Справа № 22ц-10035/2007 Головуючий
Категорія - 23 (IV) у 1 інстанції - Бардін О.С.
Доповідач - Неклеса В.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
2007р. березня 28 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Неклеси В.І.
суддів: Михайлів Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж» на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
· позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3;
· представники відповідача Вороновський Алім Костянтинович, Бірюков Сергій Вікторович, третя особа ОСОБА_2, -
Встановила:
В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення у відшкодування матеріальної шкоди 138081грн.73коп. і моральної шкоди в сумі 100 000грн. на підставі ст.ст.23, 1188,1192 ЦК України.
В березні 2006 року позивач уточнив та доповнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 140544грн.31коп. і моральну шкоду в сумі 100 000грн. на підставі ст.ст.23, 1188, 1166, 1192 ЦК України.
В обгрунтовання позовних вимог позивач вказував, що 12 лютого 2004 року в 09 годин 30 хв. на 482км автодороги Кривий Ріг -Дніпропетровськ - Луганськ - Узварино сталося ДТП - позивач керуя автомобілем Тойота-Авенсіс, реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухаючись зі швидкістю 60-65км/год. по головній дорозі в напрямку М.Дніпропетровська зіткнувся з заднім лівим колесом напівпричепа автомобіля ЗІЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який виїхав із другорядної дороги і переїздив головну дорогу не пропустивши його автомобіль «Тойота-Авенсіс».
Внаслідок зіткнення автомобілів йому були завдані легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я, і був пошкоджений його автомобіль «Тойота-Авенсіс», чим йому була завдана
матеріальна шкода в розмірі 140544грн. 31коп. і моральна шкода в розмірі 100 000грн.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив позов задовольнити.
Рішенням суду позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 111677грн.31коп., індексацію в сумі 27699грн.77коп. і моральну шкоду в сумі 15 000грн. Судовій збір в сумі 1402грн.27коп. стягнуто з ДП «Електромонтаж» на користь держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, оскільки суд не дав оцінки авто технічній експертизі № 70/27-212 від 14 липня 2004 року, висновку спеціаліста авто техніка № 156 від 05 квітня 2004 року, які протирічать висновкам авто технічної експертизи від 31 січня 2006 року. Суд не вірно застосував ст.625 ЦК України і стягнув на користь позивача індексацію суми матеріальної шкоди та не обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції на підставі постанови про припинення кримінальної справи від 02 травня 2005 року, висновків авто технічної експертизи від 31 січня 2006 року, висновків авто технічної експертизи від 14 липня 2004 року № 70/27-212 прийшов до висновку, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем ЗІЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_2, належним відповідачу ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж», в зв'язку з трудовими відносинами.
На підставі ст.1172 ЦК України суд стягнув завдану шкоду позивачу з відповідача.
Суд першої інстанції визнав звіт від 17 квітня 2004 року № 80/04/04 авто-товарознавчого дослідження автомобіля «Тойота-Авенсіс» про розмір матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля (а.с.11) доказом, так як він відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від о8 жовтня 1998 року № 53/5 і зазначив, що висновок спеціаліста про завдану шкоду пошкодженням автомобіля «Тойота-Авенсіс» в розмірі 136714грн.50коп. сторонами на оспорюється.
Суд першої інстанції також визнав обґрунтованим і Звіт № 36 про оцінку автомобіля «Тойота-Авенсіс» від 29 липня 2004 року, яким встановлено, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Тойота-Авенсіс» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дослідження становить 25 512грн.45коп. (а.с.103).
Згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 13 серпня 2004 року, який був укладений між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4, автомобіль «Тойота-Авенсіс» був знятий з обліку Криворізького МРЕВ ДАІ МУ УМВС України в Дніпропетровській області для продажу 27 липня 2004 року і проданий ОСОБА_4 за 25 512грн.45коп.
З урахуванням одержаних позивачем 25 512грн.45коп. за проданий автомобіль, суд встановив розмір шкоди завданий пошкодженням автомобіля в розмірі 111 202грн.05коп. і до цього розміру, на підставі ст.625 ЦК України, застосував індекси інфляції за період з квітня 2004 року до лютого 2006 року в сумі 27 699грн. 77коп.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам та матеріалам справи, а тому, рішення суду в частині встановлення вини водія автомобіля ЗІЛ-130 ОСОБА_2 в скоєнні ДТП та в частині встановленого розміру матеріальної шкоди підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення з наступних підстав.
Згідно висновків авто технічної експертизи № 70/27-212 від 14 липня 2004 року, яка була проведена на підставі постанови слідчого по кримінальній справі № 4041215 по факту ДТП з участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням їх пояснень про механізм ДТП, водій автомобіля «Тойота-Авенсіс» ОСОБА_1 не виконав вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість зупинити свій автомобіль і запобігти зіткнення з автомобілем ЗІЛ-130. Дії водія ЗІЛ-130 ОСОБА_2 не відповідали положенням п.п.16.3., 16.11 та дорожньому знаку 2.1 Правил дорожнього руху і не знаходились в причинному зв'язку з наслідками ДТП.
Дії водія автомобіля «Тойота-Авенсіс» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з наслідками ДТП.
Постановою слідчого від 02 липня 2005 року кримінальна справа № 4041215 по факту ДТП була закрита на підставі п.2ст.6 КПК України.
З висновків судової авто технічної експертизи № 1817 Від 31 січня 2006 року, яка була призначена ухвалою суду при розгляді позовних вимог ОСОБА_1 по цій цивільній справі, вбачається, що водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, а водій ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.16.3, п.16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху і його дії знаходяться в причинному зв'язку з наслідками ДТП.
Діям водія ОСОБА_1 експерт оцінки не дав, оскільки із восьми варіантів вирішення технічної можливості для запобіганню зіткнення автомобіля «Тойота-Авенсіс» з автомобілем ЗІЛ-130 у чотирьох варіантах водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ЗІЛ-130, а у інших чотирьох варіантах не мав технічної можливості.
Виходячи з встановлених обставин ДТП, висновків авто технічних експертиз, колегія суддів вважає, що обидва водія не виконали вимог Правил дорожнього руху і дії водія ОСОБА_1 по не виконанню п.12.3, дії водія ОСОБА_2 по не виконанню п.16.3, 16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками ДТП.
З урахуванням вимог п.12.3, 16.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, дій водіїв у дорожній обстановці при несприятливих погодних умовах, колегія суддів приходить до висновку, що вина водія автомобіля ЗІЛ-130 ОСОБА_2 в скоєні ДТП становить в розмірі 75%, а вина водія автомобіля «Тойота-Авенсіс» ОСОБА_1 в скоєні ДТП становить в розмірі 25%.
Згідно ч.3ст.1188 ЦК України, заподіяна шкода в момент ДТП підлягає відшкодуванню з урахуванням частки вини кожного водія.
В матеріалах справи є Звіт № 80/04/04 від 17 квітня 2004 року про визначення розміру завданої шкоди в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Тойота-Авенсіс» реєстраційний номер НОМЕР_1,_згідно якого розмір шкоди встановлений в розмірі залишкової риночної вартості, так як ремонтувати автомобіль економічно не вигідно.
13 серпня 2004 року власник автомобіля «Тойота-Авенсіс» ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля за 25 512грн.45коп. Сторони по договору при укладенні договору виходили із вартості автомобіля встановленого Звітом № 36 від 29 липня 2004 року, яким
була встановлена фактично не вартість автомобіля, а вартість окремих його частин і не прийняли до уваги Звіт № 80/04/04 від 17 квітня 2004 року, яким була встановлена залишкова вартість автомобіля в сумі 136714грн.50коп.
Автомобіль «Тойота-Авенсіс» реєстраційний номер НОМЕР_1 був знятий 27 липня 2004 року з обліку в Криворізькому МРЕВ ДАІ МУ УМВС України в Дніпропетровській області в зв'язку з продажею і на час розгляду справи на обліку не значився.
Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягаює відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки позивач ОСОБА_1, до звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля в момент ДТП, продав його, не надав суду пошкодженого автомобіля для його дослідження і встановлення дійсного розміру завданої шкоди,колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля в момент ДТП, так як позивач не виконав вимог ст.60 ЦПК України про обов'язки доказування і подання доказів.
Звіт № 80/04/04 автотоварозначого дослідження від 17 квітня 2004 року не є доказом про розмір завданої шкоди позивачу, так як він складався до звернення позивача до суду з позовом і зазначені в ньому висновки неможливо перевірити в судовому засіданні.
Крім того, пошкоджений автомобіль «Тойота-Авенсіс» мав цінність і за згодою відповідача суд повинен був вирішити питання про його передачу відповідачу, але це питання не може бути вирішеним, так як відповідач на час розгляду справи не є власником пошкодженого автомобіля.
Наведене свідчить про те, що позивач не надав суду доказів про розмір завданої йому шкоди пошкодженням автомобіля в момент ДТП, а тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.
На підставі судово-медичної експертної комісії № 14 від ю грудня 2004 року, якою встановлено, що позивачу Байбараку П.Я. 12 лютого 2004 року під час ДТП були завдані легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров'я тривалістю більш шести днів, але не більш ніж три тижні і других матеріалів справи та встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу внаслідок ДТП була завдана моральна шкода.
Разом з тим, при вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував роз'яснення викладені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди».
Виходячи з встановлених обставин ДТП, його наслідків, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15 000грн. змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, з урахуванням встановленої вини в розмірі 25% позивача в скоєні ДТП, до 5 000грн.
Оскільки позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду і в частині стягнення на підставі ст. 625 ЦК України індексації розміру матеріальної шкоди в сумі 27 699грн.77коп.
Підлягає скасуванню рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору в сумі 1402грн., так як відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.
Витрати позивача на проведення авто товарознавчого дослідження по його пошкодженому автомобілю в сумі 350грн., витрати на зборку, розборку пошкодженого автомобіля в сумі 800грн., які були проведені позивачем до подачі позову в суд, не відносяться до судових витрат відповідно до ст.79 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду і в цій частині.
В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.303, 307, п.3ч.1ст.309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ДП «Електромонтаж» ЗАТ
«Дніпроелетромонтаж» задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 квітня 2006 року в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 111677 грн.31коп. індексації в сумі 27699грн.77коп. ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж» на користь ОСОБА_1, в частині стягнення з ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж» на користь держави судового збору в сумі 1402грн.27коп. та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проведення товарознавчого дослідження в сумі 350грн., вартості послуг по розборці автомобіля в сумі 800грн. скасувати та постановити в цій частині позовних вимог нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 111202грн.05коп., індексації в сумі 27699грн.77коп., вартості товарознавчого дослідження в сумі 350грн., вартості послуг по розборці автомобіля в сумі 800грн. відмовити.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 05 квітня 2006 року в частині стягнутого розміру моральної шкоди з ДП «Електромонтаж» ЗАТ «Дніпроелетромонтаж» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши стягнутий розмір моральної шкоди з 15 000грн. до 5 000грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.