Справа № 2-5235/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Бужак Н.П.

При секретарі Очалюк М В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання одноособового права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнила, про визнання за нею одноособового права на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, пояснивши, що позивачка під час шлюбу з відповідачем придбала спірну квартиру за грошові кошти, які отримала від продажу належних їй особисто квартир. Тому відповідач не є співвласником спірної квартири. Враховуючи, що шлюб між подружжям розірвано, а відповідач має наміри претендувати на частину квартири, позивачка просить суд визнати її одноособовим власником квартири.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки на час розгляду справи по повідомив, будь-яких заяв щодо поважності причин неявки до суду не подав.

Тому суд вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача за наявними у справі доказами, ухваливши у справі за згодою позивачки заочне рішення згідно ст. 224-226 ЦПК України.

Заслухавши позивачку, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивачка перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 1992 року. В 2008 році шлюб було розірвано.

23 листопада 2001 року позивачка продала належну їй особисто квартиру АДРЕСА_2Вартість квартири відповідно до даного договору становила 7500 грн. Відповідно до даного договору, квартира належала позивачці на підставі договору дарування, посвідченого третьою державною нотаріальною конторою м. Києва від 13 червня 1998 року та зареєстрованої в БТІ за № 4145.

14 грудня 2001 року позивачка продала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_3. Вартість квартирі згідно договору становить 8600 грн. Дана квартира належала позивачці на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською РДА м Києва від 12 травня 1998 року згідно з розпорядженням від 12 травня 1998 року № 4297.

03 січня 2002 року позивачкою було придбано спірну квартиру АДРЕСА_1 за ціною 7400 грн.

Згідно ст.. 24 КпШС України в редакції 1969 року, який діяв на час продажу позивачкою квартир, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ним, нею за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Особистою приватною власністю є в розумінні ст. 57 СК України і квартира, яка була у користуванні громадянина до шлюбу та під час шлюбу останній використав своє право на безоплатне отримання квартири у власність.

Таким чином, судом встановлено, що на час продажу квартир по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 останні належали позивачці на праві одноособової власності, так як одна із квартир була їй подарована, а інша позивачкою приватизована.

Згідно ст. 59 СК України, той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння ним з урахуванням інтересів сім»ї, насамперед дітей.

Із пояснень позивачки та її представника вбачається, що після продажу квартир, які належали позивачці особисто, вона придбала спірну квартиру за кошти, отримані від продажу.

Період продажу і купівлі спірної квартири, відноситься фактично до одного і того ж часу, а саме: листопад -грудень 2001 року та 03 січня 2002 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як в підтвердження так і в заперечення позову.

Будь-яких доказів того, що спірна квартира придбана на спільні кошти подружжя, відповідач не надав і таких доказів під час розгляду справи встановлено судом не було.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивачки про те, що квартира належить їй на праві одноособової власності, так як придбана на особисті кошти, хоча і в період шлюбу є обгрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 57, 59 СК України,  ст.10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 одноособове право власності на квартиру АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили на загальних підставах, передбачених ЦПК України.