Справа № 2a-288 2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Оздоби М. О.,
при секретарі - Скиданенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Хоровпром», ОСОБА_1, 3-тя особа: Святошинська района у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними Статуту та Установчого договору, реєстраційної картки Товариства з дня їх державної реєстрації та визнання недійсним Свідоцтва про реєстрацію платника податку і Свідоцтва платника ПДВ з дня їх видачі, суд, -
встановив:
ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулась до суду із даним адміністративним позовом до ТОВ «Хоровпром», ОСОБА_1 та просила постановити рішення, яким визнати недійсними з дати державної реєстрації, а саме: 07.11.2007р., установчі документи - Статут і Установчий договір, а також реєстраційну картку ТОВ «Хоровпром» і Свідоцтво про реєстрацію платника податку ТОВ «Хоровпром» та визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію податку на додану вартість ТОВ «Хоровпром» з дати його видачі, а саме: з 08.11.2007р., обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що засновником ТОВ «Хоровпром» є відповідач ОСОБА_1, який під час його опитування 23.09.2008р. повідомив, що погодився зареєструвати Товариство за грошову винагороду, він, відповідач, ніякої участі у формуванні статутного фонду Товариства не приймав, кошти до нього не вносив, печатку Товариства не отримував, розпорядчих і звітних документів не підписував, до господарської діяльності Товариства ніякого відношення не має, що, на думку позивача, свідчить про те, що ТОВ «Хоровпром» створено за відсутності волевиявлення ОСОБА_1 як засновника, без мети займатись господарською діяльністю. Позивач просить позов задовольнити на підставі ст. ст. 57, 58, 247 ГК України, ст. ст. 88, 110, 203, 215, 234, 236 ЦК України, ст. ст. 33, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та на порушення законодавства при створенні та державній реєстрації ТОВ «Хоровпром».
Відповідач ОСОБА_1 позов визнав, пояснення представника позивача підтвердив і пояснив суду, що дійсно за грошову винагороду став засновником ТОВ «Хоровпром», у зв»язку з чим підписував ряд документів щодо створення Товариства як юридичної особи і ще певні документи, які стосувались цього Товариства, які конкретно не пам»ятає.
Представник ТОВ «Хоровпром» в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи за місцем державної реєстрації Товариства повідомлявся належним чином, заперечень проти позову суду не надав, про поважність причин неявки представника суд не повідомив.
Третя особа - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація явку свого представника в судове засідання не забезпечила, просить розглядати справу у відсутності свого представника, про що повідомила суд письмово (а.с. 28 -лист).
Суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника відповідача - ТОВ «Хоровпром» і представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення...
Судом встановлено, що 07.11.2007р. Святошинською РДА у м. Києві було зареєстровано ТОВ «Хоровпром» (а.с. 5 - копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи), яке було взято на облік як платник податку (а.с. 11 - копія довідки).
Засновником ТОВ "Хоровпром" є ОСОБА_1 (а.с. 6-10 - копія Статуту Товариства).
Позивач у позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача підставою позовних вимог вказували ст. 88 ЦК України, ст. ст. 57, 58, 238 ГК України, які передбачають вимоги до установчих документів та порядок створення юридичної особи, а також порядок і випадки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб»єктів господарювання, але ці норми права не визначають як спосіб захисту права у випадку наявності порушень при створенні юридичної особи визнання недійсними її Статуту та Установчого договору, а адміністративно-господарські санкції, про які йдеться мова у ст. 238 ГК України, має інший юридичний зміст по відношенню щодо суті даного позову, у зв»язку з чим не регулює спірні правовідносини.
При цьому, позивач просить визнати недійсними Статут, Установчий договір і реєстраційну картку ТОВ «Хоровпром» з дня їх державної реєстрації, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Хоровпром», а також Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Хоровпром» просить визнати недійсним з дати його видачі, а саме: з 08.11.2007р., що не передбачено як спосіб" захисту у нормах цивільного права, на які посилається позивач, який також, крім особистих пояснень та письмових пояснень відповідача ОСОБА_1 (а.с. 12-13 - копія пояснень), які надавались останнім представнику ДПІ у Святошинському районі м. Києва, не надав суду достовірних і належних доказів щодо наявності підстав, які згідно ст. 203 ЦК України є необхідними для не чинності правочину або доказів згідно ст. ст. 215-236 ЦК України про недодержання відповідачами вимог закону при вчиненні правочинів, а саме: Статуту і Установчого договору ТОВ «Хоровпром» і належних та достовірних доказів про невідповідність їх діючому законодавству.
Так, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив про те, що при створенні і державній реєстрації ТОВ. «Хоровпром» на прохання сторонньої особи підписував ряд певних документів щодо даного Товариства, але конкретно яких він не пам»ятає.
Таким чином, суду не надано належних і достовірних доказів про те, чи не приймав відповідач ОСОБА_1 як засновник Товариства рішення щодо утворення виконавчого органу Товариства, а також чи не підписував довіреності на здійснення управлінської діяльності Товариством щодо іншої особи, яка могла займатись фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Хоровпром», що діючим законодавством не заборонено, а посилання позивача на те, що невстановлені особи займаються господарською діяльністю з метою ухилитися від державного податкового контролю грунтовані лише на припущеннях позивача.
При наявності таких порушень при створенні юридичної особи, які не можна усунути, законодавець у ст. 110 ЦК України визначає спосіб захисту порушеного права і певні юридичні наслідки, а саме право суду визнати недійсною державну реєстрацію юридичної особи, що є підставою для припинення юридичної особи, яка у відповідності до частини 2 ст. 104 ЦК України є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Але у даному позові ДТП не просить застосовувати передбачені вказаною нормою права правові способи захисту, хоча вказує цю норму права як підставу позовних вимог.
Крім цього, як вказано у ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та вбачається із правової позиції, викладеної в Узагальненні Судової палати у господарських справах Верховного Суду України судової практики вирішення спорів, пов»язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств від 01.01.2004р., з якою погодилась Президія Верховного суду України в постанові № 15 від 03.03.2004р., основним завданням органів державної податкової служби визначено здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов»язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, і у зв»язку з цим - внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій, роз»яснення законодавства щодо оподаткування, ведення реєстрів платників податків, боротьба зі злочинами і адміністративними правопорушеннями у сфері оподаткування. Саме цими завданнями обмежені функції і права податкових органів, встановлені законом.
Тому суди при розгляді позовів податкових органів про визнання недійсними установчих документів і скасування державної реєстрації суб»єктів підприємницької діяльності, повинні з»ясовувати зв»язок підстав звернення до суду з компетенцією позивача. Вихід державного органу за межі повноважень, встановлених законом, є підставою для відмови у позові.
Так, стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу» у пункті 17 надає право органам Державної податкової служби звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб»єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених законом.
Як вбачається з частини 2 ст. 110 ЦК України, такого права законодавець ДТП не надає, а тому остання не є суб»єктом звернення із позовними вимогами згідно ст. 110 ЦК України.
Стаття 10 в пункті 11 вказаного вище Закону, надає право ДШ подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Виходячи з положень вище вказаних норм права та з підстав позовних вимог, вбачається, що позовні вимоги фактично виходять за межі повноважень ДПІ, наданих їй діючим законодавством і підстави звернення з цим позовом не відповідають компетенції позивача.
Крім цього, представник позивача в обгрунтування позовних вимог посилався на відсутність у відповідача ОСОБА_1 вільного волевиявлення на створення юридичної особи - ТОВ «Хоровпром» і вільного бажання займатися господарською діяльністю.
Але такі твердження представника позивача належними доказами не підтверджені, доказів про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України і належно оформлених відомостей щодо контрагентів ТОВ «Хоровпром» позивачем суду не надано, а намір відповідача створити юридичну особу стверджується його логічними і послідовними діями, а також нотаріально посвідченим його підписом на Статуті Товариства, невідповідність якого вимогам закону судом також не встановлено, що стверджується також тим, що державний реєстратор не відмовив у проведенні державної реєстрації юридичної особи на підставах і в порядку, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Крім цього, позивач, крім Статуту ТОВ «Хоровпром» і довідки про взяття на облік платника податків, не надав суду Установчий договір ТОВ «Хоровпром», реєстраційну картку, Свідоцтво про реєстрацію платника податку ТОВ «Хоровпром», Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Хоровпром», які позивач також просить суд визнати недійсними.
Посилання позивача на те, що на телефонні дзвінки посадові особи ТОВ «Хоровпром» за місцем своєї державної реєстрації не відповідають, в підтвердження чого позивачем 18.09.2008р. складено акт № 128 (а.с. 17 - копія акта), не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог.
Суду також не надано належних і достовірних доказів про те, що ТОВ «Хоровпром» не є суб»єктом господарських правовідносин, не має прав та обов»язів щодо третіх осіб - контрагентів і не приймає участь у господарському обороті на даний час.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсними установчих документів ТОВ «Хоровпром» не доведені, не обгрунтовані їх правові підстави, не відповідають способам захисту у спірних правовідносинах та виходять за межі повноважень і компетенції позивача, у зв»язку з чим суд вважає необхідним у цій частині позовних вимог відмовити.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсними реєстраційної картки ТОВ «Хоровпром» з дати її державної реєстрації - 07.11.2007р, Свідоцтва про реєстрацію платника податку і Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Хоровпром» з дати видачі - 08.11.2007р., суд приходить до наступного.
Згідно пункту 9.8. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. з наступними змінами і доповненнями, реєстрація юридичної особи як платника податку на додану вартість і самого свідоцтва платника ПДВ діє до дати анулювання такої реєстрації, яка, крім іншого, відбувається у разі ліквідації платника ПДВ за власним бажанням або за рішенням суду.
При цьому, анулювання Свідоцтва проводиться станом на час виконання рішення суду, а не з дня його державної реєстрації.
По своїй юридичній суті реєстраційна картка Товариства підтверджує факт державної реєстрації юридичної особи, а свідоцтво засвідчує факт перебування суб»єкта господарювання на податковому обліку.
Законодавство не передбачає можливість визнання недійсними реєстраційної картки Товариства і Свідоцтва про реєстрацію платника податку, які анулюються у випадках, передбачених законом, а тому у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.
Керуючись ст. ст. 16, 104, 105, 110, 203, 205, 215 ЦК України, ст. ст. 58, 59, 247 ГК України, ст. ст. 25-27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», пунктом 9.8. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 7-12, 128, 159-163 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Хоровпром», ОСОБА_1, 3-тя особа: Святошинська района у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними Статуту та Установчого договору, реєстраційної картки Товариства з дня їх державної реєстрації та визнання недійсним Свідоцтва про реєстрацію платника податку і Свідоцтва платника ПДВ з дня їх видачі - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня
складання постанови у повному обсязі (01.06.2009) та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.