Справа  № 1-24/2011

В И Р О К

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   ВИРОК

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

          16 лютого  2011 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Яковець О.Ф.,

при секретарі -  Дячковій А.О.,

з участю прокурора – Клименко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни справу про обвинувачення:

                                                  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  

                                                 уродженки м.Ромни Сумської області,

                                                українки, гр.України,  з неповною середньою освітою ,

                                                не працюючої, мешканки  АДРЕСА_1

                                                раніше судимої:

                                            17.02.2010 р.  Роменським міськрайонним судом  

                                                по ст. 185 ч.1 КК України,   240 годин     громадських робіт

за ст. 190 ч. 2, 389 ч.2 КК України, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 маючи не погашену та не зняту судимість повторно скоїла злочин проти власності та злочин проти правосуддя при слідуючих обставинах.

В кінці  червня  2010 року   близько 15.00 год.  ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зустріла  на вул. Коржівській  в м. Ромни  ОСОБА_2 В ході розмови  в останнього ОСОБА_1  помітила мобільний телефон  «SONY ERICSSON W200». З метою  заволодіння  чужим майном,  ОСОБА_1 попросила мобільний  телефон в ОСОБА_2, пояснивши,  що їй  необхідно зателефонувати.  ОСОБА_2 повірив    та передав  їй добровільно мобільний телефон. Скориставшись тимчасовою  відсутністю   власника,  ОСОБА_1, незаконно   заволодівши мобільним  телефоном «SONY ERICSSON W200» синього кольору , вартістю 300 грн. з сім картою оператора « Київстар», вартістю  25 грн., на рахунку якого було 5 грн. та  зникла з місця злочину. В подальшому ОСОБА_1 продала телефон за 40 грн., гроші використала на власні потреби.

          Своїми злочинними діями   ОСОБА_1    завдала   матеріальної  шкоди  ОСОБА_2   на загальну суму   330 гривень.  Викраденим  розпорядилась на власний  розсуд.

Крім того, 17.02.2010 року ОСОБА_1  була засуджена Роменським міськрайонним судом Сумської області за ст. 185 ч.1 КК України до 240 годин громадських  робіт. 10.03.2010 року  ОСОБА_1   була поставлена на облік до РП КВІ. З порядком  та умовами відбування  покарання  у вигляді  громадських  робіт    остання була ознайомлена  31.03.2010 року та попереджена, що в разі  ухилення   від відбування   покарання   на підставі  ч.2 ст. 389 КК України буде  притягнута до кримінальної  відповідальності, про що дала підписку.

Згідно зі ст. 37  кримінально-виконавчого  кодексу України засудженій ОСОБА_1   31.03.2010 р.   було встановлено  реєстраційну  відмітку  - перша  п’ятниця кожного місяця. Цього ж дня  їй  було  вручено  направлення  на відбування   призначеного  покарання до Роменського ГУМГ,  згідно з яким  вона  повинна була приступити  до роботи з 02.04.2010 року.

До відбування громадських  робіт  засуджена ОСОБА_1 своєчасно не приступила, так як  видане  направлення  згубила. За неявку на реєстрацію без поважних   причин засудженій 14.04.2010 р. було винесено  письмове  попередження та видане   повторне направлення, згідно з яким   остання  зобов’язана була приступити до роботи з 16.04.2010 р.. Але у  призначений  для відбування  громадських робіт час відповідно до доповідної  записки ПП «Міськдорсервіс»    засуджена ОСОБА_1  не прибула.

За невихід   на роботу без  поважних  причин та неявку  07.05.2010 року  на реєстраційну відмітку  засудженій  ОСОБА_1  19.05.2010 року   було винесено  чергове  письмове  попередження  та  додатково роз’яснено  положення ч.2 ст.389 КК України.

Проте засуджена  продовжувала допускати порушення, а саме: без поважних  причин не з’явилась  04.06.2010 р.  та 02.07.2010 р.  на реєстрацію.  До відбування  громадських   робіт не приступила і станом на 01.08.2010 р. не відбула жодної  години громадських робіт. Тому за допущені  порушення   засудженій  в черговий  раз 12.07.2010 року   було винесено  попередження  та роз’яснено,  що за допущені порушення порядку  та умов відбування  покарання відносно неї будуть направлені  матеріали прокурору  для вирішення питання  про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.2 КК України.

Але, ОСОБА_1  будучи належним чином  ознайомленою  з порядком  та умовами  відбування призначеного  їй судом покарання, усвідомлюючи наслідки  ухилення від відбування цього  покарання, до відбування  громадських  робіт не приступила, ухиляючись від їх відбування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненому злочині за ст.. 389 ч.2 КК України  визнала повністю, за ст. 190 ч.2 КК України спочатку не визнала, але в ході судового слідства визнала повністю. Суду пояснила, що 17.02.2010 року вона була  засуджена Роменським міськрайонним судом Сумської області за ст. 185 ч.1 КК України до 240 годин громадських  робіт. 10.03.2010 року була поставлена на облік в КВІ та їй було видане направлення на відбування призначеного покарання, але до громадських робіт не приступила , жодної години не відпрацювала.

За станом здоров»я вона могла працювати, але цього не робила, незважаючи на неодноразові попередження КВІ.

Крім того, наприкінці червня 2010 року  приблизно о 15 годині  вона на вул. Коржівській  в м.Ромни зустріла ОСОБА_2 В ході розмови вона помітила в ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Соні Еріксон». У неї виник умисел на заволодіння цим телефоном. З цією метою вона  попрохала телефон ,  сказавши, що їй потрібно зателефонувати. ОСОБА_2 дав свій мобільний телефон,  а вона поклала телефон в кишеню свого одягу і пішла до себе додому  та лягла спати.  Приблизно через тиждень їй знадобилися гроші і вона вирішила  продати  телефон. Даний телефон вона продала знайомому за 40 гривень.  Отримані гроші вона  потратила на продукти харчування  та спиртне.

З обставинами викладеними в обвинувальному висновку згодна  повністю, в скоєному розкаюється.

Покази підсудної в частині ухиленні від громадських робіт відповідають фактичним обставинам справи, не оспорюють ся як самою ОСОБА_1, так і іншими учасниками судового розгляду, а тому суд вважає їх достовірними і такими, що не потребують додаткового доказування в судовому засіданні.

Крім повного визнання вини самою  підсудною, її вина у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України  підтверджується показами  свідка  ОСОБА_3, який в судовому засіданні показав, що в червні 2010 року вдень він знаходився в м. Ромни поблизу будівництва, що по вул.Руденка. До нього підійшов ОСОБА_4 та ОСОБА_1. ОСОБА_1 запропонувала йому купити в неї мобільний телефон. Він запитав, чи не крадений в неї  телефон. Вона відповіла, що ні. Телефон був в нормальному стані, тому він погодився  його  купити за 40 грн. Де ОСОБА_1 взяла той телефон ,  він не знав.

Крім того вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч.2 КК України підтверджується слідуючими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- заявою ОСОБА_2 в якій він просить притягнути  ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності ( а.с.9);

- явкою з повинною ОСОБА_1 , де вона  зізналася  у вчиненні злочину  (а. с. 12);

- протоколами   допиту ОСОБА_1 як підозрюваної та  обвинуваченої , які були оголошені в судовому засіданні ,  де вона повністю визнає  свою вину та пояснювала, що не мала наміру повертати мобільний телефон ОСОБА_2

Дослідивши всі докази по справі у їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.2, 389 ч.2  КК України доведена повністю.

          Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 190 ч. 2 КК України, так як вона повторно заволоділа чужим майном шляхом обману та  за ст. 389 ч.2 КК України , так як вона ухилялася від відбування громадських робіт,  будучи засудженою до цього покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної  та обставини що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання  суд визнає повне визнання вини , щире каяття, з’явлення із зізнанням.

Обставиною, що обтяжує покарання винної  суд визнає  вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та  рецидив злочину.

Злочин, скоєний ОСОБА_1, за ст.. 190 ч.2  КК України   відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а  за ст.. 389 ч.2 КК України є злочином невеликої тяжкості.

З врахуванням  ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_1,яка негативно характеризується,  раніше притягувалася до кримінальної відповідальності має неповнолітню доньку  та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що відносно неї слід обрати покарання  у виді штрафу  за ст.. 190 ч.2 КК України та у вигляді арешту за ст.. 389 ч.2 КК України.

Крім того, при призначенні покарання суд застосовує правила, передбачені ч.1 ст. 71 КК України, так як ОСОБА_1 після постановлення 17.02.2010 року вироку Роменського міськрайонного суду, але до повного відбуття покарання вчинила новий злочин, не відбувши покарання. У зв’язку з цим до призначеного покарання слід повністю  приєднати невідбуте покарання за вказаним вироком, враховуючи, що згідно вимог ст. 72 КК України одному дню арешту  відповідають 8 год. громадських робіт.

Таке  покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових злочинів.

          Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу слід залишити тримання під вартою.

В строк відбування покарання  ОСОБА_1 слід зарахувати строк перебування під вартою  по даній кримінальній справі  з 19 листопада 2010 року

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази по справі відсутні.

                    Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України суд, -

                                                     ЗАСУДИВ:

           ОСОБА_1  визнати винною  в скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2, 389 ч.2  КК України і призначити їй  покарання :

- за ст.. 190 ч.2 КК України  - 1500 ( одна тисяча п’ятсот  ) грн.  штрафу

- за ст.. 389 ч.2 КК України -  5 ( п’ять )  місяців арешту

Згідно ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1  покарання у вигляді 5 місяців арешту.

Згідно ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання  ОСОБА_1 повністю  приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Роменського міськрайонного суду від 17.02.2010  року у вигляді 30 ( тридцяти ) днів арешту і остаточно визначити ОСОБА_1  покарання у вигляді  5 ( п’яти ) місяців 30 ( тридцяти)  днів арешту.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1  залишити  тримання під вартою.

В строк відбування покарання ОСОБА_1  зарахувати строк тримання під вартою з 19  листопада 2010  року.

          На вирок суду може бути подана апеляція  до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а  засудженим - в той же строк з моменту вручення  йому  копії вироку.          

СУДДЯ                                                                                          ПІДПИС

КОПІЯ ВІРНА:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець