Справа 2-603

2007 рік

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

 

 

«15» травня 2007 року                    Ялтинський міський суд АР Крим

 

 

у складі: головуючого  судді - Прищепа О.І.,

          при секретарі - Шуригіної А.О., Шарапової Т.Ю, Чорній О.В..

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, треті особи - закрите акціонерне товариство “Санаторій ім. Кірова”, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця», ОСОБА_9, ОСОБА_10, про спонукання до вчинення юридичних дій, за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства “Санаторій ім. Кірова” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету  Ялтинської міської Ради, Ялтинської міської Ради, треті особи - служба по справах неповнолітніх Ялтинської міської Ради, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця», ОСОБА_9, ОСОБА_10,  про відміну рішень виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, Ялтинської міської Ради, про визнання свідоцтв про право власності недійсними і виселенні та за додатковим позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства “Санаторій ім. Кірова”, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, приватного підприємства «Гармонія», ОСОБА_12, треті особи - Ялтинська міська Рада, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»  м.Ялта, про відміну рішень виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, свідоцтва про право власності, визнання дійсним договору дарування та визнання права власності, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду із позовною заявою до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, треті особи - закрите акціонерне товариство “Санаторій ім. Кірова”, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця», ОСОБА_9, ОСОБА_10, про зобов'язання відповідача визнати будинок АДРЕСА_1, у якому вони мешкають, у якості житлового приміщення, забезпечити його передачу у комунальну власність, та видати ним ордера на займані ними квартири

Вимоги мотивовані тим, що вони  усі проживають за вказаною адресою. Усі вони вселилися в даний будинок у різний час, зокрема ОСОБА_1 стали там мешкати з 1982 року, у зв'язку з трудовими відносинами з Московським виробничим об'єднанням «Червоний Богатир», якій був генеральним забудовником «санаторія ім. Кірова». Після розпаду СРСР МПО «Червоний Богатир» закрив  свою  діяльність, однак офіційно будинок нікому не передав. На неодноразові звернення до різних установ з проханням вирішити питання про подальшу судьбу будинку, у якому вони проживають, конкретної відповіді вони так й не отримали. За час свого мешкання у будинку вони  самостійно проводили в ньому ремонт, встановили газове опалення и т. п. У 1999 році комісія Ялтинського міськвиконкому визнала даний будинок житловим та придатним для проживання й передачі його на баланс місту. Крім того, в 1999 році «Санаторій ім.. Кірова» звертався до суду з позовами про їх виселення, однак у задоволенні цих позовів йому було відмовлено з тих підстав, що будинок санаторію не належить йому, й тому він не може ним розпоряджатися. Головний лікар також звертався до міського голови з клопотанням про передачу будинку у комунальну власність, однак це питання також вирішено не було. Крім того по цьому питанню із задоволенням їх вимог вже виносилось рішення суду 19 вересня 2001 року, яке також було залишено без змін ухвалою Апеляційного Суду АРК від 12 лютого 2002 року, та набрало законної сили. Та підставі якого вони у подальшому змогли отримати право власності на свої квартири та оформити свідоцтво про право власності. Однак у подальшому рішення суду від 19 вересня 2001 року було скасовано за ново виявленими обставинами, й питання продовжує розглядатися по цей час.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із додатковим позовом  до закритого акціонерного товариства “Санаторій ім. Кірова”, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, приватного підприємства «Гармонія», ОСОБА_12, треті особи - Ялтинська міська Рада, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»  м. Ялта, в якому уточнивши свої вимоги просить суд про відміну рішення  виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 570 від 15 квітня 2004 року у частині оформлення за ЗАТ «Санаторій ім.. Кірова» право власності на будинки та спорудження, розташовані за адресою: АДРЕСА_2., визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 134730, оформлене  11 травня 2004 року виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради  на підставі цього рішення відповідно до якого ЗАТ «Санаторій ім. Кірова» на праві власності належать: контора-гуртожиток, разтошована за адресою: АДРЕСА_2; на ділянці: навіс літер З, битовка літер О, битовка літер П, майстерня-склад літер И, санвузел літер М, сарай літер В, склади літери Ж, Е, д, К, склад-майстерня літер Г, столярна майстерня літер Д, токарний цех літер Л, кладова літер Н, визнання дійсним договору дарування від 01 вересня 2006 року укладений між приватним підприємством «Гармонія» та ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв  у дар спорудження, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: контору загальною площею 201 кв. м. (зокрема цоколь, площею 52, 3 кв. м. та прибудову, площею 7, 1 кв. м.), тепло пункт, площею 6, 9 кв. м., склад, площею 40, 2 кв. м.; майстерню (каллерну) площею 27, 3 кв. м., бокси, площею 114, 6 кв. м., майстерню, площею 137, 6 кв. м, навіси, площею 266, 8 кв. м., навіси, площею 96, 6 кв. м., битовку, площею 17, 2 кв. м., склад, площею 214, 5 кв. м., столярну майстерню, площею 140 кв. м., битовку площею 64, 4 кв. м. та визнання за ним права власності на зазначені приміщення. Крім того просить суд зобов'язати комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ним право власності на зазначені приміщення.

Свої вимоги за додатковою позовною заявою мотивує тим, що 01 вересня 2006 року між ним та приватним підприємством «Гармонія» в особі ОСОБА_12 було укладено договір дарування нерухомого майно, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_2, нотаріальне посвідчення договору мало відбутися 31 грудня 2006 року, однак ОСОБА_12 ухилився від нотаріального посвідчення договору, оскільки йому стало відомо, що  належне йому майно, яке він подарував, з незрозумілих причин було зареєстровано за іншою особою, а саме ЗАТ «Санаторій ім. Кірова». У зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з проханням відмінити незаконну реєстрацію подарованого йому майна за ЗАТ «Санаторія ім. Кірова» та усіх рішень на підставі яких вона відбулась, як незаконних та визнання укладеного договору дійсним у зв'язку з ухиленням другої сторони правочину від його нотаріального посвідчення. 

Представник відповідача виконавчого комітету Ялтинської міської Ради проти задоволення первісного позову не заперечував, однак при ухваленні рішення покладається на розсуд суду, оскільки на цей час існують ніким не скасовані свідоцтва про право власності позивачів на приміщення будинку АДРЕСА_1. При розгляді вимог ОСОБА_1 за додатковим позовом покладається на розсуд суду, пояснивши, що на момент ухвалення рішення про передачу ЗАТ «Санаторій ім. Кірова» приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2, їм не було відомо про договір дарування, на якій посилається позивач ОСОБА_1 Рішення виконкому Ялтинської міськради №570 від 15 квітня 2004 року, в частині оформлення права власності на об'єкти нерухомості розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за ЗАТ «Санаторій імені С.М.Кирова», прийнято на підставі висновку Ялтинського БТІ. Встановлюючи право документи на спірну нерухомість, при ухваленні вказаного рішення виконкомом не досліджувалися, як і не встановлювалося яким чином ці будівлі і споруди були придбані у власність ЗАТ «Санаторій імені С.М.Кирова».

     3-я особа за первісним позовом ОСОБА_10, яка також представляла інтереси 3-ї особи за первісним позовом ОСОБА_9 позов підтримала.

 Представник 3-ї особи за первісним позовом закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця» проти задоволення позову не заперечував, пояснивши, що спірна споруда, розташована за адресою: АДРЕСА_3, 1978-1992 року побудови, не входило до акту прийому передачі власності від ЗАТ «Укрпрофздоровниця»  як вкладу до Статутного фонду ЗАТ «Санаторій ім. Кірова» від 14 листопаду 2003 року, оскільки на час правової реєстрації майна (14 лютого 2003 року) та передачі до Статутного фонду ЗАТ «Санаторій ім. Кірова», знаходилась у комунальній власності м. Ялта та не входило до складу цілісного майнового комплексу,  що передався.

Представник 3-ї особи закритого акціонерного товариства “Санаторій ім. Кірова” з первісним позовом  та відповідача за додатковим позовом з первісним позовом не погодився, пояснивши, що після того, як МПО «Червоний Богатир» зупинили усі будівельні роботи, спірний будинок, разом з рештою  усіх основних засобів, був переданий санаторію ім. Кірова та на протязі тривалого часу використовується для поселення у ньому робітників санаторію, тоді як позивачі такими не є, та пред'явивши зустрічну позовну заяву  до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету  Ялтинської міської Ради, Ялтинської міської Ради, треті особи - служба по справах неповнолітніх Ялтинської міської Ради, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця», ОСОБА_9, ОСОБА_10,  про відміну рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 7(1) від 24 січня 2003 року про надання ОСОБА_1 квартири №3 будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5 квартири №1 будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 квартири №2 будинку АДРЕСА_1, про визнання свідоцтва про право власності № 5896-III на квартиру № 1 будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідоцтва про право власності № 5897-III на квартиру № 2 будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_11, свідоцтва про право власності № 5898-III на квартиру № 3 будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсними, про визнання недійсним та відміну рішення Ялтинської міської Ради № 44 35 сесії 4-го скликання про виключення з об'єктів комунальної власності будинку АДРЕСА_1 та передачу його у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2,  та про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартири № 1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11 з квартири № 2, ОСОБА_1, ОСОБА_2 з квартири № 3 будинку АДРЕСА_1, про визнання недійсним та відміну рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 183 (1) від 15 травня 2003 року про відміну рішення виконавчого комітету ялтинської міської Ради № 33(9) від 14 лютого 2005 року у частині оформлення права власності на гуртожиток АДРЕСА_1.             

З додатковим позовом представник ЗАТ «Санаторію ім. Кірова» також не погодився, пояснивши, що він не обгрунтован, та не заснован на законі, оскільки договір дарування, на якій посилається ОСОБА_1 не був посвідчений   нотаріально. Крім того в наданих суду на підтвердження правомірності дій ЧП «Гармонія» по даруванню спірного  майна ОСОБА_1, документах маються значні розбіжності, що на його думку, не дозволяє розглядати їх як правовстановлюючі. Ці будівлі і споруди були передані РСУ МПО «Червоний Багатир» санаторію імені С.М. Кирова в 1992 році, при ліквідації Ялтинської ділянки. Претензії ОСОБА_1 є необґрунтованими. Про приналежність будівель і споруд як кооперативу «Гармонія», так згодом ЧП «Гармонія» їм нічого не відоме. Документи, підтверджуючі передачу спірної нерухомості, в ЗАТ «Санаторій імені С.М.Кирова» відсутні.

     Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з позовними вимогами за зустрічною позовною заявою не погодились.

Представник виконавчого комітету Ялтинської міської Ради та Ялтинської міської Ради - відповідачів за зустрічною позовною заявою, з зустрічними позовними вимогами також не погодився.

3-я особа за зустрічним  позовом  ОСОБА_10, яка також представляла інтереси 3-ї особи за зустрічним позовом ОСОБА_9 проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечувала.

Представник третьої особи за зустрічною позовною заявою - служби по справах неповнолітніх Ялтинської міської Ради, у судовому засіданні при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

     Представник 3-ї особи за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця» проти зустрічної позовної заяви заперечував.

Представник відповідачів за додатковим позовом приватного підприємства «Гармонія»  та ОСОБА_12 визнав позовні вимоги у повному обсязі.

При розгляді   вимог ОСОБА_1 за додатковим позовом представник 3-ї особи - Ялтинської міської Ради  покладається на розсуд суду, пояснивши, що на момент винесення рішення про передачу ЗАТ «Санаторій ім. Кірова» приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2, їм не було відомо про договір дарування, на якій посилається позивач ОСОБА_1.

Представник 3-ї особи за додатковим позовом комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»  м. Ялта при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

 

Розглянувши матеріали справи, вислухавши думку сторін, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити за наступних підстав.

 

Відповідно до ч.1  ст. 6, 13 Конвенції  про захист  прав  і основних  свобод  людини Рим  4 листопада 1950  року),  ратифікованою  Верховною радою  України  17  липня 1997 року, кожен  при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий  і  відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен чиї права і свободи, викладені у цієї конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи.

Крім того, відповідно до ст. 1 першого протоколу Конвенції  про захист  прав  і основних  свобод  людини Рим  4 листопада 1950  року),  ратифікованою  Верховною радою  України  17  липня 1997 року кожна фізична людина або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Право на судовий захист передбачено ст. 55 Конституції України, у якій вказано, що громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України, та ст. 3 ЦПК України у якій вказано, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 55 Конституції України Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про власність» право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про власність» власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог ст. 55 ЗУ «Про власність» власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 4 пленуму ВС України при розгляді судом позову про витребування власником свого майна слід враховувати, що згідно зі ст.50 Закону “Про власність” і ч.3 ст.145 ЦК власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. В інших випадках судам слід керуватись правилами ч.1 та ч.2 ст.145 ЦК.

 

Судом встановлено, що 15 травня 2003 року задовольнивши протест прокурора  виконавчий комітет Ялтинської міської Ради своїм рішенням № 183 (1) від 15 травня 2003 року відмінив рішення виконавчого комітету ялтинської міської Ради № 33(9) від 14 лютого 2005 року у частині оформлення права власності на гуртожиток літер АДРЕСА_4 за ЗАО «Укрпрофздоровниця». (т.2 а.с. 15, т.3 а.с. 9, 10, 12, 81, 82, 122, 123)

Рішенням Ялтинської міської Ради № 44 35 сесії 4-го скликання будинок 39 літер Г по вул. Кірова в м. Ялта виключено з об'єктів комунальної власності та передано у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (т.3 а.с. 13    )

 24 січня 2003 року рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 7(1) ОСОБА_1 надано квартиру №3 будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_5 квартиру №1 будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 квартиру №2 будинку АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 7-8, 116).

Зазначені рішення було винесено на підставі рішення Ялтинського міського суду від 29 вересня 2001 року про задоволення вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання виконавчого комітету Ялтинської міської Ради визнати будинок АДРЕСА_1, у якому вони мешкають, у якості житлового приміщення, забезпечити його передачу у комунальну власність, та видати ним ордера на займані ними квартири, яке на той час набрало законної сили.

На підставі зазначених вище рішень Ялтинської міської Ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право власності № 5896-III на квартиру № 1 будинку АДРЕСА_1; ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_11 отримали свідоцтво про право власності № 5897-III на квартиру № 2 будинку АДРЕСА_1; ОСОБА_1 та ОСОБА_2  отримали свідоцтво про право власності № 5898-III на квартиру № 3 будинку АДРЕСА_1. (т.3 а.с.11, 23, 24,126-133 )

З вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки зазначені свідоцтва про право власності є дійсними, та відповідачі в цей час мають право власності на квартири у спірному домоволодінні 39 «Г» по вул. Кірова в м. Ялта, то можливість задоволення вимог позивачів про зобов'язання виконавчого комітету Ялтинської міської Ради визнати будинок АДРЕСА_1, у якому вони мешкають, у якості житлового приміщення, забезпечити його передачу у комунальну власність, та видати ним ордера на займані ними квартири, виключається. Таким чином первісний позов є не обґрунтованим, та не підлягає задоволенню.

Доводи представника ЗАТ «Санторій ім. Кірова» про те, що спірний будинок належить ЗАТ «Санаторій ім. Кірова», суд не приймає до уваги з наступних підстав.

У судовому засіданні представником Санаторію суду на підтвердження цієї обставини були надані:  копія наказу № 168 від 13 липня 1992 року відповідно до якого генеральний директор МВО “Червоний Богатир” наказав начальнику РБУ  МВО  “Червоний богатир” Холіну Н. А. створити комісію  по передачі основних засобів, які знаходяться у м. Ялта та передати їх   Санаторію ім. Кірова відповідно до договору між МВО “Червоний Богатир” та Санаторієм ім. Кірова від 26 червня 1992 р. (т.1 а.с. 36);

а також  копія наказу № 120 від 23 липня 1992 року про створення комісії у санаторії ім. Кірова з прийому на баланс санаторію безкоштовно  основних засобів, що знаходяться на території санаторію від МПО “Червоний Богатир”, зокрема спірний будинок, відповідно до якого необхідно було скласти акт прийому передачі та передати його на затвердження головному лікарю (т.1 а. с. 33, 39, т.2 а.с. 19).

Відповідно до ст. 64 письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Проте оскільки в порушення ч. 2 ст. 64 ЦПК України суду на його вимогу відповідно  до клопотання сторін  не були надані оригінали цих документів, суд вважає, що зазначені докази, на які посилається представник 3-ї особи за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом в обґрунтування заперечень проти первісного позову та вимог за зустрічним позовом, не є допустимими доказами по справі, й не можуть бути взяти судом до уваги. 

З тих самих підстав суд вважає, що вимоги ЗАТ «Санаторій ім. Кірова»  по зустрічній позовної заяві про відміну свідоцтв позивачів за первісним позовом та відповідачів за зустрічною позовною заявою про право власності на квартири у спірному будинку та відповідно  відміну рішень Ялтинської міської Ради на підставі яких вони видавалися та про виселення них з займаних квартир не засновані на законі та не підлягають задоволенню.

Крім того, щодо вимог  ЗАТ “Санаторія ім. Кірова” за зустрічним про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, зазначені вимоги вже розглядалися судом та відповідно до рішення  Ялтинського міського суду від 15 квітня 1998 року у їх задоволенні було відмовлено з тих підстав, що в позивача не має права вимагати виселення відповідачів, та відповідно до ухвали Ялтинського міського суду від 25 березня 1998 року провадження по справі , у якій розглядались ці вимоги було закрито, у зв'язку з відмовою від позову, мотивованою відсутністю в санаторію ім. Кірова правовстановлюючих документів на спірні житлові приміщення. (т.3 а.с. 100-104, 107, 230-231 т.5 а.с. 139-140)

 

Розглядаючи вимоги за додатковою позовною заявою ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

 

Судом встановлено, що згідно договору про спільну діяльність від 01 квітня 1992 року укладеного між РСУ МПО «Червоний Богатир», кооперативом «Гармонія», МЧП «Дубки» - РБУ МВО «Червоний Богатир» передає кооперативу «Гармонія» складські, конторські приміщення, оборотні засоби (пункти 3, 3.2 договору) по акту прийому-передачі, що є додатком №1 до договору про спільну діяльність (т.3 а.с. 217-219 т.5  а. с.97-100).

По акту прийому-передачі, що є додатком №1 до договору про спільну діяльність від 01 квітня 1992 року - РБУ МВО «Червоний Богатир» передало кооперативу «Гармонія» будівлі і споруди, згідно генплану домоволодіння АДРЕСА_2: контору, площею 201 кв.м.; теплопункт, площею 6,9 кв.м.; склад, площею 40,2 кв.м.; майстерню, площею 27,3 кв.м.; бокси, площею 114,6 кв.м.; майстерні, площею 137,6 кв.м.; навіси, площею 266,8 кв.м.; навіс, площею 96,6 кв.м.; битовку, площею 17,2 кв.м. ( т.3 а.с. 212т.5 а.с.   100).

Листом від 09 вересня 1992 року за №385-20 РБУ МВО «Червоний Богатир» підтвердило безкоштовну передачу у власність кооперативу «Гармонія» основних засобів (дев'ять об'єктів) згідно акту прийому-передачі від 01 квітня 1992 року за договором про спільну діяльність від 01 квітня 1992 року ( т. 5 а.с. 101    ).

     За договором купівлі-продажу від 22 червня 1992 року, РБУ МВО «Червоний Богатир» продало кооперативу «Гармонія» збірно-алюмінієвий ангар: склад і столярний цех ( т.5 а.с. 102    ).

     Платіжним дорученням №36 від 22 червня 1992 року кооператив «Гармонія» перерахував РБУ МВО «Червоний Богатир» грошові кошти в оплату договору купівлі-продажу від цього ж числа ( т.5 а.с.103 - 104, 142).

     Згідно Акту введення в експлуатацію побутових приміщень кооперативу «Гармонія» за адресою: АДРЕСА_2, від 06 травня 1995 року, закінчені будівництвом і підлягають введенню в експлуатацію побутові приміщення площею 64,4 кв.м. (т.5 а.с. 105).

     Побутові приміщення будувалися за замовленням кооперативу «Гармонія» Ялтинською ділянкою РБУ шахти «Червоноармійська-Західна №1» згідно кошторисної документації, в період 1994-1995 років (т.5 а.с.106-122).

     Усі вказані документи суд приймає як належні та допустимі доказі, оскільки вони були представлені суду в оригіналах, відповідно до вимог ст. 64 ЦПК України. 

 

     Спірні будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 поставлені кооперативом «Гармонія» на баланс, на них заведені інвентарні картки обліку основних засобів (т.5 а.с. 123-134).

Оригінали інвентарних карток досліджувалися судом, зважаючи на що суд ці документи визнає за належні і допустимі докази.

 

     Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили суду, що в 1992 році безпосередньо працювали в РБУ МВО «Червоний Богатир», а ОСОБА_13 працював на керівних посаді в санаторії ім. Кирова. Вище території санаторію, на АДРЕСА_2 розташовувалася будівельна база Ялтинської ділянки РБУ МВО «Червоний Богатир» що складається з контори, складів, майстрових, гаражів, побутових приміщень. Санаторій ім. Кірова до цієї бази не мав ніякого відношення. В 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, вся ця будівельна база була передана кооперативу «Гармонія» і МЧП «Дубки», причому кооперативу «Гармонія» були передані будівлі і споруди а МЧП «Дубки» автотранспорт і устаткування. Згодом будівлями і спорудами користувався кооператив «Гармонія», директором якого був ОСОБА_12 По представленій схемі домоволодіння АДРЕСА_2, свідки вказали на спірні будівлі і споруди, як передані РБУ МВО «Червоний Богатир» кооперативу «Гармонія» м. Ялта.

     Приватне підприємство «Гармонія» створене шляхом реорганізації кооперативу «Гармонія», є правонаступником прав і обов'язків кооперативу «Гармонія» (пункт 1.1 Статуту). Пункт 4.4 Статуту ПП «Гармонія» свідчить про те, що підприємство має право дарувати іншим підприємствам, установам і громадянам будівлі, споруди, іншу нерухомість, що належать йому ( т.5 а.с. 86-91).

     Оригінал Статуту ПП «Гармонія» оглядався в судовому засіданні.

     Представником ПП «Гармонія» суду представлено в оригіналі інвентарну справу №813/8478 на домоволодіння АДРЕСА_2 - екземпляр ПП «Гармонія» з планом будов домоволодіння і їх технічними характеристиками. В представленій інвентарній справі вказані всі спірні об'єкти, за винятком зведених в 1994-1995 рр. побутових приміщень площею 64,4 кв.м. Інвентарна справа заведена Ялтинським БТІ 05 січня 1993 року, представлена суду копія була видана кооперативу «Гармонія» після закладу справи Ялтинським БТІ ( т.5 а.с. 79-85).

Представник Ялтинського БТІ підтвердив суду ідентичність інвентарної справи ПП «Гармонія» інвентарній справі на домоволодіння АДРЕСА_2, що зберегається в Ялтинському БТІ, вказавши, що подібна копія інвентарної справи виконується за замовленням власника об'єкту нерухомості - юридичної особи.

     01 вересня 2006 року, ПП «Гармонія» в особі засновника і директора ОСОБА_12 уклало договір дарування з ОСОБА_1 по якому подарувало ОСОБА_1 будівлі і споруди, розташовані на території домоволодіння АДРЕСА_2, а саме: контору, загальною площею 201 кв.м. (у тому числі цоколь, площею 52,3 кв.м. і прибудова, площею 7,1 кв.м.); теплопункт, площею 6,9 кв.м.; склад, площею 40,2 кв.м.; майстерню (каллерную), площею 27,3 кв.м.; бокси, площею 114,6 кв.м.; майстерні, площею 137,6 кв.м.; навіси, площею 266,8 кв.м; навіс, площею 96,6 кв.м.;  битовку, площею 17,2 кв.м.; склад, площею 214,5 кв.м.; столярну майстерню, площею 140 кв.м.; битовку, площею 64,4 кв.м.. У виконання операції, ОСОБА_1 прийняв оригінали документів, підтверджуючих приналежність придбаних їм об'єктів нерухомості ПП «Гармонії». Пункт 13 договору говорить про те, що в строк до 31 грудня 2006 року ПП «Гармонія» зобов'язано засвідчити договір дарування у нотаріуса (т.5     а.с. 93-96).

     По акту прийому-передачі, що додається до договору дарування від 01 вересня 2006 року, ОСОБА_1 одержав від ПП «Гармонія» всі спірні об'єкти нерухомості ( т.5 а. с.96).

Вказані документи представлені суду в оригіналі.

     Судом встановлено, що згідно даних Ялтинського БТІ, спірні будівлі і споруди є: конторою, загальною площею 201 кв.м (зокрема цоколь, площею 52,3 кв.м. і прибудова, площею 7,1 кв.м.) - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є конторою - гуртожитком під літером «А»; теплопункт, площею 6,9 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є сараєм під літером «В»; склад, площею 40,2 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є складом - майстернею під літером «Г»; майстерня (каллерная), площею 27,3 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є складом під літером «Е»; бокси, площею 114,6 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є складом під літером «К»; майстерня, площею 137,6 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є майстернею під літером «И»; навіси, площею 266,8 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є навісом під літером «З»; навіси, площею 96,6 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є навісом (токарним цехом) під літером «Л»; побутівка, площею 17,2 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є санвузлом під літером «М»; склад, площею 214,5 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є складом під літером «Ж»; столярна майстерня, площею 140 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є складом (столярної майстерні) під літером «Д»; побутівка, площею 64,4 кв.м. - за матеріалами інвентарної справи №813/8478 є побутівками під літерами «П» і «О». З вказаними обставинами в суді погодились сторони і представник Ялтинського БТІ. Копія інвентарної справи Ялтинського БТІ №813/8478 залучена до матеріалів справи (т.4 а.с. 126-218, т.5 л.д.79-100)

 

     Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської Ради АР Крим №570 від 15 квітня 2004 року - виконавчий комітет оформив право власності на будівлі і споруди, у тому числі і по АДРЕСА_2, за ЗАТ «Санаторій ім. Кірова» ( т.5 а.с. 145).

Вказаний висновок виконком Ялтинської міськради зробив на підставі висновку Ялтинського БТІ, за відсутністю встановлюючих це право документів. На підставі вказаного рішення Виконкому Ялтинської міськради №570 від 15 квітня 2004 року, 11 травня 2004 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №134730, відповідно до якого Закритому акціонерному товариству «Санаторій ім. С.М.Кірова» на праві власності належать: контора-гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 літер А; на ділянці: навіс літер З; битовка літер Про; битовка літер П; майстерня-склад літер І; санвузол літер М; сарай літер В; склади літера ж, Е, д, До; склад-майстерня літер Г; столярна майстерня літер Д; токарний цех літер Л; комора літер Н ( т.5 а.с. 149).

     Ухвалюючи рішення про оформлення права власності на спірні будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_2, і подальшій видачі свідоцтва про право власності на них ЗАТ «Санаторій ім. С.М.Кірова», виконавчому комітету Ялтинської міської Ради не було відомо про їх приналежність ПП «Гармонія», що підтвердив представник виконкому в судовому засіданні.

     Представник ЗАТ «Санаторій ім. Кірова», як на підставу придбання права власності на спірні будівлі і споруди, розташовані в АДРЕСА_2, послався на наказ МВО «Червоний Богатир» №168 від 13 липня 1992 року, згідно якому договори про оренду основних засобів між РБУ МВО «Червоний Богатир»  кооперативом «Гармонія» і МПП «Дубки» вважати розірваними у зв'язку з тим, що вказані організації знаходяться на території санаторію ім. С.М.Кірова не підтвердив своєї згоди на користування землею, що належить йому. (т.1 а.с. 36)

Та цім же наказом доручає начальнику РБУ МВО «Червоний Богатир» Холину Н.А. створити комісію по передачі основних засобів, що знаходяться в м. Ялті на території санаторію ім. Кірова. В матеріалах справи є ксерокопія цього наказу (т.1  л.д.36 ).

Як, вже зазначалось вище ЗАТ «Санаторій ім. Кірова» на вимогу суду, не надало суду оригінал даного документа, пославшись на його відсутність, як і на відсутність будь-яких інших документів, підтверджуючих передачу майна РБУ МВО «Червоний Богатир» санаторію ім. Кірова м. Ялти. Окрім цього, сам наказ не є правовстановлюючі документом, відомостей про його виконання суду не представлено.

Ксерокопію вказаного документа суд, як вже зазначалось вище відповідно до ст. 64 ЦПК України допустимим доказом не вважає.

     Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України - правовий акт органу місцевого самоврядування, не відповідний закону і порушуючи права власника, за позовом власника майна признається судом незаконним і відміняється.

     Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

 

     При висловлених обставинах, орган місцевого самоврядування - виконавчий комітет Ялтинської міської Ради, неправомірно оформив право власності на спірне нерухоме майно за ЗАТ «Санаторій ім. Кірова», позбавивши тим самим цього права ПП «Гармонія», яке як встановлено судом, законно володіло і користувалося спірним майном на підставі цивільно-правових договорів, вказаних вище. 

Це ж рішення виконкому Ялтинської міськради №570 від 15 квітня 2004 року впливає на права позивача ОСОБА_1, якому спірне майно передано на підставі договору з ПП «Гармонія» по акту прийому-передачі, зважаючи на що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №570 від 15 квітня 2004 року в частині оформлення за ЗАТ «Санаторій імені С.М.Кірова» будівель і споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_2 підлягає скасуванню, як незаконно прийняте, з визнанням недійсним свідоцтва про право власності серії САА №134730 від 11 травня 2004 року.

     Щодо вимог про ОСОБА_1 за додатковим позовом про визнання договору дійсним та визнання права власності, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, за таких  тих підстав.

Відповідно до вимог ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

     Відповідно до вимог ст. 220 ЦК України суд, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, може визнати такий договір дійсним. 

     Не дивлячись на те, що ПП «Гармонія» і ОСОБА_1 домовилися про всі істотні умови договору дарування, укладеного 01 вересня 2006 року, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне його виконання - суд не може визнати договір дарування між ними дійсним, оскільки суд може визнати договір  такий договір дійсний, тільки якщо одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

     Як встановлено судом, ніхто зі сторін за договором від нотаріального посвідчення не ухилявся, нотаріальне посвідчення договору не відбулося внаслідок неправомірного оформлення і реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості за ЗАТ «Санаторій імені С.М.Кірова» та на підставі свідоцтва про право власності серії САА №134730 від 11 травня 2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Ялтинської міськради №570 від 15 квітня 2004 року.

     Виходячи з вище викладеного суд вважає, що не має підстав для визнання зазначеного договору дійсним у судовому порядку, й тому вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дарування дійсним та визнанням за ним права власності на зазначені у договорі об'єкти нерухомості не засновані на законі не підлягають задоволенню.  

  

     На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 220, 321, 393, 719 ЦК України, ст.ст. 2, 50, 55 ЗУ «Про власність» зі змінами, ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав і основних  свобод людини Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, ст.1 до першого протоколу до Конвенції”, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 64, 158, 179, 209, 212-215 ЦПК України, -

 

 

В И Р І Ш И В:

 

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, треті особи - закрите акціонерне товариство “Санаторій ім. Кірова”, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця», ОСОБА_9, ОСОБА_10, про спонукання до вчинення юридичних дій  - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви закритого акціонерного товариства “Санаторій ім. Кірова” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету  Ялтинської міської Ради, Ялтинської міської Ради, треті особи - служба по справах неповнолітніх Ялтинської міської Ради, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок «Укрпрофздравниця», ОСОБА_9, ОСОБА_10, про відміну рішень виконавчого комітету Ялтинської міської Ради №7(1) від 24 січня 2003 року про надання ОСОБА_1 квартирі №3 дома АДРЕСА_1, ОСОБА_5 квартири №1 дома АДРЕСА_1, ОСОБА_3 квартири №2 будинку АДРЕСА_1, визнання недійсним свідоцтв про право власності № 5896-III на квартиру №1 дома АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідоцтва про право власності № 5897-III на квартиру №2 дома АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11, свідоцтва про право власності № 5898-III на квартиру №3 дома АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання недійсним та скасування рішення 35 сесії 4 скликання  Ялтинської міської ради №44 від 07 вересня 2005 року про виключення з об‛ектів комунальної власності будинку АДРЕСА_1 та передачі будинку у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №183 (1) від 15 травня 2003 року про скасування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №33(9) від 14 лютого 2005 року у частині оформлення права власності на гуртожиток АДРЕСА_1 та виселення без надання іншого житлового приміщення з квартир №№1-3 будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11 - відмовити.

Додаткову позовну заяву ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства “Санаторій ім. Кірова”, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, приватного підприємства «Гармонія», ОСОБА_12, треті особи - Ялтинська міська Рада, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» м. Ялта - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення №570 виконавчого комітету Ялтинської міської Ради від 15 квітня 2004 року у частині оформлення за закритим акціонерним товариством “Санаторій ім. Кірова” права власності на будинку та споруди, розташовані по АДРЕСА_2.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №134730, оформлене 11 травня 2004 року виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на підставі рішення №570 виконавчого комітету Ялтинського міського Ради від 15 квітня 2004 року.

В інший частині позовних вимог по додатковому позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд у порядки та строки передбачені ст. 294 -296 ЦПК України.

 

Суддя -