Справа № 22ц-10746/2007р.                                                                            Головуючий

Категорія -41   (4)                                                                            у 1 інстанції - Тарасенко О.В.

Доповідач - Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ Іменем  України

2007р. березня 27 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого:                  Михайлів А. В.

суддів:                               Соколан Н.О., Братіщевої Л.А.

при секретарі                    БадалянН.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 1 б березня 2004 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди, -

Встановила:

24 лютого 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ВАТ «ЦГЗК») про стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачем лише частково та із запізненням виконано рішення суду про поновлення її на роботі.

Просила стягнути середній заробіток у сумі 1225,26грн. за 27 днів затримки виконання рішення суду та 5000грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 16 березня 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 12.11.2003 року по 22.12.2003 року у сумі 1225,26грн. і відшкодування моральної шкоди 1 000грн.

В апеляційній скарзі ВАТ «ЦГЗК» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і не з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

У суду не було підстав для застосування ст.ст. 115 та 236 КЗпП України.

Позивач з власної ініціативи не стала до роботи наступного дня після ухвалення рішення про її поновлення на роботі.

Виконавчий лист про поновлення на роботі ОСОБА_1 надійшов до підприємства 6.01.2004 року, тобто після видачі наказу про поновлення на роботі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача з 12.11.2003 року по 22.12.2003 року, а тому слід стягнути середній заробіток згідно ст.236 КЗпП України за час затримки виконання рішення суду.

Посилаючись на норми ст. 237-1 КЗпП України, суд стягнув відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиплатою заробітної плати за рішенням суду. Проте, з такими висновками суду, колегія суддів не може погодитися.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернівського районного суду від 12.11.2003 року ОСОБА_1 поновлена на роботі і на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Позивач не надала суду доказів, що вона бажала стати до роботи саме 12.11.2003 року. В матеріалах справи відсутні будь-які дані, що вона виходила на роботу до 22 грудня 2003 року.

Адміністрація ВАТ «ЦГЗК» не перешкоджала ОСОБА_1 приступити до виконання трудових обов'язків після поновлення її на роботі.

При цьому, колегія суддів враховує, що після набрання законної сили рішення, спірні правовідносини із сфери вирішення спору перейшли до сфери виконання судового рішення, яка регулюється Законом України «Про виконання провадження».

Як вбачається із матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження про поновлення на роботі ОСОБА_1 надійшла до ВАТ «ЦГЗК» 6.01.2004 року, тобто після добровільного виконання рішення суду відповідачем.

Отже, з урахуванням цих обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст.236 КЗпП України, для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Висновок суду щодо повторного стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиплатою заробітної плати не ґрунтується на законі. Посилання суду на ст. 115 КЗпП України є невірним, оскільки до спірних правовідносин не можна застосувати цю норму права. Тому підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

З урахуванням того, що в справі зібрано достатньо доказів і немає необхідності витребування додаткових доказів, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 309ч.1п.п.3,4, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИР І ШИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити .

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2004 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.