.8-9) та вказану суму отримано відповідачем в той же день, що підтверджується заявою позичальника на видачу готівки та квитанцією про здійснення валютно-обмінної операції (а.с.10,11).

Згідно п.п.2.1. та 2.8. кредитного договору кредит видається у доларах США, а платежі з повернення кредиту та сплата процентів за його користування - у валюті США або у іншій валюті.

За правилами ст.526 ЦК України - зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

Частина 1 ст.1054 ЦК України, встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Доводи позивача про неправомірність надання кредиту в іноземній валюті за кредитним договором, що є начебто підставою визнання договору недійсним є необґрунтованими.

При укладанні  кредитного договору позивач не була обмежена у можливості отримати кредит як в іноземній, так і в національній  валютах. Валюту кредитування у вигляді доларів США вона обрала на власний розсуд, що підтверджується її заявою (а.с.11).       

За змістом ст.ст.524, 533 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України по зобов’язанням допускається в випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.    

Відповідно до ч.2 ст.2 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю»від 19 лютого 1993 року зі змінами та доповненнями (надалі Декрет) резиденти та нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.    

Так, згідно ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність щодо надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, відноситься до фінансових послуг.    

Стаття 5 вказаного закону визначає, що надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа, якими є, зокрема, банки.    

Згідно ст.5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.    

Зазначене також узгоджується з положеннями ст.ст.19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно яких, банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки.    

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, крім інших операцій, зокрема розміщення залучених коштів (тобто операції з надання кредитів), а також операції з валютними цінностями.    

Тому, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового  дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «в»п.4 ст.5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.   

Банк отримав вказану ліцензію, на підставі якої має право здійснювати діяльність на ринку банківських послуг, у тому числі здійснювати операції з кредитування фізичних та юридичних осіб як в національній, так і в іноземній валютах (а.с.48-51).

Суд не приймає до уваги твердження позивача про наявність дисбалансу прав та обов’язків сторін за кредитним договором в частині наслідків знецінення національної валюти, тому що умови договору викладені у валюті США та у випадку виконання умов договору у саме цієї валюті ні яким чином не впливатимуть зміни курсу національної валюти.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги не доведені та не ґрунтуються на законі.    

          Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 210, 294 ЦПК України,

                         В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ЗАТ «Альфа-Банк»про визнання недійсним кредитного договору, зобов’язання отримати гроші та розстрочку платежів, залишати без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана в апеляційному порядку через Іллічівський міський суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                        (підпис)

          Копія вірна:

          Рішення не набуло чинності.

          Суддя Іллічівського                                                                                                               міського суду Одеської області                                          О.А.Семенов