Справа № 2-6792/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Васильєвої Т.М.

при секретарі Теличко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів

встановив:

позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить зобов»язати відповідача здійснити повне відшкодування вкладу в розмірі суми, яка гарантована cт.3 Закону України « Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 31.10.2008 року № 639-УІ та відшкодувати 92499 грн.99 коп., з урахуванням попередньо виплаченої суми в 50000 грн. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в АКБ «Інтерконтинентбанк» вона мала банківський вклад, на час укладення депозитного вкладу вказана банківська установа була учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 03 квітня 2006 року було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації вказаного банку.Ліквідатор банку визнав її кредитором на загальну суму 142499 грн.99 коп. із якої відповідачем сплачено їй 50000 грн. У зв»язку зі збільшенням гарантованої суми відшкодування за вкладами до 150000 грн..позивачка зверталась до відповідача із заявою про підвищення розміру гарантованої суми повернення вкладу.однак в цьому їй було відмовлено, що і змусило її звернутись до суду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначав, що відповідач свої зобов»язання перед позивачкою виконав, сплативши їй гарантовану суму вкладу в розмірі 50000 грн.Положення cт.3 Закону України « Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» із внесеними змінами Законом України « Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін дол. деяких законодавчих актів України» не можуть бути застосовані до вимог позивачки, оскільки сума виплат визначається на день настання недоступності вкладів, а Закон не має зворотної дії в часі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

14 січня 2005 року між АКБ «Інтерконтинентбанк» та позивачкою укладений договір № 1401-Ф 0841 строкового вкладу в іноземній валюті з виплатою процентів, відповідно до якого банк відкрив депозитний рахунок, а позивачка внесла на нього грошові кошти в сумі 30000 доларів США.

На час укладання даного договору АКБ «Інтерконтинентбанк» був учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Правління НБУ № 127 від 03 квітня 2006 року була відкликана банківська ліцензія АКБ « «Інтерконтинентбанк», призначено ліквідатора банку і розпочато процедуру ліквідації банку.

Згідно з повідомленням про акцептування кредиторських вимог від 01, 08.2006 року позивачку визнано кредитором банку в сумі 136500 гр.;3 черга-50000 грн., 4 черга-86500 грн.

Відповідно до довідки ліквідатора АКБ «Інтерконтинентбанк» від 05 березня 2009 року залишок непогашеної кредиторської заборгованості АКБ «Інтерконтинентбанк» складає 92499 грн. 99 коп.

У відповідності до вимог cт. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Cm.57 ч. 1 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.2 cт. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі cт.57 ч. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклади фізичних осіб банків та філій іноземних банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Як на підставу своїх позовних вимог позивачка посилалась на cт.3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 31.10.2008 року № 639-У1.

Згідно зі cт. 1 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» під недоступністю вкладів слід розуміти неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У відповідності з ч. 1, 2 cт.3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, яка була чинною до внесення змін до цього Закону Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року за № 639-У1 Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, врозмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 грн. по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затвердженого рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2002 року № 2 (далі Положення) Фонд гарантує кожному вкладнику банку- учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше визначеної чинним законодавством України гарантованої суми за вкладами у кожному із таких банків.Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішеням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками-учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

За змістом ст. 30 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», п. 1.5 Положення вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.

Як вбачається із матеріалів справи недоступність вкладів (депозитів) для їх вкладників настала 03 квітня 2006 року.

Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року за № 639-У1, який діє з 01 січня 2009 року до 01 січня 2011 року були внесені зміни до вищенаведеної ст. 3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема було збільшено розмір суми відшкодування коштів за вкладами до 150000 грн.

У відповідності до cт. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків.коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи. Так Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 дав офіційне тлумачення цієї статті Конституції. В п.1 резолютивної частини рішення судом розтлумачено, що положення ч. 1 cт.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правовів акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)

За змістом cт.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини які виникли з набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Права у позивачки на відшкодування коштів за її вкладом, включаючи відсотки в розмірі вкладів, виникли з часу недоступності вкладів, тобто з 03 квітня 2006 року і завершилися в день виплати в повному обсязі гарантованої суми відшкодування в розмірі 50000 грн., передбаченого в рішенні адміністративної ради відповідача № 4 від 14 серпня 2007 року, тобто до прийняття Верховною Радою України Закону «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року № 639-У1, а тому суд приходить до висновку, що діюча редакція ст. 3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», якою було збільшено розмір відшкодування за вкладами до 150000 грн.не може бути застосована до зобов»язань відповідача перед вкладниками банківських установ (в тому числі і на позивачку), стосовно яких недоступність вкладів виникла до моменту набрання чинності (01 січня 2009 року) Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Чинність Закону може поширюватись на правовідносини, що виникли до введення його в дію лише тоді, коли це прямо передбачено законом.

Таким чином, суд оціннючи в сукупності зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі cт.58 Конституції України, ст. 5 ЦК України. ст. 3 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», розділів 11.111 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінанси ової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», керуючись ст. ст. 10, 57, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.