ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2006 р.                                           Справа № 11/299-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

від позивача: Торбіна А.В.- директора, Лавренюк Г.П.- гол. бухг., дов. б/н від 19.09.2006р., Вічної І.М.- юриста, дов. № 39д від 12.07.2006р.

від   відповідача: Шевченка О.А.- ст. держ. подат. інсп., дов. № 6/9/10-139 від 10.01.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу       

за позовом Приватної фірми "Астрал", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон  

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та про визнання незаконними дій

Провадження у справі відкрито за позовом, в якому поєднано вимоги про визнання нечинними трьох податкових повідомлень-рішень № 0004812301/0 від 15.06.2006р., № 0004802301/0 від 15.06.2006р., № 0003742301/0 від 19.05.2006р. та про визнання незаконними дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 122214,65грн.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог.

Позивач, оспорюючи акти та дії відповідача, вказує, що на законних підставах формував податковий кредит з податку на додану вартість (ПДВ) за операціями з набуття товарів у підприємств  “Євромаркет” та “Техномодуль”, сплативши ПДВ на користь продавців у ціні придбання та отримавши від них податкові накладні.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вказує, що контрагенти позивача своїх податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з продажу товарів позивачу не декларували, відповідно, ПДВ до бюджету не сплачували. За таких обставин повертати з бюджету (відшкодовувати) позивачу кошти, які туди не надійшли, підстав нема.

Представник відповідача в судовому засідання серед заперечень  вказав, що після отримання оспорюваних податкових повідомлень-рішень позивач втратив строки на адміністративне оскарження податкових зобов’язань у процедурі апеляційного узгодження податкових зобов'язань, тому визначені  податкові зобов’язання, штрафи, стали узгодженими, у зв’язку з чим правомірним є зменшення контролюючим органом від’ємного значення ПДВ за карткою обліку податкових зобов’язань позивача –платника ПДВ.

С у д    в с т а н о в и в:

Податковим повідомленням-рішенням № 0003742301/0 від 19.05.2006р. Державна податкова інспекція  у м. Херсоні визначила приватній фірмі “Астрал” 12281,16грн. податкового зобов’язання з ПДВ та 6140,58грн. штрафу.

Податковим  повідомленням-рішенням № 0004802301/0 від 15.06.2006р. цей же контролюючий орган зменшив цьому ж платнику податків на 90276 грн. суму бюджетного відшкодування з ПДВ і визначив 13516,91грн. штрафу.

Третім з оспорюваних податкових повідомлень-рішень - № 0004812301/0 від 15.06.2006р. ДПІ у м. Херсоні визначила ПФ “Астрал”  5404грн. податкового зобов’язання з ПДВ та 2702грн. штрафу.

Ці податкові повідомлення-рішення мотивовані посиланням на обставини, встановлені за актом перевірок № 1570/23-4/24946242 від 16.05.2005р. та № 1788/23-4/24946242 від 31.05.2006р., а також застосуванням п.1.3,1.8 ст.1, п.п.7.2.3, 7.4.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (Закон про ПДВ), п.п. “б”, п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закон № 2181).

За вказаними актами перевірок ДПІ  у м. Херсоні кваліфікувала в якості порушень наступні обставини, що привели до визначення ПФ “Астрал” податкових зобов’язань з ПДВ, штрафу та зменшення від’ємного значення ПДВ.

Фірма “Астрал” включила до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ за  операціями придбання у ТОВ “Євромаркет” у січні-березні 2004р. бензину, дизпалива на суму 73686,75грн. (у тому числі 12281,16грн. ПДВ) за податковими накладними № 15 від 08.01.2004р., № 48 від 03.02.2004р., № 81 від 18.03.2004р.

ТОВ “Євромаркет” за адресою держреєстрації не знаходиться, у вказані періоди декларувало відсутність господарської діяльності та податкових зобов’язань з ПДВ.

За лютий 2005р. фірма “Астрал” включила до складу податкового кредиту з ПДВ суму ПДВ в 95679,97 грн. з операції придбання у лютому 2005р. бензину на загальну суму 574079,81грн. у ТОВ “Техномодуль” за податковою накладною № 25/02 від 25.02.2005р.

ТОВ “Техномодуль” за лютий 2005р. декларувало 2200грн. податкового зобов’язання з ПДВ та 2136грн. податкового кредиту з ПДВ.

Позов за заявленим предметом і підставами задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

Очевидними є встановлені контролюючим органом факти недекларування та, відповідно, несплати ТОВ “Євромаркет” та ТОВ “Техномодуль” до бюджету тих сум зобов’язань з ПДВ у зв’язку з якими ПФ “Астрал” вчинило кореспондуюче декларування цих сум податкового кредиту з ПДВ. Ці факти не оспорюються позивачем.

Виходячи зі змісту Закону про ПДВ для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідні наступні підстави: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

На користь цієї тези свідчить і вимоги законодавця до тієї частини податкового кредиту, яка перевищує податкове зобов'язання, називається бюджетним відшкодуванням. До формування кожної складової податкового кредиту (складової за сумою) вимоги закону є однаковими: як до тої частини, що стає бюджетним відшкодуванням, так і до решти податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, як видно з системного аналізу вказаних норм, Законом про ПДВ встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, отримання папірця - податкової накладної, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.

За п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Аналогічно і та частина податкового кредиту, що за сумою не "переросла" в бюджетне відшкодування, має свідчити про надходження ПДВ до бюджету: податковий кредит, як сума на яку лише зменшується податкове зобов'язання платника податку при обрахуванні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та податковий кредит, що перевищує суму податкових зобов'язань платника податків, (бюджетне відшкодування) - мають однакові вимоги з точки зору держави, що започаткувала такі вимоги: кошти мають опосередковано надійти до бюджету спочатку в ціні придбання та шляхом сплати контрагентом ПДВ до бюджету.

Розуміючи формальну відсутність прецедентного  права на Україні, та все ж приймаючи до уваги, що різна судова практика застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним Судом України  постанов Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про те, що застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів щодо підставності бюджетного відшкодування ПДВ, як надмірного надходження ПДВ до бюджету, співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у Постанові Верховного Суду України № 05/216/33/509 (подвійний номер) від 19.04.2005р. за результатами розгляду касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва  у справі за позовом ТОВ “Кийон” до ДПІ в Шевченківському районі м.Києва та відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів.

Таким чином, за відсутності надмірної сплати ПДВ, підстав для відшкодування державою ПДВ суд  оцінює визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань та, відповідно, і штрафу, а також зменшення від'ємного значення ПДВ як правильне.

У наведеному викладенні судом застосовано зміст п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.4.1, 7.7.1, 7.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, враховано норми за п.п.17.1.3 ст.17 Закону № 2181.

Поряд з викладеним суд не вбачає підстав для задоволення і іншої частини вимог за позовною заявою – щодо визнання незаконними дій органу державної податкової служби по зменшенню приватній фірмі “Астрал” суми бюджетного відшкодування за карткою особового рахунку платника ПДВ на 122214,65грн. (сума визначених зобов’язань штрафів та зменшення відшкодування ПДВ за трьома оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями).

Рішенням ДПІ у м. Херсоні № 9347-10/25-013 від 07.07.2006р. та відповіддю ДПА у Херсонській області № 2351/10/25-007 від 13.07.2006р. на адресу  ПФ “Астрал” залишено без розгляду адміністративні скарги цього платника податків на податкові повідомлення-рішення у процедурі апеляційного узгодження податкових зобов’язань у зв’язку з поданням цих скарг платником податків з порушенням строків, передбачених п.п.5.2.2 ст.5 Закону № 2181.

У відповідності з п.5.2 ст.5 Закону № 2181 закінчення строку на подання адміністративної скарги на податкові  повідомлення-рішення від 19.05 2006р. та 15.06.2006р. дало підстави органу державної податкової служби для висновку про набуття визначених податкових зобов'язань статусу узгоджених (ще до звернення 07.07.2006р. позивача з позовом до суду) та про їх виконання шляхом зменшення від’ємного значення ПДВ.

Відмовляючи у позові суд відносить судові витрати у справі на позивача.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

постановив:

1.У позові відмовити.

2. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.              

                                                                           

Суддя                                                                  В.В. Чернявський

                                                                                           

                                                                                        У повному обсязі постанову

                                                                                                складено 22.09.2006р.