Справа № 2 – 545

2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    25 січня 2011 року                     Ялтинський міський   суд Криму

у складі судді:                                 ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі   :                             КАЗАЧЕНКО Ю.М.

за участю прокурора:                             ТУКМАЧЬОВОЇ О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського   суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договору дійсним та відшкодування шкоди,

                          В С Т А Н О В И В :

    Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4,  ОСОБА_5 в якому просять визнати  дійсним попередній договір купівлі – продажу земельної ділянки, а також відшкодувати шкоду завданої відмовою від укладання зазначеного договору, та стягнути моральну шкоду.

    Свої вимоги мотивують тим, що 01.11.2006 року позивачі уклали договір купівлі-продажу з ОСОБА_3, згідно умов якого відповідачка була зобов’язана  після оформлення земельної ділянки за кошти позивачів, реалізувати її ОСОБА_1 за 227250 гривень.15 жовтня 2008 року відповідачка отримала державний акт на земельну ділянку розміром 0,1500 га, розташовану в районі будинку АДРЕСА_1 однак відмовилась від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.  У зв’язку з чим вони змушені були звернутись з даним позовом до суду.

    Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити.

    Представник відповідачки ОСОБА_3 – прокурор м. Ялта, яка вступила в процес на захист її прав позов не визнала та просила в задоволені позову відмовити, оскільки зазначений договір не є попереднім,  тому що між сторонами був лише намір його укласти в майбутньому, та умови зазначені в договорі наміру позивачами виконані не були.

    Представник третіх осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позову та пояснив, що даний договір фактично складався з двох частин. В першій частині був обговорений намір придбання квартири, а в другій частині – намір придбання земельної ділянки. Умови, які були зазначені в договорі про придбання земельної ділянки позивачами виконані не були, в наслідок чого договір купівлі-продажу земельної ділянки оформлений не був, та ніякої моральної та матеріальної  шкоди  позивачам завдано не було.

    Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

    Судом встановлено, що 01 листопада 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений договір, згідно п.п. 5, 7 якого: ОСОБА_3 зобов’язалась оформити за кошти позивачів земельну ділянку площею 0,1500 га розташовану в АДРЕСА_1 та після отримання державного акту на вказану земельну ділянку реалізувати її позивачам за 227250 гривень, що еквівалентно 45000 доларів США. ОСОБА_1 згідно п. 7 даного договору в свою чергу зобов’язалась на протязі 1 місяця з моменту отримання державного акту відповідачкою, придбати у неї цю земельну ділянку за 227250 гривень, що еквівалентно 45000 доларів США, а також вона була зобов’язана нести усі витрати, пов’язані з оформленням земельної ділянки  (а.с. 7 на оберті).

    Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд може визнати угоду дійсно, що потребує нотаріального оформлення, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

    Як пояснили представники  сторін, умови договору які стосується  наміру придбання земельної ділянки сторонами ні частково, ні в повному обсязі виконані не були.

    Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Так судом встановлено, що згідно договору від 01.11.2006 року сторони мали намір в майбутньому укласти  договір купівлі-продажу не тільки земельної ділянки, але і квартири, яка розташована на цій земельній ділянці.

 В 2009 році прокурор м. Ялта в інтересах ОСОБА_3 звертався з позовом до суду, та просив усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 своєю квартирою шляхом звільнення з боку ОСОБА_2 та стягнути  з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15000 гривень, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з зустрічним позовом про визнання за ними права власності на спірну квартиру та визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири. Рішенням Ялтинського міського суду від 18.06.2009 року у позові прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_3 було відмовлено, а зустрічний позов був задоволений. Не погодившись з вказаним рішенням прокурор звернувся з апеляційною скаргою на нього.  

    Рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 09.09.2009 року була частково задоволена апеляційна скарга прокурора м. Ялта, та воно було скасовано і ухвалено нове рішення, відповідно до якого в задоволені зустрічного позову  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про визнання за ними права власності на спірну квартиру та визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири – відмовити.(а.с. 118-119)

    Судова колегія встановила, що зазначена угода купівлі-продажу нерухомого майна не була укладена, а був лише намір сторін укласти угоду у майбутньому. З чого слідує, що договір купівлі –продажу нерухомого майна не може бути визнаний  попереднім, так як між сторонами існував тільки намір.

    Так як договір наміру купівлі-продажу квартири та земельної ділянки – це один договір, який був укладений 01 листопада 2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з іншої сторони, а судова колегія апеляційного суду при перегляді рішення Ялтинського міського суду  від 18.06.2009 року вже встановила, що угода купівлі-продажу квартири не була укладена, та зважаючи на законодавче закріплення способів захисту цивільних прав та інтересів такий спосіб як визнання дійсним договорі, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, - відсутній.

    Отже, за таких обставин, загалом, не може бути визнана дійсною угода про відчуження нерухомого майна, а саме договір купівлі-продажу квартири і земельної ділянки, на підставі ст.. 220 ч. 2 ЦПК України.

    Так як вже було судом встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений не був, то в задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої відмовою від укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, слід відмовити.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ч. 2 ст. 220 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61,    212, 213, 215, 218  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В  :

    В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним, а також відшкодування шкоди завданої відмовою від укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та стягненню моральної шкоди – відмовити.

    На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд  Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

                Суддя :  підпис.

            З оригіналом згідно.

            Рішення не набрало законної сили.

        Суддя -                     Секретар -