Справа № 2-264

2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Кулєшової О.І., при секретарі – Самохвалової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом в.о. заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Ялтинське ВРЕР при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

    В.о. заступника прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовом інтересах ОСОБА_1, в якому просить суд визнати недійсним правочин, укладений 11 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з купівлі-продажу автомобілю MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI, державний номер НОМЕР_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою за зверненням ОСОБА_1 було встановлено, що в ніч з 07 на 08 травня 2009 року невстановлена особа, з метою умисного знищення майна, здійснила підпал автомобіля «КИА», який належав ОСОБА_1. 14 жовтня 2009 року слідчим СВ Масандрівського відділу ЯМУ ГУ МВС України в АРК Потаповим Д.В. порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення майна, скоєного шляхом підпалу, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Під час розслідування кримінальної справи слідчим були допитані в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, проводилася очна ставка між ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_6 та інші процесуальні дії. Постановою начальника відділення СВ Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК від 19 червня 2010 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України, яку ОСОБА_2 отримав 21 червня 2010 року. Також 21 червня 2010 року ОСОБА_2 притягнуто в якості обвинуваченого та йому пред’явлено обвинувачення. На даний час кримінальна справа знаходиться на розгляді в Ялтинському міському суді. Але, ОСОБА_2, знаючи про розслідування кримінальної справи, по якій він допитувався, 11 червня 2010 року, тобто за 10 днів до пред’явлення йому обвинувачення, з метою уникнути наслідків цивільно-правових заходів, які може вжити потерпілий від злочину ОСОБА_1, продав належний йому автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI, державний номер НОМЕР_1, своєму батькові – ОСОБА_3, що підтверджується довідкою-розрахунком від 11 червня 2010 року. Позивач вважає, що укладення вказаного правочину свідчить про те, що цей договір було укладено не з метою настання правових наслідків, а з метою уникнення можливості звернення стягнення на автомобіль, тобто, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто, цей правочин є фіктивним. ОСОБА_2 після продажу автомобілю своєму батькові продовжував ним користуватися.        

    Помічник прокурора Багратян К.З. та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували.

    Представник третьої особи Ялтинське ВРЕР при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим в судове засідання тричі не з’являвся, кожен раз про місце, день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

    Суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:

    Судом встановлено, що 14 жовтня 2009 року постановою слідчого СВ Масандрівського відділу Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК Потапова Д.В. порушена кримінальна справа по факту навмисного знищення майна, скоєне шляхом підпалу, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України (а.с. 7).

    Під час розслідування кримінальної справи 20 лютого 2010 року в якості свідків були допитані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 8, 9), та 22 лютого 2010 року була проведена очна ставка між свідком ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_6 (а.с. 10-11).

    Постановою начальника відділення СВ Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК Ткаченко М.М. від 19 червня 2010 року була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України (а.с. 12).

      Постановою начальника відділення СВ Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК Ткаченко М.М. від 21 червня 2010 року ОСОБА_2 притягнутий у якості обвинуваченого та йому пред’явлено обвинувачення у злочині, передбаченому ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України. Копія постанови отримана ОСОБА_2 під розпис 21 червня 2010 року (а.с. 13-14).

    Крім того, постановою начальника відділення СВ Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК Ткаченко М.М. від 21 червня 2010 року з метою забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 накладений арешт на майно, належне ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

    Судом також встановлено, що 11 червня 2010 року ОСОБА_2 продав належний йому автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI, державний номер НОМЕР_1, своєму батькові – ОСОБА_3, що підтверджується довідкою-розрахунком від 11 червня 2010 року (а.с. 16).  

Позивач вважає вказаний договір фіктивним, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, а з метою уникнення можливості звернення стягнення на автомобіль.  

Однак, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Само по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Наведене роз’яснив у постанові Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».  

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.   

Суд вважає, що позивач в порушення вимог ст. 58-60 ЦПК України, не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що правочин з купівлі продажу-автомобіля не був спрямований на настання реальних правових наслідків, обумовлених ним, а з метою уникнення можливості звернення стягнення на автомобіль.

 Навпаки, як встановлено в судовому засіданні, спірний правочин було укладено більш ніж через один рік після відбуття злочину, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2, ще до порушення кримінальної справи відносно останнього, пред’явлення йому обвинувачення та накладення арешту на майно. На той час заборони не було, ще не існувало та не існує у теперішній час судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 завданих збитків.

Відповідач ОСОБА_3 користувався набутим за спірним правочином майном, та 10 листопада 2010 року, тобто через п’ять місяців після придбання, продав автомобіль третій особі по справі – ОСОБА_4, яка зараз ним користується.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстав для задоволення  вимог щодо визнання спірного правочину недійсним не має.   

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 203 ч. 5, 215 ч. 1, 234 ЦК України,  

ВИРІШИВ:

В позові в.о. заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, укладеного 11 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з купівлі-продажу автомобілю MERCEDES-BENZ VITO 112 CDI, державний номер НОМЕР_1, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

СУДДЯ